Театр на уроці: практикум для початкової школи

Методистка Новопечерської школи Інна Большакова розповідає, як за допомогою звичайних речей, які є під рукою і вдома, і в школі, організувати театралізовану діяльність для учнів початкових класів.

Як зацікавити дитину театром?

Сучасні діти віддають перевагу відео. Вони не тільки люблять мистецтво кіно, анімації та є одними з масових глядачів відеоконтенту в інтернеті, а й намагаються створювати власне відео.

Театр залишається на узбіччі. Хоч саме завдяки театральному мистецтву наші діти здобувають безпосередній «живий» досвід співчуття та співпереживання, досліджують чужу (глядач) та власну (актор) експресію.

В одній з типових освітніх програм для початкової школи є змістова лінія «Театралізуємо», яка передбачає залучення учнів до сценічної творчості. Саме вона дає дітям змогу набути акторського досвіду, імпровізувати, вчить моделювати різні ситуації спілкування, сприяє розвитку емоційного інтелекту, творчого мислення, самосвідомості й самоефективності, вчить уміння мобілізувати себе та інших, долати бар’єри, пов’язані з неоднозначністю, невизначеністю та ризиками, співпрацювати.

Театр — це синтетичне мистецтво, яке поєднує літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію тощо. Театралізація на уроці — це синкретична діяльність учнів, яка дає змогу не просто обговорити літературний твір, а «відчути» його «вживу» усіма органами чуття. Це — один з найкращих способів зробити літературу бажаною для сучасного покоління школярів. Емоції, які виникнуть у дітей у процесі театралізації, допоможуть плекати любов до літератури й читання, до різних видів мистецтв, — певна Інна Большакова. — Під час незвичайного уроку-театралізації ваші учні дізнаються, що мистецтво слова можна доносити та реалізовувати різними способами. А якщо говорити про інтегрований курс «Я досліджую світ», то за допомогою театралізації ваші учні навчаться дивитися на ситуацію з різних точок зору, розвиватимуть критичне мислення та емоційний інтелект.

Якщо розглядати літературу в школі не тільки як набуття знань про літературні процеси, оперування літературознавчими термінами, а як шанс сформувати цінності дітей, — вчителям неодмінно сподобається ефект від театралізації на заняттях, — резюмує пані Большакова. — Адже так ми виховуємо дітей, які зможуть уникати психологічної інерції та протистояти стереотипам, відчувати себе й інших, будувати гармонійні стосунки та свою траєкторію життя.

Треба поговорити з дітьми заздалегідь про те, які емоції та стани переживали певні персонажі. А потім попросити перенести відчуте в реальне життя, адже література — це насамперед формування цінностей гармонійного людського буття. Дуже цікаво спостерігати за тим, які рухи й жести використають ваші учні, граючи того чи того персонажа — це непідробні підказки їхнього тіла. А перевтілення дітей у казкових персонажів допомагає бути «без меж», вільними, створювати непізнане й досі недоступне для розуміння.

Театралізація на уроці:

  • сприяє «зануренню» в літературний твір та формуванню вдумливого читача;
  • вчить уважно слухати та говорити правильно, виразно, доносячи ідеї та емоції до слухачів;
  • формує навички комунікації, взаємодії, співпраці в команді, вчить моделювати різні комунікативні ситуації, обирати стратегії спілкування, імпровізувати;
  • розвиває емоційний інтелект: учні вчаться розуміти та відчувати літературних персонажів, зображувати їх, співпереживати їм та висловлювати ці почуття назагал;
  • дає можливість мислити критично та креативно.

Інсценізація, драматизація чи театралізація?

Інсценізація передбачає переробку твору, який призначений для читання, для сценічної дії.

Драматизація — це спосіб відображати які-небудь події в драматичній формі, надавати якому-небудь твору драматичної форми.

Театралізація — пристосування твору для подання в театрі, надання йому театральних властивостей.

Отже, театралізація так само, як і драматизація чи інсценізація, передбачає «прочитання» літературного твору в новій формі. І основою є сценічна дія.

Театралізація на уроці може бути різною.

Один з видів — «перенести на сцену» літературний твір повністю так, як він написаний письменником.

Спочатку це може бути невеликий вірш із цікавим сюжетом. Такі вірші легко запам’ятовуються дітьми і легко інсценізуються, оскільки не вимагають особливих сценічних дій. Потім краще запропонувати для театралізації байку чи казку з персонажами, що легко впізнаються, бо мають якусь особливість. Її не складно зображувати. Лисичка хитра, зайчик полохливий, ведмідь грізний тощо.

Театралізація оповідань вимагає попередньої роботи з літературним твором. Діти мають чітко усвідомлювати: де і коли відбуваються події — відобразити це в декораціях і костюмах, якими є персонажі твору — вчитися передавати їхні риси характеру жестами, мімікою, голосом.

