У статті Edutopia автор Youki Terada розбирає результати дослідження про підхід до дисципліни у вчителів-новачків і досвідчених педагогів. І дає 6 експертних порад для ефективного управління класом. Освіторія.Медіа публікує ключові тези дослідження.
Ефективне управління класом здебільшого невидиме. Так, протягом року спалахи і зриви в учнівській поведінці неминучі, але їх можна звести до мінімуму, використовуючи мудрі та продумані прийоми для формування позитивної атмосфери і доброзичливої культури спілкування в класі.
Існує значний розрив між тим, як учителі-початківці та досвідчені педагоги знаходять підхід до управління класом. Згідно з новим дослідженням, для подолання цього розриву можуть знадобитися роки досвіду і навчання. Звісно, не існує досвіду кращого, ніж жива взаємодія з класом, але вивчення конкретних стратегій допоможе молодим учителям застосовувати найбільш дієві тактики, навіть якщо ті можуть спершу здаватися контрінтуїтивними або ризикованими. Ну а більш досвідчені вчителі отримають користь від інсайтів, що допоможуть їм вдосконалити або розширити вже наявний арсенал прийомів.
У цьому дослідженні вчені попросили 39 учителів-початківців і досвідчених педагогів — керівників шкіл і наставників, відповідальних за підготовку нових учителів, переглянути відеозаписи уроків у старших класах. На кожному відео можна було побачити вчителя, який давав вказівки або походжав класом, поки учні працювали. Під час кожного відео відбувалася якась деструктивна подія:
- учні починали голосно розмовляти або сміятись;
- виникав конфлікт між однокласниками;
- діти відмовлялися брати участь в уроці.
Учасники дослідження коментували події на відео, критикували стратегії управління класом учителя, за яким спостерігали, і пропонували рішення.
Що ж показали результати цього дослідження? І які 6 перевірених учителями стратегій допоможуть вам змінити свій клас на краще з нового навчального року?
Комплексне бачення ситуації
І вчителі-початківці, і досвідчені педагоги покладалися на швидкі стратегії для вирішення проблеми поганої поведінки учнів, наприклад, робили зауваження на кшталт «Подивись на мене!», якщо учні порушували дисципліну. Проте досвідчені вчителі набагато частіше замислювалися над тим, як проактивні стратегії могли б запобігти поганій поведінці.
Учителі-новачки зазвичай розглядали класний менеджмент вужче — як спосіб безпосереднього реагування на дисциплінарні проблеми. А досвідчені педагоги мали більш комплексне розуміння класного менеджменту та його складності. Дослідники виявили, що поняття дисципліни варто розглядати в набагато ширшому контексті. Зокрема, варто звертати увагу на те:
- як організовані та проведені уроки;
- наскільки чітко вчитель повідомляє про свої очікування;
- як облаштоване фізичне середовище.
Шукаємо приховані причини
Учителі-експерти були вправнішими в інтерпретації причин і впливів, що стоять за поведінкою учнів. Наприклад, якщо учні не були уважними, недосвідчені вчителі найчастіше зосереджувалися виключно на виправленні поведінки, тоді як досвідчені вважали, що поведінка була ситуативною. Тож далі вони шукали стратегії для покращення самого навчального середовища, щоб запобігти майбутнім порушенням.
Порівняно з учителями-початківцями досвідчені вчителі зазвичай мали більш детальне і взаємопов’язане розуміння поганої поведінки учнів, тобто бачили цілісну картину.
Балансуємо між автономією учнів і авторитетом учителя
Що роблять учителі в школах для покращення дисципліни? Встановлюють набір правил, а потім вимагають від дітей їх дотримуватися. Але це не працює, особливо з учнями старшої школи. Зрештою, досвідчені педагоги починають розглядати клас як екосистему, в якій існує делікатний баланс між авторитетом учителя та автономією учнів. Вони розглядають поведінку учнів у контексті поведінки вчителя, думають про причини і рішення замість того, щоб надмірно наголошувати на порядку і дисципліні.
Можливо, декому таке твердження не сподобається, але коли учні поводяться агресивно — це може бути варіантом норми, наприклад, для підлітків. Адже це такий етап розвитку. Для найдосвідченіших учителів здоровий клас — це клас, у якому учням надається певна свобода дій і де їх навчають думати про інших і контролювати себе.
«Своє місце»
Більшість учителів докладають зусиль, щоб стежити за ситуацією в класі, але досвідчені педагоги радять бути… хитрішими. Наприклад, вельми програшним варіантом для вчителя стане вибір місця посеред класу, де він начебто може слідкувати за всіма учнями під час самостійної роботи, щоб ті не списували. Так, один викладач зазначив, що він часто ходить між рядами і дивиться, що роблять діти. Але учнів це лише дратує — буде відчуття тотальної недовіри, слідкування.
Натомість учителі-експерти звертають увагу на те, наскільки сильно може впливати на ситуацію міміка, мова тіла, здатність контролювати власні емоції — це впливає на емоційний стан учнів. «Емоції дуже швидко передаються! Якщо вчитель здатен моделювати спокійну присутність, послуговуючись тоном мовлення, впевненим і спокійним виразом обличчя та позами тіла, учні менш схильні демонструвати захисну реакцію», — пише Лорі Дезотелс, професорка педагогіки в Університеті Батлера. І дуже радить працювати над тим, щоб випромінювати ентузіазм і намагатися зберігати холоднокровність, якщо це можливо.
Прокачуємо адаптивність
Успішне управління класом вимагає адаптивного застосування репертуару різнобічних стратегій, пояснюють дослідники. Якщо учень поводиться неадекватно, бо в нього поганий день, до нього потрібен геть інший підхід, ніж якщо він збентежений складністю уроку або заплутався в інструкціях. А за даними досліджень, на останні причини припадає 20% випадків поганої поведінки в класі.
