До П’ятого Саміту перших леді та джентльменів провели масштабне міжнародне дослідження «Освіта як інструмент формування особистої стійкості, соціального капіталу країни та культури миру». Його метою було дізнатися, як сучасні підлітки, вчителі та батьки бачать освіту та її функції, чого вони прагнуть та чи готує школа учнів до викликів майбутнього. Результати дослідження в перший день саміту презентував Андреас Шляйхер, директор з питань освіти та навичок Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Записали для вас ключові знахідки дослідження.
Авторка тексту:
Катерина Кисельова,
головна редакторка Освіторія.Медіа
Висновки дослідження засновані на відповідях понад 6,6 тис. респондентів з 14 країн. У ньому взяли участь учні віком 15–17 років, учителі та батьки. Метою було дослідити, серед іншого, функції освіти та роль учителя в сучасному світі.
Спікер:
Андреас Шляйхер,
директор з питань освіти та навичок
Організації економічного співробітництва та розвитку
Якими є навички майбутнього?
У світі майбутнього освіта — це про те, щоб дати дітям компас: інструменти, що допоможуть їм з упевненістю навігувати цим складним і непередбачуваним світом. Освіта має допомогти молодим людям зрозуміти: для чого я тут, на цій планеті? У чому моє призначення? Допомогти відкрити і розвинути свої таланти, навчити їх жити одне з одним, з людьми поруч, що мають інші погляди. Сучасним дітям потрібні вчителі, які будуть не інструкторами, а коучами і менторами.
Коли ми запитали учнів, що є найважливішим для них в освіті, то в більшості країн молоді люди відповіли: отримання знань та навичок для майбутнього працевлаштування.
Які навички учні вважають найважливішими?
- Критичне мислення й оцінка інформації — у топі найважливіших навичок для учнів більшості країн.
- Понад половину українських учнів також назвали критичне мислення найціннішою навичкою для їхнього майбутнього.
- Соціальні навички посіли друге місце за важливістю: учні Фінляндії та Естонії відповіли, що для них найважливішою навичкою є співпраця з іншими.
- Креативність — на п’ятому місці в переліку навичок, проте її дуже високо оцінюють учні Японії.
- Стійкість, резилієнтність є наразі найціннішими навичками для учнів Естонії та Данії.
- Учні всіх країн досить низько оцінюють важливість навички брати на себе відповідальність.
У світі майбутнього освіта — це про те, щоб дати дітям компас. І те, що молодь не бажає брати на себе відповідальність, — не дуже позитивна тенденція. Ми, як спільнота, яка багато говорить про лідерство, маємо замислитися: можливо, це результат того, що в наших школах учні досі залишаються пасивними споживачами, а не активними учасниками навчання, готовими брати на себе відповідальність. Агентність учнів походить від їхньої мотивації, їхньої залученості до формування навчального простору і процесу. Можливо, це те, над чим нам усім треба більше працювати.
Чи готує школа до самостійного життя?
26 % учнів з 14 країн світу вірять, що школа здатна підготувати їх до незалежного життя. Коли підлітків запитали, як школа допомагає їм визначитися з майбутньою професією:
- 43 % сказали, що їх знайомлять з різними професіями;
- 39 % повідомили, що їм допомагають зрозуміти, які навички потрібні для різних професій;
- 37 % відповіли, що школа допомагає їм визначити власні сильні сторони в різних сферах.
Проте загальна картина досить тривожна: у більшості країн соціальне походження дитини відіграє більшу роль у формуванні її мрій та прагнень, ніж сучасний світ. Уявлення щодо професій мало змінилися за останні 20 років: молодь досі прагне дуже стереотипних та популярних професій, доступ до яких обмежений. Ми також бачимо, що молоді люди дедалі менше впевнені в тому, яку професію обрати і чи готові вони до її здобуття. Тож висновок такий: молодь не отримує достатньо справжнього досвіду та реальних кар’єрних можливостей.
Заклади освіти дуже ефективні в тому, щоб тримати учнів усередині, а решту світу — назовні. Але школа не повинна бути світом дитини. Світ повинен бути її школою. Нам треба більше працювати над тим, щоб інтегрувати школу і світ, щоб давати учням рольові моделі для кар’єри та життя, адже дитина не може прагнути того, чого вона не бачить.
Школа не повинна бути світом дитини. Світ повинен бути її школою.
Чи почуваються учні в безпеці у школі?
В Арабських Еміратах практично кожна дитина почувається безпечно у школі. В Україні таких учнів — трохи менш ніж 70 %. І це дивовижно: адже сотні шкіл в Україні були зруйновані, але українські діти все одно вважають школу безпечним місцем. Це свідчить про те, що безпека — це не лише про фізичний простір, це також про емоційний зв’язок та якість соціальних відносин у стінах школи. І це справді велика заслуга неймовірної роботи українських учителів.
Емоційний баланс учнів у школі:
- більшість респондентів (53 % учнів та 54 % вчителів) відповіли, що почувалися щасливими і впевненими в день дослідження;
- майже чверть учнів (24 %) сказали, що їм нудно у школі;
- 17 % учнів почувалися стривоженими (у США цей відсоток удвічі вищий).
Найбільше мене турбують показники, які свідчать: учні не вважають школу місцем можливостей. У Японії, Данії, Фінляндії половина учнів вважають своє соціальне походження великим бар’єром на шляху до успіху. І тут важливо сказати, що ці країни за об’єктивними показниками мають дуже справедливі системи освіти з рівним доступом, проте ми бачимо, що це не проникає у свідомість самих учнів.
