Уроки толерантності: як польським школярам розповідають про ЛГБТ

cover_lgbt_pn
Автор тексту: Марта Приріз

Толерантність, повага до людської гідності та розуміння інших світоглядів — важливі компетентності, яких, за рекомендацією PISA, мають навчати у школі. Однак антидискримінаційне навчання включено далеко не в кожну шкільну програму країн світу. Розповідаємо, з якими проблемами зіткнулася організація, що займається ЛГБТ-просвітою школярів у Польщі.

Із чого все починалося

Об’єднання Tęczówka («Тенчувка», або в перекладі «Веселка») у 2012 році заснував програміст Томаш Колодзєйчик. У 300-тисячному місті Катовіце до того часу не було місця, куди б могли прийти вчителі за допомогою та порадою щодо учня-гея. Чи батьки, які хотіли б зрозуміти, чи є їхня донька лесбійкою і що їм робити. Зрештою, не було психологічної та правової допомоги для самих ЛГБТ-осіб.

24312605_1636683083064805_6940252366210000882_n
Фото: Stowarzyszenie Tęczówka

Чоловік зареєстрував об’єднання з друзями, які досі беруть участь у діяльності «Тенчувки». Розповідає, що вже на той час було зрозуміло: виховання толерантності до людей з інвалідністю, представників іншої релігії чи ЛГБТ-спільноти в Польщі — це справа рук винятково громадських організацій. Адже на державному та міському рівнях не передбачено жодних програм або курсів для шкіл.


Цьогоріч міська рада Катовіце взагалі хотіла викреслити з програми співпраці з неурядовими організаціями пункт про антидискримінаційне навчання. Мовляв, може це не так важливо, і як такої дискримінації учні не зазнають.


Лише завдяки великому супротиву з боку громадських організацій міськрада залишила цей пункт. Було оголошено конкурс проектів, пов’язаних з антидискримінаційним навчанням. Цільова аудиторія — учні та вчителі шкіл Катовіце. П’ять місцевих організацій, серед них і «Тенчувка», подали спільний проект «Кузня різноманітності», який таки отримав фінансування в розмірі 9 тис. злотих (близько 47 тис. грн).

Побоювання шкіл

Згодом була налагоджена робота зі школами. Їм надіслали запрошення до проекту «Кузня різноманітності». Можна було залучити вісім шкіл, а заявок подали 12.

«Важливо було, щоб школи зголошувалися за бажанням, а не за примусом, тому ми зробили відкритий конкурс», — розповідає Пшемислав Валяс, координатор проектів «Тенчувки».


«Часто директори побоюються долучатися до проектів, які можуть не отримати схвалення від уряду міста. Школи в Польщі підпорядковуються міськрадам і звідти отримують більшу частину фінансування для своєї діяльності. Частина коштів надходить від Міністерства освіти».


«Однак у нашому випадку міськрада сама фінансувала проект, тому директори не боялися долучатися до нього».

Вибір учнів

Проект передбачає три зустрічі з учнями від 12 до 18 років. Перша з них — ознайомча, де аналізують поняття «дискримінація», «стереотип», «упередження».


cover_lgbt
Як виховують толерантність до ЛГБТ у різних країнах

Для багатьох учнів навіть саме тлумачення термінів виявляється складним, вони плутають одне з іншим.

На першій зустрічі презентації роблять усі організації, які беруть участь у проекті, коротко розповідають про мету їхньої діяльності. Під кінець заняття учні вирішують, яку організацію і тему заняття вони послухають наступного разу.

Можна обрати один із чотирьох тренінгів про стереотипи й толерантність: до мусульман, безпритульних, осіб з інвалідністю чи ЛГБТ-спільноти. «Тенчувка» проводить останні. Організацій — п’ять, а шкіл — вісім, тому деяким випадає провести тренінги двічі. Але оскільки вибирають самі учні, рахунок може бути нерівний.


