Учитель в умовах тимчасової окупації: практичні та юридичні поради

Текст підготувала Олена Сітченко

Сьогодні тисячі вчителів опинились у тимчасовій окупації. Як уберегти себе та своїх рідних? Що робити, коли змушують до співпраці? Що таке простій учителя? Освітня експертка Наталя Каташинська дає практичні та юридичні поради для педагогів у тимчасовій окупації. Вебінар на цю тему відбувся в рамках проєкту «Спільно для вчителів» від ГО «Центр Інноваційної Освіти «Про.Світ».

Говорити про життя людей у тимчасовій окупації складно. Однак робити це необхідно. Ми пам’ятаємо про вас і дуже чекаємо на зустріч на звільненій Херсонщині, Луганщині, Донеччині, а також на (дуже) тимчасово окупованих територіях Харківської, Миколаївської та Запорізької областей.

Команда «Про.Світ»

Освітяни, які опинились на окупованій території, стикаються з багатьма труднощами. Окупаційна влада примушує українських учителів працювати за російською програмою. Відмова від цього може наразити життя на небезпеку, а згода — потягнути за собою кримінальну відповідальність за колабораціонізм. Тож як працювати на окупованих територіях, щоб уберегти себе, але не виконувати умови ворога?

На ТОТ є два сценарії, від яких залежить можливість продовжувати навчальний процес

Перший — ви та ваші учні перебуваєте в безпеці, вас не переслідують та не вимагають викладати за російськими програмами. Другий і, на жаль, більш поширений — безпекова ситуація не дозволяє навчати учнів, зокрема за українськими програмами, бо це несе ризики для вашого та їхнього життя.

У першому випадку, коли ви перебуваєте у відносній безпеці, варто розробити алгоритми роботи для всіх можливих форматів навчання. Подбайте про додаткову обачність та продумайте наперед ваші дії за різних загроз. Поінформуйте про них учнів, а якщо ви керуєте навчальним закладом — вчителів.

У другому випадку потрібно керуватися такими принципами роботи:

  • Якщо викладання за українськими програмами несе ризики для життя та здоров’я, не варто цього робити.
  • У разі відсутності будь-якої можливості для організації ос­вітнього процесу оптимальним рішенням буде оголошення про­стою.
  • Якщо відбувається примус до співпраці за стандартами держави-агресора, намагайтеся за можливості, але не нех­туючи власною безпекою, фіксувати та документувати такі дії.

Викладання за російськими програмами може сприйматися як освітній колабораціонізм. Кримінальний кодекс визначає колаборантами працівників освіти, які займаються проросійською пропагандою та викладають у закладах освіти за російськими освітніми стандартами.

У такому разі педагогам загрожує покарання у вигляді:

  • виправних робіт до двох років,
  • або арешту до шести місяців,
  • або позбавлення волі на строк до трьох років без права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.

Важливо! Освітній колабораціонізм є таким тоді, коли вчитель іде на співпрацю з окупантами добровільно, а не під примусом. Якщо у вас була можливість витримати примус, але ви цього не зробили, кримінальна відповідальність настає, але буде пом’якшена. Суд розглядає обставини в кожній справі та надає оцінку кожній з них окремо. Фіксуйте прояви тиску з боку окупантів та пам’ятайте, що в будь-якому разі діє презумпція невинуватості.

Що можуть зробити директори та вчителі?

  • Не співпрацювати з окупаційною владою, якщо це не несе ризиків вашій безпеці. Така порада доречна у випадку, коли у вашому населеному пункті окупанти не втручаються в діяльність шкіл або ви можете їм у цьому протистояти. Однак це рідкісні кейси.
  • Оформити простій. Тобто повідомити управління освіти про неможливість безпечного продовження роботи. Цей варіант є оптимальним, оскільки ви зберігаєте своє робоче місце та частину заробітної плати. Утім, залишається ризик примусу до співпраці з окупантами.
  • Підпільно працювати за українськими програмами, якщо це достатньо безпечно. Формат роботи ви можете визначити самостійно відповідно до ваших можливостей та потенційних загроз, які можуть виникнути під час навчального процесу.
  • Погодитися працювати за російськими програмами з примусу й тиску. При цьому важливо фіксувати всі злочини окупаційної влади. У цьому варіанті можна також спробувати паралельно викладати за українськими програмами та не займатися пропагандистською діяльністю на користь окупантів.
  • Евакуюватися. Не всі мають таку можливість, однак ми радимо принаймні спробувати виїхати з ТОТ, якщо це достатньо безпечно для вас.

