П’ять років тому набрав чинності закон про функціонування української мови як державної. Відтоді поступово українська утверджувалася на всіх рівнях та в різних сферах суспільного життя. Проте саме повномасштабне вторгнення росії в лютому 2022 року стало точкою зміни свідомості мільйонів українців: люди почали масово переходити на українську в діловому, публічному та приватному спілкуванні. Якими є ці процеси на рівні держави? Як захистити своє право на обслуговування державною мовою і де можна безкоштовно навчатися державної мови? Про все це говоримо з Тарасом Кремінем, Уповноваженим із захисту української мови.
• Пане Тарасе, ви вже три роки обіймаєте посаду Уповноваженого із захисту державної мови. Власне, інститут мовного омбудсмена і був передбачений законом про мову. Які головні зрушення відбулися за час вашої роботи?
За 10 років від початку війни спостерігаємо кардинальні зрушення в переході на українську мову. На першому етапі роботи нашої інституції нам бракувало мовної стійкості громадян України і в обстоюванні, і в застосуванні української мови в усіх сферах суспільного життя. Після 24 лютого 2022 року стало зрозуміло: кожен громадянин, який розмовляє українською, захищає нашу ідентичність. Адже це війна не за територію, це війна росії на знищення нас як нації, тому питання української мови набуло світоглядного виміру.
Наша робота після 24 лютого — максимально сприяти тому, щоб якомога більше людей перейшли на українську, удосконалили свою українську.
Звісно, в останні два роки ми отримуємо значно більше скарг про порушення мовного законодавства. Не тому, що стало більше порушень, а тому, що мовна активність і мовна чутливість до порушення прав зросли. Але найважливіше, що перехід на українську став тотальним природним явищем для всіх громадян України, незалежно від їхнього етнічного походження, як і того, в якому мовному середовищі вони зростали та живуть. Мова стала питанням національної безпеки та захисту власної гідності.
З моєї ініціативи від 24 лютого ми запустили понад пів тисячі локацій по всій Україні, де можна безкоштовно опановувати українську мову. Тут величезна подяка вчителям-волонтерам, працівникам бібліотек, громадським діячам.
У 2023 році ми зафіксували рекордну кількість місцевих програм із розвитку і функціонування української мови як державної. Місцеві програми посилюють статус української мови у сфері науки, транспорту, охорони здоров’я, адмінпослуг, зовнішньої реклами.
Не варто забувати, що українська досі є на тимчасово окупованих територіях. Мешканці з ТОТ користуються дистанційними курсами з української мови, є інтерес до українських новин та соціальних мереж, адже люди хочуть знати правдиву інформацію. Українська на тимчасово окупованих територіях є маркером спротиву, через мову люди намагаються зберегти свою ідентичність. Чи не щодня ми знаходимо інформацію про факти лінгвоциду, коли забороняють українські школи, знищують українські книжки.
• Мене потішила статистика української мови в українському сегменті соцмереж: в Instagram державною мовою тепер пишеться понад 90 % дописів, Facebook і Twitter за цим показником сягнули 75–80 %.
Так, маємо тотальну перевагу української мови в соцмережах. Цифри, які ви назвали, це результати дослідження «Українська мова в соціальних мережах»: оцінка вживання української та російської мов в українському сегменті соціальних мереж у жовтні 2023 та порівняння з даними 2020 і 2022 років.
Нагадаю, три роки тому, у жовтні 2020 року, кількість дописів українською в наших соцмережах коливалась у межах 15–25 %. Важливо розуміти: мова особистих сторінок у соцмережах не регулюється законом, це територія приватного спілкування. І те, що українці обирають державну мову в соцмережах, свідчить про важливі зрушення у сприйнятті себе самих, у визначенні власної ідентичності.
Дослідження засвідчило, що українська в соціальних мережах переважає в усіх областях, окрім частково окупованих Донецької, Луганської й Запорізької областей, Криму, а також Одеської області. Утім, за 2023 рік Одещина продемонструвала найбільший мовний поступ: частка дописів українською в соціальних мережах зросла з 27 % у червні 2022 року до 49 % у жовтні 2023 року.
• Поговорімо про сферу освіти. Стаття 21 мовного закону каже, що мовою освітнього процесу є державна мова. Проте є певні «сірі зони»: перерви, приватне спілкування вчителів між собою, гуртки та спортивні секції. Як ці складові освітнього процесу регулюються цим законом?
