«Освіторія.Медіа» неодноразово публікувала інтерв’ю з педагогами з тимчасово окупованих територій. Їхні відверті історії неможливо читати без сліз. Але як допомогти освітянам, які фактично стали заручниками окупантів та складних життєвих обставин? Правозахисник Олександр Павліченко дає фахові коментарі про становище вчителів із ТОТ.
Днями ми опублікували статтю про те, як у тимчасово окупованому Енергодарі ворог залякує батьків відбиранням дітей, якщо ті не підуть до шкіл 1 вересня. А мами і тати з відчаю намагаються схилити вчителів до колаборанства.
— Найбільше занепокоєні батьки молодших школярів. Лунають і повторюються погрози: «Не хотите в наши школы? Мы просто лишим вас родительских прав, и ребенка своего не увидите. По какому праву? За неисполнение статьи 28 о том, что каждый ребенок обязательно должен получить образование», — розповіла наша спікерка, ім’я якої не називаємо з міркувань безпеки.
На прохання енергодарців «Освіторія» звернулася до правозахисника Олександра Павліченка та попросила прокоментувати можливі дії жителів-«заручників» окупованого міста. Адже вони не мають доступу до мобільного та інтернет-зв’язку, досі не отримували юридичних консультацій та чи не щодня стикаються з погрозами, тиском і безправ’ям.
Щоб вийти з-під контролю терористів, треба виїхати з окупованих територій
Нашу розмову виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини починає з важливого уточнення: правові консультації УГС надає виключно на підконтрольній Україні території, — там, де працюють правила, закони та є чітке правове регулювання. Біда в тому, що на тимчасово окупованих територіях українські закони не діють, а міста і селища живуть у режимі авторитарного управління.
— Окупанти можуть просто на вулицях вивішувати так звані декрети, які містять зобов’язання для населення брати участь у якихось заходах, долучатись до програм, які ворог реалізує на окупованій території. При цьому ворог використовує відверто фашистські методи, — констатує Олександр Павліченко. І одразу підкреслює: вчителям та батькам навіть не варто витрачати час на вивчення російського законодавста, щоб вдатись до хитрощів у вирішенні їхніх освітніх проблем.
— Які б ви не придумали «хитрі способи» з тим, щоб не відпускати дітей до російських шкіл, це буде недієво. Неможливо буде знайти в масовому порядку причини відмови батьків відвідувати ці заклади. При цьому посилатись на якесь встановлене «законодавство» нереально, оскільки його по факту не існує, а декретні норми окупанти визначають лише так, як вигідно їм у цей момент часу.
Люди, які опинились на окупованих територіях, — у зоні постійного надвисокого ризику в оточенні терористів. Тому наразі єдине дієве рішення — виїхати з окупованої території. Ворог у будь-який момент може влаштувати демонстративну розправу над кількома людьми (чи навіть кількома десятками), щоб для інших це стало прикладом. Людей їм не шкода, це для них «розхідний ресурс». Така позиція робить людей повністю беззахисними, а самих терористів — безкарними.
Три дієві правила, якщо вам треба вимушено спілкуватися з терористами
Я розумію важливість відповіді для кожної окремої сім’ї, яка хоче знати, як бути, що робити. Але відповіді саме на це питання на сьогодні держава не дає. У людей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях, є для цього своя мотивація. Від страху виїзду «в нікуди» й відсутності коштів для вимушеної евакуації до обставин зі здоров’ям, прив’язки до людей з інвалідністю, небажання покидати рідний дім.
Людям із тимчасово окупованих міст конче необхідно дотримуватися правил, дієвих у спілкуванні з терористами:
- максимально убезпечити себе фізично. Коли ви спілкуєтеся з озброєним злочинцем, немає іншої поради, крім як поводитися так, щоб вберегти себе і своїх близьких;
- зважувати ризики небезпеки. Не вдаватися до провокацій у спілкуванні з терористами. Не вчиняти публічних і демонстративних дій, ризикуючи стати жертвою терористів;
- коли терористи пропонують/наказують щось зробити (неважливо, ідеться про короткострокову чи довгострокову перспективу), не варто в той же момент озвучувати відмову, демонструвати свою позицію.
ТОТ і освітній процес: 0 ілюзій, максимум перешкод
Для ТОТ, де немає українського інтернету й мобільного зв’язку, потрібно шукати кардинально нові рішення. І це не лише питання до МОН. Це питання інформаційної політики України та відновлення можливості доступу її громадян до інформації. Ціль — бути максимально вільними від окупаційного інформаційного простору.
