Міністр освіти і науки Оксен Лісовий вважає одним із нагальних завдань МОН розвиток культури академічної доброчесності. Як виявляють плагіат у роботах? Які штрафи застосовують до порушників? Зібрали для вас факти про те, як карають за плагіат і списування в різних країнах світу.
Україна: що буде за обман на НМТ
5 червня розпочалася основна сесія національного мультипредметного тесту, і в перші ж дні в інтернеті з’явилися фото завдань з української мови. Вчора, 12 червня, з’явилося відео про те, як тестування проходить не учасник, який перебуває в тимчасовому екзаменаційному центрі, а хтось інший виконує за нього завдання дистанційно, з дому. Але це не збираються залишати безкарним в Українському центрі оцінювання якості освіти. Як повідомляє «УП. Життя», результати абітурієнтів, які користувалися недоброчесними схемами, будуть анульовані. Вони не зможуть цього року вступити до закладів вищої освіти.
Як повідомили представники УЦОЯО на сторінці у Facebook, усі ІР-адреси, з яких здійснювалися входи в систему, зафіксовані, тож упродовж певного часу будуть знайдені ті, хто вдався до обману. Перевірку входу в систему було передбачено, однак під час першої зміни 12 червня через технічні збої вона не працювала належним чином. Зараз ситуацію виправляють.
Сінгапур: користуйся чужими зошитами
Заклади освіти в цій країні застосовують сервери, які підраховують відсоток збігу кожної письмової роботи з будь-якими роботами старшокласників та студентів. Якщо плагіат доведуть, кандидатуру студента розглянуть на відрахування з університету. Якщо в нього є численні заслуги, на перший раз можуть залишити. Утім, ставлення буде таке саме, як у банку до клієнта з поганою кредитною історією. Якщо викладач, учитель чи хтось іще дає дозвіл на списування або підказує відповіді, це карна справа.
Що ж до школи, то з перших класів дитину вчать вказувати джерела інформації. Замість «Ось що я дізнався про динозаврів», вона має згадати назву книги, статті, анімації, де про це розповідали, навіть на інтернет-ресурси дати посилання.
Цікаво, що поза межами контрольних і тестів учні можуть користуватися зошитами однокласників, аби від них навчатися. Учень, який не розуміє завдання, має право обійти клас, відкрито подивитися, що і як пишуть інші діти, коротенько перепитати та уточнити. Вважається, що так дитина вчиться комунікувати та спиратися на досвід інших людей.
Нова Зеландія: однокласники видадуть порушника
Тут за різні форми обману під час навчання накладають величезні штрафи. Звісно, якщо йдеться про школяра — витрати лягають на батьків. Списати, скачати роботу в інтернеті, підказати на тесті — за все це доведеться сплатити до 6 тис. євро. Але й це не все. Якщо на тесті знайшли шпаргалку або перевірка есе засвідчила високу ймовірність плагіату, іспит провалено, а за його перескладання слід заплатити.
У приватній школі або університеті будь-якої форми власності людину, яку повторно спіймали на обмані, відрахують.
На тестах і контрольних учні побоюються навіть дивитися на столи однокласників, щоб їх не запідозрили в бажанні списати. Сповістити про це вчителю можуть самі школярі: так вчинить більшість, і їх не називатимуть ябедами. Це вважається захистом своєї інтелектуальної власності. А от тим, хто списує, окрім негативної оцінки загрожує втрата репутації серед однокласників. Обман під час навчання — це соромно, ніхто цього навіть не романтизує, як інші порушення правил (проїхатися машиною без посвідчення водія, перебігти дорогу автівці). Тут немає поділу на дорослих та «своїх»: якщо обманюєш вчителя, можеш обманути й товариша.
Велика Британія: 2% плагіату? На вихід!
Тут ставлення схоже, і освітяни навіть ініціюють введення загальнодержавного закону проти плагіату. Найвідоміші університети країни, Кембридж та Оксфорд, відраховують студентів, у роботах яких індекс плагіату перевищує всього лише 2%. Але тексти кандидата на виліт з університету ще раз порівнює педагог, аби не допустити помилки після сканування програмою.
Що до шкіл, то за плагіат чи списування загрожує негативна оцінка, за повторне порушення — відсторонення на кілька днів від занять або штраф. Винним визнають також того, хто дозволяє списувати.
Австралія: шпаргалки гірші за плагіат?
Хоча ставлення тут схоже, плагіат або списування поширилися. Останні 10 років тут збирають дані та аналізують причини. Школи щороку подають звіти, скільки учнів обманювали, який тип завдання вони не осилили самостійно, яке покарання застосоване.
