Використання голосу для управління класом — один з найпотужніших інструментів учителя. Якщо педагог коректно використовує свій голос, це сприяє встановленню довіри між ним і учнями, зменшенню конфліктних випадків і створює сприятливу класну атмосферу, — ідеться в розлогому дослідженні Edutopia від Youki Terada. Підготували для вас переклад цього напрочуд корисного матеріалу.
Голос — надзвичайно складний і багатогранний інструмент, який вимагає постійної модуляції для пристосування до мінливих обставин у класі. Вчителям може знадобитися не один рік, щоб його відточити.
У дослідженні 2022 року вчені вирішили дослідити нюанси інтонації, а особливо те, як інтонація вчителя впливає на культуру класу. Дослідники з Ессекського університету та Університету Редінга проаналізували, як учні початкової школи реагували на типові вказівки в класі, наприклад «Час заспокоїтися» або «Сідайте на свої місця, ми починаємо урок», які були висловлені інтонаціями, що варіювалися від контролювальної до нейтральної та підтримувальної. Хоча слова залишалися тими самими, зміни в тональності мали напрочуд великий вплив на різні аспекти, зокрема, на почуття приналежності учнів, їхню самостійність і задоволення від уроку, а також імовірність того, що вони зможуть довірити викладачам ту чи ту особисту інформацію, наприклад, про свої інтереси або академічні труднощі.
Дослідники дійшли висновку, що контролювальний тон підривав упевненість учнів у своїй компетентності, тоді як підтримувальні інтонації посилювали їхнє почуття зв’язку з учителями.
Авторитарність може створювати бар’єри. Через контролювальні голоси вчителів діти відмовлялися від намірів поділитися з ними секретами, включно з такою важливою інформацією, як чи піддавалися вони знущанням і булінгу, чи зазнавали труднощів або чи вдалося їм виконати роботу, якою вони пишаються.
Тим не менш, тональність голосу залишається темою, складною для опанування. І ще важче вчителям застосовувати знання про голос у хаотичному класному середовищі. Ось чому корисно пам’ятати про те, як інтонація, гучність і темп вашої мови можуть впливати на поведінку учнів і як ці якості голосу можна розумно використовувати для посилення ефекту навчання.
Канарка у вугільній шахті
Незначні зміни в тоні голосу вчителя можуть бути першим сигналом того, що в класі щось не так. Нотка паніки, що прослизає у словесних вказівках, підвищення голосу або гучності, раптова лавина повторюваних інструкцій можуть вказувати учням на те, що ситуація починає виходити з-під контролю, і викликати в класу реакцію «бийся або біжи». Це посилює тривогу і призводить до спалахів гніву.
Емоції є заразними, пояснюють фахівці в дослідженні 2021 року. Коли вчителі виявляють теплоту та висловлюють зацікавленість темою, учні частіше залишаються залученими у процес навчання і не схильні створювати конфліктні ситуації. І навпаки, вчителі, які надмірно реагують на порушення дисципліни з боку учнів або виглядають завжди емоційно недоступними, можуть несвідомо створити недружню або навіть дещо ворожу класну атмосферу. Прояв захоплення темою творить дива: вчителі, яким подобалося бути в класі, «зберігали позитивне ставлення, навіть коли учні мали труднощі, і повідомляли, що приділяли більше часу навчанню», — кажуть дослідники.
«Продумайте сценарії,
які можуть трапитися у вашому класі. І особливо те, як ви хочете реагувати, ще до початку навчального року»
Але щоб розвинути стійку, спокійну поведінку в динамічному класі, потрібні час і практика, особливо коли учні знають, чим вас швиденько можна роздратувати. Дайте собі установку діяти повільно і працювати, виходячи з емпатії та співчуття. Один зі способів підготуватися до неминучих випробувань вашої терплячості — прокручувати в голові або з партнером різні сценарії. «Продумайте сценарії, які можуть трапитися у вашому класі. І особливо те, як ви хочете реагувати, ще до початку навчального року», — радить учителька середньої школи та інструкторка з навчання Емілі Тервіллігер.
Ваш голос важливий завжди, навіть
у безголосих онлайн-повідомленнях:
4 підказки вчителям
1
Принцип «накопичення часу»
Зосереджуємося на відносинах: «накопичуйте час» з учнями та дізнавайтеся про них більше цікавих фактів, оскільки ці знання допоможуть полегшити майбутні конфлікти.
2
Тон голосу — вимогливий, але теплий
Управління класом за допомогою голосу вимагає вправності. Якщо вчитель постійно використовує надто суворий і вимогливий тон, результати будуть невтішними. Це підтверджують і результати досліджень: старші учні сприймуть це як виклик і почнуть бунтувати. Однак якщо ви будете надто м’якими з учнями, вони витрачатимуть багато часу на те, щоб перевірити межі дозволеного.