Що робити, якщо вас змушують звільнитися?

  • Не піддаватися на тиск та не підписувати жодних документів про звільнення. Пам’ятайте, що звільнення за власним бажанням або пропозиція до звільнення за угодою сторін — право, а не обов’язок. Довести факт примусу до звільнення у судовому процесі складно. А якщо заява про звільнення за згодою сторін була подана з боку працівника, «анулювати» її в односторонньому порядку вже не вийде.
  • За можливості звернутися до територіального органу Державної служби України з питань праці, описавши детально всі обставини порушення трудових прав, зокрема вказавши на факт примусу до звільнення.
  • Якщо примус з боку роботодавця досяг свого успіху, варто спробувати саботувати процес. Наприклад, подати заяву про звільнення без зазначення кінцевої дати звільнення. Так суд вважатиме, що між сторонами не були погоджені всі умови для звільнення, та визнає його незаконним.
  • Якщо працівника все ж було звільнено, подати судовий позов про поновлення на роботі можна протягом 1 місяця з дня вручення копії наказу про звільнення.

Практичні кейси роботи освітян на ТОТ

З метою безпеки наводимо кейси без зазначення імен учителів та назв населених пунктів.

Кейс №1: Підпільне/дистанційне навчання, співпраця з управлінням освіти, простій/тарифна відпустка для вчителів

З березня по серпень населений пункт «А» перебував в окупації. Учителі й учні мали дуже обмежений доступ до зв’язку та інформації. Однак, попри великий ризик, вони продовжували збиратися в приватних квартирах чи інших домовлених локаціях та вчитися підпільно, а також навчалися дистанційно.

Учителі та батьки учнів тісно співпрацювали з управлінням освіти. Освітяни створили закритий Telegram-канал, куди учасники могли надсилати анонімні запитання й отримувати комплексні відповіді на них.

Навчання продовжували до початку червня через платформи дистанційної освіти. Після цього всіх учителів перевели на простій або тарифну відпустку, що дозволило зберегти частину зарплати й робочі місця та не наражати їх на співпрацю з окупантами. Нікого не звільняли.

Кейс №2: Загальноміська платформа дистанційного навчання

Після евакуації педагогічних працівників була розроблена платформа для дистанційного навчання дітей усього міста. Вона не потребує реєстрації, тож не потрібно використовувати своє ім’я для входу. Імена вчителів закодовані, а аватарки — мультипліковані. Вчителі на окупованих територіях працюють підпільно, сказавши сусідам, що звільнилися.

У середньому уроки відвідували по 70–90 дітей, однак зараз ця кількість скоротилася через проблеми зі зв’язком та загрозу безпеці дітей у деяких частинах міста. Наприкінці грудня вчителі планують провести узагальнене тестування. Наразі діти оцінки не отримують.

Кейс №3: Дострокові канікули, дистанційне навчання

Березень 2022, місто «Б» окуповане частково. Українська влада вже не діє, а окупаційна ще не почала діяти. Керівництво школи ухвалило рішення закрити школу достроково на канікули до літа. За Статутом вони мають на це право.

Зараз школа продовжує працювати дистанційно за українськими програмами. Одна частина вчителів та учнів виїхала, інша — залишилася в окупованому місті.

Кейс №4: Документація в умовах відсутності зв’язку

Під кінець травня в одному з окупованих населених пунктів повністю зник інтернет і мобільний зв’язок. Щоб діти змогли отримати атестати про базову й повну середню освіту, вчителі робили спеціальні довідки та передавали їх на підконтрольну Україні територію (в онлайн- та офлайн-форматах).

На основі цих довідок там робили атестати та додатки до них, які будуть зберігатися ще рік після завершення воєнного стану. Якщо учні не зможуть отримати їх фізично, їх можна знайти в базі даних за персональним номером. Це стало особливо актуально для учнів, які виїхали за кордон.

Про все це говорили під час прямого етеру, який можна переглянути за посиланням. Також ви можете завантажити короткий буклет з ключовими тезами етеру та статті.

Більше корисної інформації про організацію освітнього процесу під час війни можна знайти в посібнику «Сьогодні заради майбутнього. Школа у воєнний час» від команди експертів «Про.Світ».

Етер «Навчальний процес та безпека освітян в окупації: юридичні та практичні поради» відбувся в рамках проєкту «Спільно для вчителів», що реалізується освітньою організацією «Навчай для України» спільно з ГО «Центр Інноваційної Освіти «Про.Світ» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні в рамках ініціативи «Спільно до навчання».

Поділитися цією статтею