Управління з освітніх стандартів Нового Уельсу опублікувало дані. Найпопулярніший вид обману (52%) — плагіат. До того ж щороку кількість випадків зростає. І лише по 7% — користування шпаргалками та забороненими на час тестів гаджетами. Найчастіше плагіат зустрічався в «прохідних» роботах, рефератах, які учні робили вдома та не особливо цінували. Випадки обманів на іспитах — поодинокі. Практично не було випадків плагіату під час групових видів роботи. Есе та контрольні з англійської мови — завдання, під час яких найчастіше порушують правила (а не математика чи природознавчі науки, як думали дослідники). Цікаво, що за шпаргалки чи підглядання в гаджети учні гарантовано отримували нуль балів за тест і мали перескладати. А ось за плагіат так карали лише дві третини, решті просто знижували бал.
Попри те, що більшість країн суворо карають за обман, охочі ризикнути й обдурити на іспитах завжди є.
Німеччина: до 50 тис. євро за обман
У Німеччині за плагіат у курсовій чи дипломній роботі її анулюють (а у випадку з дипломом — і документ про вищу освіту, але залишається шанс довчитися). Але це не все: доведеться сплатити штраф від 1 до 50 тис. євро (залежно від умов університету та важливості роботи).
У школі — інша ситуація. Вчителі можуть закривати очі на списування, та й однокласникам зазвичай байдуже, чи порушує хтось правила. Утім, вважається, що вдаються до цього ті, кому зовсім важко дається матеріал. Адже зазвичай на іспитах можна використовувати довідкові матеріали, завдання на креативне та аналітичне мислення. Того, що слід тримати в пам’яті, зовсім мало. Тож більшості дітей не хочеться вважатися, м’яко кажучи, дурником, що не зміг самостійно вивчити необхідний мінімум.
США, Канада: диплом плагіатора
Наслідки обману залежать від традицій штату та уставу конкретного закладу освіти. Більшість університетів (наприклад, Університет Фелікса, Централ Пост Коледж, Коледж Міссурі, Карлтонський університет) дають додаткові завдання, які є обов’язковими до виконання, посилюють контроль та повідомляють батькам.
Але є й такі, як Гуінет Коледж, який за три підозри у списуванні чи плагіаті відраховує. А, приміром, у Коледжі аеронавтики Університету Холмарк за плагіат одразу ж відраховують.
У Стенфордському університеті скасовують оцінку, відсторонюють від навчання і призначають «виправні» громадські роботи. Є університети, які за кілька обманів не лише позбуваються порушника, а й позбавляють права вступати до них знову. Інші не кажуть «назавжди», а дають три роки «на перевиховання», у які не можна ставати абітурієнтом цього закладу вищої освіти. І найгірший варіант — навіть не це, а коли випускнику видають диплом з позначкою про те, що він вдавався до плагіату. Влаштуватися на роботу з таким документом буде складно.
У школах обман — явище досить поширене. Доповідь Центру молодіжної етики Інституту Джозефсона показала, що понад половина старшокласників списували на тесті, а 74% списували домашнє завдання у друзів.
Міжнародний центр академічних досліджень має такі результати: 58% опитаних списували на тестах, 64% вдавалися до плагіату.
Чи є країни, де плагіат не заборонений? Звісно! Читайте далі.
Китай: що знайшов, те й твоє
У Китаї дітям доводиться заучувати не лише фрази, а й великі тексти доповідей політичних лідерів. Учням прищеплюють думку, що є взірцеві фрази, якими варто користуватися в житті, які варто запозичити в мудрих людей. Вони заучують чимало крилатих фраз. Про правила цитування учням майже не розповідають. Часом учителі самі усвідомлюють, що реферат, який вони задали, школяр візьме з інтернету, тож оцінюють вміння знаходити інформацію та компілювати. Діти тут навчаються до ночі, впоратися з купою завдань самотужки фізично неможливо. За списування та використання шпаргалок можуть суворо покарати: аж до фізичного покарання, призначених спортивних вправ чи певних годин праці заради добробуту школи.
Така ж ситуація і в університетах. Студенти впевнені: те, що вони знайшли в інтернеті, стає їхнім. У Китаї сильні традиції спільного володіння майном, спільної роботи, колективного життя. Тож лише останнім часом з’являється поняття інтелектуальної власності. У курсових та дипломах важко зустріти правильно оформлені цитати та посилання, адже викладачі навіть не очікують, що те, що там написано, вигадав студент. Це колективне надбання, яким він має лише навчитися користуватися. Через це китайським юнакам і дівчатам важко на початку в іноземних закладах вищої освіти, де доведеться уникати плагіату.
Також у країні дедалі ширше продають та купують курсові й дипломи. Оголошення про це висять навіть в університетах. Але ціна висока — до 10 тис. юаней (1,5 тис. доларів). Останнім часом такі угоди оголосили незаконними і тих, хто купує роботи, почали карати: анулювати ці курсові чи дипломи.