Ще одним з видів театралізації є комбінований — створення нового сценарію на основі поєднання сценарно-режисерським ходом сюжетів кількох відомих творів чи їхніх окремих елементів, готових художніх образів. Такий собі салат з різних творів під одним оригінальним авторським соусом.

Найскладніша театралізація — оригінального виду, бо передбачає створення сценаристом нових художніх образів згідно зі сценарно-режисерським задумом.

А театралізація змішаного виду — це використання авторами першого й другого видів театралізації: готовий сюжет і свої оригінальні образи чи оригінальний сюжет (наскільки можна бути оригінальним) та вже відомі художні образи.

Що робитимуть школярі під час драматизації твору?

Театралізований урок допоможе школярам подивитися на літературний твір з різних точок зору. Ваш клас працюватиме з текстом конкретного оповідання, і вашим учням потрібно буде оживити сюжетну лінію.

У початковій школі театралізацію варто застосовувати, поступово ускладнюючи твори: від простих (відтворити) до більш складних (створити власну п’єсу — спочатку на основі відомих творів, а потім і оригінальну).

Для цього дітям треба буде:

  • знати сюжетну лінію;
  • проговорювати репліки персонажів відповідно до їх характеру та сценічних дій, активно використовувати слова літературного твору (це забезпечить перенесення цих слів з пасивного словника до активного та допоможе краще усвідомлювати вчинки героя);
  • переносити свої моделі поведінки в уявну оболонку театру і проживати ці ситуації знову;
  • прогнозувати хід подій, вибудовуючи лінію «минуле — теперішнє — майбутнє»;
  • «вмикати» власні емоції, щоб зрозуміти емоції інших людей;
  • зануритись у текст твору глибоко та зрозуміти його на рівні почуттів та думок персонажа.

Як стати драматургом (сценаристом), режисером, художником-декоратором і актором казки?

Драматурги пишуть сценарій, це зрозуміло, — каже Інна Большакова. — А яке завдання режисера? «Перекласти» сценарій у дію. Потім справа за акторами — вони мають перевтілитись у персонажів і емоційно транслювати текст за допомогою різних вербальних (інтонування) і невербальних засобів (міміка та жести). А для повноцінного сприйняття сценічної дії потрібні декорації та костюми.

Ляльковий театр «під рукою»

Ляльковий театр — це особливий вид мистецтва, бо його персонажами є ляльки. Їх діти люблять створювати самі. Найцікавіші персонажі можна створити з будь-якого предмета. Книга теж може бути персонажем вистави.

Не обмежуйте дітей — основою для одного героя може стати пляшечка з-під шампуню чи кефіру, для іншого підійде тубус від туалетного паперу, ще одного можна зробити з паперової тарілки чи стаканчика, шкарпетки, рукавички тощо. Коли діти колективно створюють міні-виставу, то що різноманітніші матеріали використано для виготовлення її героїв, то краще.

Як створити ляльковий театр на уроці?

1

Об’єднайте учнів у групи по чотири особи.

2

Попросіть прочитати казку, яка стане основою майбутньої вистави. Наприклад, «Колобок».

3

Запропонуйте різним групам дітей різні завдання.

Завдання групи
№ 1: замінити головного героя. Замість Колобка в дітей має з’явитись новий персонаж. Який саме — підкаже фантазія!

Завдання групи
№ 2: зберегти сюжетну лінію казки, але замінити героїв, з якими зустрічається Колобок.

Завдання групи
№ 3: зберегти сюжетну лінію казки, але змінити місце подій. Наприклад, Колобок може зустрічатись із Лисицею не в лісі біля пенька, а на кометі в космосі.

Завдання групи
№ 4: зробити Колобка головним героєм іншої казки.

4

Запропонуйте учням коробку з різними матеріалами.

Запитайте, який предмет асоціюється з тим чи тим казковим героєм. Так учні проаналізують властивості свого персонажа. Потім кожен учень має обирати предмет, з якого він створить свого персонажа.

5

Наступне завдання — декорувати обраний предмет так, щоб він перевтілився в персонажа з казки. Важлива кожна дрібничка! Наприклад, звичайний паперовий стаканчик перетворюється на павучка чи зайчика, пластикові ложки та вилки стають «дівчатками та хлопчиками». Картонні тубуси — чудовий матеріал для виготовлення маріонеток. Використовуйте прищіпки, трубочки, кольоровий папір, коробочки з-під ліків і зубної пасти, губки. Дрібка уяви, клей і скотч — ваші герої готові.

6

Коли все готово, попросіть учнів уявити, що вони в театрі, та запропонуйте стати уважними глядачами. А перед виходом на сцену юних акторів зустрічайте оплесками.

Залишити відповідь