За словами дослідників, коли вчителі набувають більше досвіду, відбувається «зміна перспективи»: вони помічають не лише фрагменти, а й цілісну картину. Тоді як учителі-початківці схильні дотримуватися одного сценарію реагування на дисциплінарні порушення, їхні більш досвідчені колеги досягали більшого завдяки «адаптивному досвіду», який дозволяв їм використовувати різноманітні стратегії залежно від контексту.
6 порад для вчителів, які дійсно працюють
Середовище має значення
Те, як учні почуваються у вашій класній кімнаті, відіграє ключову роль у формуванні їхньої поведінки. Наприклад, одне з досліджень показало, що велика кількість яскравих плакатів та інших елементів декору в класі може заважати учням зосередитися на уроці. Це призводить до відволікання від виконання завдань або навіть деструктивної поведінки. Хоча певні візуальні елементи класу дійсно сприяють навчанню, як от:
- опорні схеми;
- карти;
- зображення рольових моделей;
- демонстрація учнівських робіт.
Проте надлишок декору в класі може викликати надмірне збудження.
Плани розсадки теж мають значення! Ще одне дослідження показало, що учні втричі частіше порушують дисципліну, якщо вони самі обирають собі місце, а не отримують його заздалегідь. Якщо ви хочете запропонувати їм можливість вибрати місце для сидіння — зробіть це ситуативно, а також установіть чіткі правила, щоб учні знали про наслідки поганої поведінки, яка часто повторюється.
Створюйте правила разом
Поширена помилка в управлінні класом — вивісити список правил і очікувати, що діти їх дотримуватимуться за замовчуванням. Продуктивніше поговорити з учнями про те, для чого нам потрібні правила, а потім за принципом консенсусу розробити свій набір принципів, що регулюють поведінку в класі.
До прикладу, у Каліфорнії вчитель англійської мови середньої школи Девід Тоу прищеплює учням почуття спільної відповідальності та співпричетності до ввічливості в класі, створюючи норми поведінки разом зі своїми учнями. Разом вони визначають такі принципи, як повага до інших, а потім протягом року оцінюють їхню реалістичність, відкидаючи ті, які не здаються цінними, значущими чи корисними.
Не існує універсального підходу
Знайдіть способи визначити розмір проблеми і реагуйте відповідно. Коли учень погано поводиться, Грейс Дірборн, учителька старших класів і авторка книги «Свідоме управління класом», розробила низку багаторівневих рішень, сформульованих як наслідки, а не покарання, щоб дати учням більше автономії. Наприклад, на незначні порушення можна реагувати м’яко, використовуючи невербальні сигнали — жести. Це заохочує учнів звернути увагу на момент, коли ситуація от-от може вийти з-під контролю. Або ж Дірборн радить спробувати метод «побіжного дисциплінування» — наприклад, швидко вимовити ім’я дитини, щоб та припинила не вельми гарну поведінку і щоб не втягувати її в більшу суперечку.
Наслідки поганої поведінки мають бути зрозумілі учням і посилюватися, якщо погана поведінка посилюється: учнів можна попросити пересісти на інше місце або взяти тайм-аут, щоб обдумати свої дії. Зрештою, якщо поведінка учня не змінюється, застосовують найсуворіші заходи — затримання після уроків або виклик батьків до школи.
Розуміння сили невербальної комунікації
Невербальна комунікація, така як зоровий контакт, мова тіла і навіть те, де вчитель обирає місце під час контрольних у класі, має неабиякий вплив на поведінку учнів.
«Ви точно не пошкодуєте, якщо розвиватимете навичку невербальної комунікації», — пояснює Сол Генік, учителька старших класів. Розвивайте свою педагогічну присутність: використовуйте зоровий контакт не як інструмент спостереження, а як спосіб налагодити зв’язок з учнями, продемонструвати впевненість і доступність, а ще покращити взаєморозуміння.
Стосунки, стосунки, стосунки
Зрештою, управління класом починається і закінчується міцними стосунками. Дослідження засвідчило: якщо вчитель вітається з учнями ще на порозі класу — це значно покращить академічну активність і навіть учнівську поведінку. Інше дослідження показує, що участь у просоціальних заходах протягом навчального року також зменшує кількість порушень дисципліни на 75%.
Також варто цікавитися сімейним життям учнів — до прикладу, за допомогою опитувань чи влаштовуючи заходи, на яких проявляються різні грані особистості. Так ви сформуєте уявлення про першопричини поведінки дітей.
Учні можуть намалювати власні «портрети особистості», щоб поділитися як видимими, так і невидимими деталями про себе — це і релігія, і етнічна приналежність, і хобі. Ви також можете використовувати опитувальники на кшталт «Що вас надихає?» або «Про що ви мрієте після закінчення школи?», щоб зібрати інформацію, яку можна використати для поглиблення стосунків між учнями і для того, щоб пов’язати виклад предметів з їхніми інтересами.
Тон «битві» задає вчитель
Згідно з дослідженням, учні, які часто стають об’єктом негативної уваги (наприклад, коли їх викликають, якщо вони не слухають вчителя або розмовляють з іншим учнем на уроці), частіше стають розсіяними та апатичними, що призводить до більшої кількості поведінкових проблем у майбутньому. Не намагайтеся виправити всі випадки поганої поведінки в класі — обирайте свої «битви», уникайте ескалації ситуації, якщо можете, і пам’ятайте, що найефективніші стратегії управління класом ґрунтуються на побудові стосунків і підвищенні зацікавленості дітей у предметі, який ви викладаєте.