Те саме побачили, коли запитали учнів, чи вірять вони, що кожна дитина має рівні шанси за однакових зусиль, тобто про найсильніше переконання — власну віру в те, що я спроможний зробити. Мислення зростання визначає поразку як «я ще не можу», а не «я ніколи не зможу». Воно заохочує стійкість, любов до навчання. Відзначати зусилля і старання учня — це дати дуже сильний поштовх дитині, розуміння, що поразка — це можливість зростання.
Мислення зростання визначає поразку як «я ще не можу», а не «я ніколи не зможу».
Що найбільше цінують у вчителях?
На запитання, які якості вчителів вони цінують найбільше, діти відповіли:
- майже в усіх країнах учні цінують учителя, який ставиться справедливо до всіх: справедливість і рівне ставлення — найважливіші для дітей;
- Україна показує винятковий результат у відповіді на це запитання: українські учні найбільше цінують того вчителя, хто запалює їхню любов до навчання.
У більшості країн найважливіше для вчителів в їхній роботі — підготувати учнів до дорослого життя:
- в Естонії із цим погоджуються 100 % учителів;
- в Україні — 95 %.
Тобто ми бачимо, що вчителі визнають це як пріоритет у своїй роботі, проте учні у своїх відповідях були досить скептичними щодо того, чи школа справді готує їх до дорослого життя. Отже, бачимо розрив між тим, до чого прагнуть учителі, і тим, що на практиці отримують діти.
Проте, з другого боку, ми вимагаємо від учителів жити майбутнє вже сьогодні — те майбутнє, у якому житимуть наші діти. Тож поруч із цими надзвичайно високими вимогами до педагогів маємо визнати: освіта — досить консервативна сфера. Як батьки ми часто дратуємося, що наші діти не вивчають того, що було важливим для нас. Тож, можливо, час запитати себе: ми так багато вимагаємо від учителів, а як ми готові їх підтримати?
Щирий діалог, емоційний зв’язок, менторство —
нічого із цього не вміє робити штучний інтелект.
За даними дослідження, 22 % учнів і 24 % учителів з 14 країн світу відповіли, що часто використовують ШІ для навчання. Однак, магія навчання і батьківства полягає в соціально-емоційних стосунках: зрозуміти, хто цей учень, який переді мною, ким він хоче стати та як я можу супроводити його дорогою до мрій. Щирий діалог, емоційний зв’язок, менторство — нічого із цього не вміє робити штучний інтелект. Зрештою, учні завжди найкраще вчаться від тих учителів, яких вони люблять.
Чи цінують учителів суспільство і держава?
В ОАЕ, Південній Африці, Великій Британії щонайменше 70 % батьків та вчителів відчувають, що суспільство цінує думку педагогів. У цих країнах вчителі не просто навчають дітей, вони посідають важливе місце в громаді, адже допомагають будувати суспільний консенсус. В Україні цей показник — лише 30 %. А коли на це запитання відповідали самі українські педагоги, то лише 1 з 10 вважав, що суспільство цінує його думку.
В інших країнах також бачимо розрив між тим, що батьки думають про важливість учителів у суспільстві, і тим, як вважають самі педагоги. У Японії, США, Туреччині батьки переконані, що суспільство цінує вчителів, тоді як самі педагоги боться, що суспільству байдуже до їхньої точки зору.
Якість учителів ніколи не зможе перевищити рівень підтримки,
який суспільство дає вчительству.
Чи отримують вчителі гідну винагороду за свою роботу?
Лише в ОАЕ понад 70 % батьків ствердно відповіли на це запитання. В Україні так вважають лише 23 % батьків.
Якщо ж запитати самих українських учителів, то лише 3 % відповіли, що отримують гідну винагороду за свою роботу. І ми маємо пам’ятати: український учитель отримує менш ніж п’яту частину того, що отримує, наприклад, учитель в Австрії. Цікаво, що в Австрії та Данії більший відсоток учителів, ніж батьків вважають, що педагоги отримують справедливу зарплату. І вони мають рацію: дослідження ОЕСР підтверджують, що вчительські зарплати в цих країнах справді досить високі.
Проте зарплата ніколи не є вирішальних фактором для формування привабливості вчительської професії. Люксембург платить учителям найвищу в Європі заробітну плату і водночас потерпає через чи не найбільший брак педагогів. У Фінляндії зарплата освітян не така вже й висока, але кожна вчительська вакансія отримує 10 аплікацій.
Тож гроші важливі, проте не вирішальні. Це завжди сильний зовнішній демотиватор: якщо ви не платите людям, вони втікають. Але гроші дуже рідко стають внутрішнім мотиватором, який допомагає прийти у професію. Якість учителів ніколи не зможе перевищити рівень підтримки, який суспільство дає вчительству.
Співорганізаторами Саміту виступили Міністерство освіти і науки України, Міністерство цифрової трансформації України, Фонд Президента України з підтримки освіти, науки і спорту, Міністерство закордонних справ України, ЮНІСЕФ та Освіторія.
Підтримали його проведення BGV Group Management, Universal Bank, Activitis, Ajax Systems, Vodafone Україна, La Famiglia (Ла Фамілія), Ялтинська європейська стратегія та United24. У Саміті взяли участь найвідоміші педагоги планети за сприяння міжнародного благодійного фонду The Varkey Foundation, заснованого освітнім підприємцем Санні Варкі (у 2014 році Фонд започаткував Global
Teacher Prize).