Ідеальний тон — це поєднання обох підходів, вважає вчителька середньої школи Крістін Наппер. І рекомендує використовувати теплий вимогливий тон, коли вчитель спочатку зосереджується на побудові міцних відносин з учнями, а потім «використовує це джерело довіри, щоб допомогти учням дотримуватися високих стандартів глибокого залучення у зміст уроку».
Коли учні в класі Ніни Перріш поводяться неадекватно, вона розглядає це як можливість поставити глибокі питання і знайти закономірності. Чи щось спровокувало порушення дисципліни? Чи намагаються учні привернути увагу своїх друзів? А може їм просто нудно? «Поведінка допомагає учням отримати щось бажане або уникнути чогось небажаного», — пояснює вона. Замість того щоб одразу вимагати послуху, ідіть назустріч своїм учням — ставте високі вимоги, але і приділяйте час тому, щоб зрозуміти, що їх мотивує.
Звичайно, будуть випадки, коли вам доведеться підвищити голос або різко сказати щось учневі, але цю тактику слід застосовувати з обережністю. «Розвиток спокійного, нейтрального, впевненого голосу є частиною саморегуляції вчителя. Такий голос допоможе учням і дасть упевненість у тому, що вчитель буде до них доброзичливим, але також контролюватиме ситуацію», — переконана Лінда Дарлінг-Хаммонд, президентка і генеральна директорка Learning Policy Institute.
3
Доза невербальної комунікації
«Часом ми можемо забувати, що тональність мови передається не тільки голосом, а й через міміку, жести і мову тіла», — говорить професорка Ліза Герлі в дослідженні 2018 року. Вчителі часто поводяться в класі офіційно, демонструючи поведінку, яка відображає професійне становище. Однак різниця між надмірним контролем і достатнім контролем часто залежить не від того, що сказано, а від супутніх невербальних сигналів, які можуть пом’якшити сприйняття.
Чи не насуплюєтеся ви мимоволі або не виглядаєте роздратованим, коли учень висловлює свою думку? Чи не здаєтеся зневажливим зі сторони? Сучасні дослідження з відстеження руху очей показують, що вчителі, як правило, встановлюють зоровий контакт з учнями в першому ряду та в середині класу. Тому варто спробувати ходити по класу й намагатися звертати увагу на тих, хто сидить позаду та на периферії.
І так, ви можете використовувати формальний стиль спілкування і загалом бути «формальною» людиною, не потрібно виглядати «другом учнів» для доброзичливих відносин. Згідно з останніми дослідженнями, учні можуть розпізнавати й цінувати автентичність викладання у багатьох формах. Діти «позитивно реагують на викладачів, які ставляться до них з повагою і здаються емоційно доступними, навіть якщо ці викладачі більш формальні у своєму мовленні та поведінці», — зазначає Ембер Дікінсон, професорка політичних наук в Університеті штату Оклахома у дослідженні 2017 року. Навіть якщо ви час від часу схвально реагуватимете на учнів за допомогою зорового контакту або схвального кивка, це «зменшить психологічну дистанцію» і допоможе побудувати відносини довіри навіть без жодного слова, переконана вона.
4
Онлайн-спілкування теж має свій голос, навіть якщо ви не говорите
Голос — не єдиний спосіб вираження інтонації. І так — наш голос продовжує впливати, навіть коли ми не присутні десь фізично. Під час надання відгуків про завдання, написання електронних листів або онлайн-дискусій правильну інтонацію складніше визначити, але вона залишається надзвичайно важливою під час спілкування з учнями й студентами.
«Професор в аудиторії може давати стислі інструкції, які студенти розуміють і цінують, але короткий електронний лист від нього може бути сприйнятий як холодний або байдужий», — каже Ембер Дікінсон. У своєму дослідженні вона виявила, що її спроби бути ефективною, спілкуючись у точній манері, наприклад, даючи чіткі інструкції щодо завантаження завдання, часто сприймалися її студентами як суворі. Позбавлена невербальних сигналів, які зазвичай супроводжують особисту розмову, її онлайн-персона сприймалася як сувора і віддалена. І вона помітила, що її студенти стали менш зацікавленими.
Саме тому пані Дікінсон радить, щоб під час написання онлайн-повідомлень студентам обов’язково додавати особисті штрихи. Це не тільки допоможе їм почуватися комфортніше, а й створить позитивнішу атмосферу та заохотить їх звертатися по допомогу. «Наприклад, я додавала загальні слова підтримки, такі як «Не здавайтеся, семестр майже закінчився і ваші зусилля окупляться», або нагадувала студентам, що я рада допомогти їм у будь-який спосіб», — пише вона.