«Взагалі нас неохоче впускають до шкіл уперше, — зауважує Томаш Колодзєйчик. — У людей багато упереджень. Але коли ми приходимо та спілкуємося з викладачами і дітьми, наступного разу вони вже не мають такого негативного ставлення».


«Учні аж із чотирьох шкіл попросили нас провести тренінг про толерантне ставлення до ЛГБТ-спільноти. Ми нікому не відмовили і проведемо для всіх чотирьох».

Уроки

Ми побували на уроці, який «Тенчувка» проводила в одній зі шкіл. Заняття адаптовані до віку дітей. Обов’язково тренують критичне мислення, щоб учні в подальшому вміли розрізняти стереотипні та гомофобні судження.

Максимум практичної інформації забезпечують завдяки роботі в малих групах, обговоренням, дебатам.


Використовують методику під назвою «Жива бібліотека». Це коли самі представники ЛГБТ-спільноти розповідають про випадки з їхнього життя, у яких вони стикалися із найбільш поширеними упередженнями.


Тренери також використовують сценарії, підготовлені фахівцями в рамках «Кампанії проти гомофобії». Такі освітні матеріали розповсюджують безкоштовно. Їх можуть використовувати волонтери та освітяни.

На тренінги приходять діти з різних класів, але максимальна різниця у віці — два роки. Є групи для 12-14-річних, 14-16-річних і 16-18-річних школярів. Вчителі та шкільні психологи відбирають для тренінгів тих, хто є лідерами у своїх класах.

Це необхідно, бо третя зустріч — це презентація власного заходу, який напрацювали учні протягом участі в проекті. Заходи можуть бути у формі вистав, дебатів, «живих бібліотек» та шкільних газет. Єдина вимога — має були залучена вся школа. Вчителі та шкільні психологи можуть допомагати дітям.

Проблеми

Але не все вдається змінювати так гладко. Часто в учнів взагалі немає актуальної та перевіреної інформації щодо ЛГБТ-спільноти. Натомість вони вже мають власні упередження — керуються міфами та стереотипами, популярними серед їхнього оточення: вдома, у ЗМІ, в інтернеті.

Усе ще значний вплив на програму навчання має релігія. Багато нарікань від прогресивних викладачів і волонтерів отримує предмет «Виховання до життя в сім’ї». Він мав на меті реалізацію сексуальної просвіти в школах, однак отримав значне ідеологічне підґрунтя.


Зокрема в програмі, затвердженій Міністерством освіти Польщі, є така рекомендація: «Сім’я знайомить дітей з реальністю душевною, релігійною та моральною, а тому цей предмет не може абстрагуватися від релігійної ідентичності учнів і від їхнього релігійного розвитку».


Відповідно, у цьому курсі не згадують або дуже мало говорять про інші сексуальні орієнтації та гендерні ідентичності. Якщо трапляється згадка про них, то заперечують ці поняття чи відгукуються про них негативно. У цій же програмі контрацепцію ставлять в один ряд з абортами.

За статистикою, у світі налічується від 3 до 6% осіб від загальної кількості населення, які належать до ЛГБТ-спільноти. Однак у польських школах воліють про це мовчати або ж називати відхиленням від норми.


«У підручнику з предмета «Виховання до життя в сім’ї» слово «гей» трапляється, здається, один раз. І то — у темі «Венеричні хвороби», — розповідає Томаш. — Це вже рішення вчителя: зачіпати цю тему, чи ні. Предмет дуже широкий, а вчителі не мають знань та компетенцій, щоб це обговорювати, тому вирішують зовсім оминати цю тему».


Оскільки проект «Кузня різноманітності» не є постійним, він триватиме до кінця року. Громадські організації сподіваються, що Міністерство освіти Польщі впише антидискримінаційне навчання в навчальну програму. А поки, без сталого фінансування, лише невеликою мірою можуть реалізовувати свою просвітницьку діяльність.