Словник НУШ — наша постійна рубрика про найважливіші складові педагогіки Нової української школи. Цього разу розбираємо питання про домашні завдання в початковій школі за стандартами НУШ. Дуже часто батьки першокласників просять вчителя задавати домашнє завдання їхнім дітям з перших днів навчання. Чи правильно це? І чому найкраща домашка в НУШ — не та, де «треба», а за принципом «Я хочу це зробити»?
За концепцією НУШ у початковій школі домашні завдання або не задають взагалі, або вони необов’язкові. Усе залежить від навчального циклу, який наразі проходить дитина. Отже, навчання в 1−4-х класах поділено на два цикли:
Адаптаційно-ігровий цикл: 1−2-й класи
Мета першого циклу навчання — допомогти дитині легко адаптуватися до нового середовища. Саме тому в 1-му класі НУШ домашні завдання не задають і не записують у журнал.
У 2-му класі домашка для школярів теж необов’язкова. Але вчитель має право зазначати в журналі пошукові, дослідницькі та творчі завдання.
Основний цикл: 3−4-й класи
Мета другого циклу навчання — організувати навчальний процес так, щоб в учнів формувалися самостійність і відповідальність. Після закінчення 4-го класу діти мають бути повністю готові до навчання в основній школі.
Якщо вчитель задає домашнє завдання у 3–4-му класі, це обов’язково фіксується в журналі в колонці «Домашні завдання».
Чому в 1-му класі домашку роблять не діти, а батьки?
— Домашнє завдання в НУШ у жодному разі не може асоціюватися в учня зі словом «треба», а має відповідати твердженню «Я хочу це зробити!» Саме тоді воно буде продуктивним і потрібним, — пояснює Олена Гальвіцька, вчителька початкових класів львівської школи №24 і фіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2019.
Під час першого циклу навчання (1–2-й клас) домашнє завдання ми не задаємо взагалі або воно має бути мінімальним (2-й клас). Натомість у першому циклі варто говорити про домашні завдання для батьків. Чому? У НУШ надзвичайно важливою є педагогіка партнерства, тому вчителю важливо вже з перших днів навчання вибудувати трикутник без гострих кутів: учень — батьки — вчитель. Тільки за цієї умови навчання буде успішним. Також слід пам’ятати, що з першого класу ми не починаємо навчати дітей, а продовжуємо процес, який триває від самого народження дитини. І це варто донести до батьків.
Також батькам варто знати й усвідомлювати, що вони відіграють важливу роль у навчально-виховному процесі вже не тільки своєї дитини, а всього її класу. Тож мають бути обізнані зі Стандартом початкової освіти, формувальним оцінюванням та основними напрямками роботи НУШ. Це і є домашні завдання для батьків, які вони виконуватимуть поступово. А як саме — залежить від майстерності вчителя.
Не плутайте відсутність домашніх завдань і байдужість до дитини
— Отож, у 1-му класі домашні завдання для дітей ми не задаємо взагалі. Як учитель я маю спланувати свою роботу зі школярами так, щоб усе важливе та необхідне виконувати під час навчального процесу у класі, на подвір’ї, у музеї, на спортмайданчику.
Одночасно вчителям варто донести до батьків меседж: якщо в школі немає домашніх завдань, це не дорівнює «Можна залишити дитину вдома без занять і розвитку». Ось що я раджу:
- творіть удома з дітьми;
- досліджуйте разом світ;
- розпитуйте малят про все, що вони робили в школі;
- плануйте щодня з дитиною, чим цікавим і новим займетесь увечері (щось дослідити, створити, намалювати, поспівати);
- читайте дітям.
Останній пункт — надважливий. Під час розмов з батьками першачків я наголошую на необхідності щоденного читання дітям у зручний час та у зручному для дитини місці впродовж 20 хвилин.
Практикуйте цікавезні «домашні завдання» для всієї родини
Оскільки я навчаю дітей за темами, уся родина має «домашнє завдання» у формі цікавої та захопливої підготовки до наших шкільних занять, — ділиться досвідом вчителька Олена Гальвіцька. — Наприклад, якщо ми розглядаємо тему «Фіолетовий колір», діти за допомогою батьків мають знайти все, що може бути фіолетовим: овочі, фрукти, іграшки, одяг, предмети. А потім принести все це на заняття, щоб дослідити, порахувати, порівняти, доторкнутися, описати, скласти про це казку… Усе-усе, що спаде на думку та в чому допоможе фантазія! Таке «домашнє завдання» малята виконують з величезним задоволенням.
У 2-му класі ми робимо з дітьми все описане вище, а також починаємо виконувати різноманітні творчі роботи. За моїм спостереженням, діти їх просто обожнюють. Що ми робимо?
Пишемо короткі історії та казки
Збираємо цікавинки про все, що стосується тижневої теми
Також у 2-му класі ми починаємо творити зі школярами лепбуки. Але завжди пам’ятаємо чарівні слова: «Я хочу це зробити!» Якщо дитина не хоче — жодного примусу бути не може.
У 3–4-му класі додайте роботу над індивідуальними й груповими проєктами
У другому циклі (3–4-й клас) до всього вищепереліченого я додаю роботу над різними індивідуальними та груповими проєктами. Діти охоче демонструють під час занять власні таланти. Дуже гарно працюють завдання на вибір, коли учні самостійно можуть обрати одне завдання з трьох і виконати його вдома.
Також у 3–4-му класі діти вже знають, що мають вдома додатково попрацювати над тим, із чим мають труднощі в класі. Наприклад, потренуватися в написанні складних слів, повторити правила, розв’язати задачі тощо. А коли у класі діти мають можливість продемонструвати свої успіхи та досягнення, вони виконують такі домашні завдання із задоволенням.
