Здається, деякі вчительські фрази передаються з покоління в покоління і можуть жити вічно. Ми вирішили зібрати кілька таких висловів і пояснити, чому від них варто відмовитися в Новій українській школі.
Дзвоник — це для мене
Ні, дзвоник — це для всіх. Якщо вчитель вважає, що потрібно затриматися на кілька хвилин і продовжити заняття, то варто ввічливо попросити про це дітей і домовитися з ними, переконавши, чому саме це необхідно. А не в ультимативній формі забороняти їм іти відпочивати.
Що за колективна творчість? Оцінку теж на двох буду ставити?
Такі претензії точно мають залишитися в минулому. Адже саме колективна творчість, тобто вміння працювати в групах, є одним з головних принципів НУШ.
Навіть парти в класі стоятимуть не рядами, а будуть об’єднані по 4 або 6, бо більшість завдань учні виконуватимуть у групах. Діти змалечку вчитимуться працювати в командах, тому не варто їм за це дорікати.
Вийди і зайди нормально
Так, учні іноді можуть на емоціях після перерви трохи запізнитися і просто забігти в клас, вдаючи, що вони встигли. Відразу робити з цього скандал не варто. Просто не звертайте уваги.
Але якщо це відбувається систематично, треба поговорити з таким учнем і пояснити йому, що існують певні правила етикету. Це варто робити віч-на-віч, а не при всіх.
Щоденник на стіл!
Цієї фрази слід позбутися, бо оцінки — це приватна справа учня і його батьків. У багатьох країнах світу із розвиненою освітньою системою взагалі заборонено говорити про оцінки учня його однокласникам. Так буде і в Україні.
Відтепер оцінки мають ставити в щоденник учня на перерві і лише з трьох предметів: мова, математика, природознавство (йдеться про початкову школу) і тільки з 3-го класу.
Але в учнів НУШ з’явиться щоденник вражень — це звичайний зошит, альбом для малювання чи блокнот, у якому школярі ведуть власні записи. Вони самостійно обирають тему для письма і визначають, чим саме хочуть писати: олівцем, фломастером або звичайною кульковою чи кольоровою ручкою.
А голову ти вдома не забув?
Ні, адже це неможливо. Людина не може прийти без голови. А якщо серйозно, кожен з нас може щось забути, це нормальне явище. Не треба робити із цього трагедію і відчитувати учня при всіх. Тим паче, якщо це трапилося один чи два рази.
Що смішного? Скажи всім — нехай усі посміються
Так, це неприємно, коли учень замість слухати вчителя жартує з однокласниками. Але всі діти різні й не кожен може «виступати на публіку». Краще зробити такому учню зауваження після уроку і попросити не відволікатися в майбутньому, ніж звертати на нього увагу всього класу і змушувати червоніти.