Як це зробити? Питання відкрите. Адже можна передбачити, що ворог буде переслідувати тих, хто користується незалежними засобами зв’язку (сателітні тарілки, Starlink та інше). То на що розраховувати та як чинити працівникам освітньої системи й батькам, які мають віддавати дітей до цієї освітньої системи в нових, жахливих умовах?
- Максимально саботувати освітній процес, який намагатимуться впровадити окупанти. Знову-таки, орієнтуючись на відчуття власної безпеки та дотримуючись правил, описаних вище. Там, де є можливість, користуватися напрацюваннями для дистанційного навчання або ж чекати передачі освітніх матеріалів на цифрових носіях. Способи, як передавати навчальні матеріали, теж потрібно розробити, і це питання до наших профільних міністерств.
- Батькам учнів випускних класів варто вже зараз всерйоз замислитись про плани на майбутнє. Чи планують мами і тати з ТОТ, щоб їхні діти в 9-х, 10-х, 11-х класах після закінчення школи навчалися в цивілізованих технікумах та університетах? Для вдалого вступу дітям потрібно займатися за українськими програмами. Наразі єдиний вихід — залишити непідконтрольну Україні територію. Залишаючись там, ви ризикуєте і теперішнім, і майбутнім. Адже ми, на жаль, не знаємо, як швидко вдасться звільнити окуповані території.
- Що стосується дитсадків, початкової та середньої школи — нічого втішного сказати теж не можна. Якщо ви запитуєте, чи можна вдатися до хитрощів та попросити окупантів про домашню чи сімейну форму освіти, це не вирішить основної проблеми. Ніхто від вас не відчепиться. Навпаки, і тут буде примус, щоб ваша дитина навчалася за типовою освітньою програмою росії, з урахуванням усіх мерзенних пропагандистських предметів.
Пошук суспільних мовників і механізмів відновлення доступу до інформації для людей з ТОТ
Ми стикнулися з браком вироблення стратегії і тактики допомоги українцям під час тимчасового періоду окупації. Це питання державного рівня, державної ваги. Потрібна підтримка населення в питанні освітніх програм, можливостей організації евакуаційних коридорів. З останнім теж стало важче під час повномасштабного вторгнення росії: зараз лінія розмежування — це і є лінія фронту, де йдуть бойові дії. І ця лінія змінюється постійно, тому що Україна не визнає, що території захоплені надовго.
Критично гостро стоїть завдання до української влади: розробити механізми і можливості для того, щоб відновити доступ до інформації для освітян та здобувачів освіти. Треба дослідити, чи можна використати для цієї цілі потужності суспільного мовника. Одна з телевеж, наприклад, забезпечувала радіомовлення в попередні роки навіть у тимчасово окупованому Криму, однак зараз цієї можливості немає. Отже, треба ще раз дослідити сектори інформаційного охоплення й зрозуміти, як Україна може відновити мовлення.
Координувати цю роботу має Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій спільно з іншими державними інституціями, відомствами й структурами, які мають ресурс, щоб долучитися. Сьогодні Україна ставить на перше місце питання військової перемоги, тому чимало нагальних проблем відсуваються на другий план.
Україна вибудовуватиме політику щодо новоокупованих територій, виходячи з того, наскільки швидко їх можна звільнити, або ж із розуміння, що там необхідно поступово імплементовувати ті чи ті рішення, щоб покращити якість життя людей. Наразі основна ставка й розрахунок — на звільнення загарбаних територій.
Хто може запустити процес на рівні держави в правовій площині?
Поставити це болюче питання про освіту на державному рівні й домогтися створення кількох стратегічних планів для підтримки людей з ТОТ — надважливо. Під кожен такий стратплан мають бути прописані пропозиції, як держава може вплинути на ті чи ті процеси; під кожну озвучену проблему мають бути дані рекомендації. Цей процес можуть запустити:
- Міністерство реінтеграції в співпраці з МОН, медійники;
- залучені міжнародні гравці як медіатори.
Евакуаційний виїзд: у пріоритеті — безпека українців
Жителям ТОТ варто розглянути всі можливі варіанти виїзду з небезпечної місцевості на підконтрольні Україні території. Раджу розглянути варіант виїзду через Кримський півострів — це найбільш безпечний з усіх можливих спосіб евакуації. Я розумію, далеко не в кожного є кошти на організацію виїзду. Та ризикувати життям точно не варто, виїжджаючи через заміновані поля. На допомогу прийдуть волонтерські організації, які забезпечують українським громадянам евакуаційну підтримку, наприклад, Восток SOS.