Справді, ми зверталися до Міністерства освіти і науки з тим, щоб вони до початку навчального року дали роз’яснення, що слід розуміти під «мовою освітнього процесу». І, звісно, МОН підтвердило: і уроки, і перерви, і розмови в їдальні, під час гуртків, занять спортом, проведення виховних годин та батьківських зборів — усе це є навчальним процесом, відповідно, усе це має відбуватися українською мовою.
Освітній процес триває не лише на уроках, тому вчителі у школі мають спілкуватися державною мовою, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють удома. Як учитель з величезним стажем можу сказати, що школа є архітектором нашого майбутнього. Тому заклади освіти — не місце для подвійних стандартів чи будь-яких мовних спекуляцій.
Звісно, з особливою увагою треба ставитися до дітей, які стали вимушеними переселенцями. Якщо батьки спілкуються недержавною вдома, дитині може бути складно в школі, до того ж кожен регіон має свої діалектизми. Тому маємо пильнувати, щоб не допускати цькування на мовному ґрунті.
Окремо скажу про вчителів. Я навчався в педагогічному університеті в 90-ті роки. І авторитет педагогічного працівника був доволі високий: вчителя поважали за аристократизм, шляхетність у манерах та культуру мовлення. Ішлося про високий дух культури і здатність демонструвати приклад до наслідування іншим. Мій батько Дмитро Кремінь народився в маленькому закарпатському селі, але висока культура його вчителів з різних дисциплін дала йому можливість розкритися і стати видатним поетом — Шевченківським лауреатом. Тому я взоруюся на вчителів, які своїм прагненням до самонавчання та вдосконалення професійності є прикладом для учнів та їхніх батьків.
• Як радите діяти батькам, які помічають порушення у школі? Звертатися зі скаргою до вас?
У нас траплялися ситуації в різних куточках України впродовж цих років, коли недержавну мову використовували під час виховних годин, батьківських зборів, слухали російськомовні пісні та фрагменти кінофільмів на випускних вечорах. Повторюю: усе це є порушенням мовного закону.
Ми завжди рекомендуємо звертатися, у першу чергу, безпосередньо до вчителя, класного керівника, завуча чи директора школи і використовувати всі можливості для перемовин. Якщо педагог та адміністрація школи і далі порушують мовне законодавство, пропоную звертатися до нас. На нашому сайті є алгоритм подання скарги та форма для цього.
Але наголошу: порушення мовного закону в школі — це пряма відповідальність керівника закладу освіти і директора. Якщо орган управління освіти не спроможний це зробити, то інформація приходить до мене. Тоді ми застосуємо всі механізми, визначені законом. Звісно, таким директорам я не заздрю.
Проте ми не єдина інституція, яка захищає українську мову. Такі функції також визначені за органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. За 2023 рік на нашу адресу надійшло майже 4 тисячі звернень. І ми в цих випадках працюємо за органи влади, за органи місцевого самоврядування, за директорів шкіл, які чомусь не можуть додатково посилити контроль за реалізацією державної мовної політики в конкретному класі, конкретному колективі.
Освіта є одним із маркерів того, як відбувається функціонування мови в суспільстві, адже школа працює з трьома групами осіб: вчителі, діти та батьки. Результати дослідження, яке ми провели разом із Державною службою якості освіти, говорять про те, що батьки нині вмотивовані вивчати українську мову, вони відчувають свою причетність до боротьби проти російської агресії і в такий спосіб.
За результатами соціологічного опитування, проведеного наприкінці грудня 2023 року компанією Gradus Research, частка українців, які почали чи спілкуються українською мовою в побутовому житті, зросла і наразі становить 65 %. У квітні 2022 року вона становила 53 %.
Але маємо розуміти: не може бути по одному уповноваженому біля кожного громадянина України. Питання мовної культури — це й про вміння захистити свої права. Моя 10-річна донька звертає увагу на вивіски, на мову обслуговування. Це покоління вже живе в цілком іншій парадигмі, коли української стає дедалі більше і в моєму рідному Миколаєві, і в Одесі, і в Харкові, і в Дніпрі, і в Запоріжжі. Кожен із нас має докласти зусиль, щоб процес рухався швидше.
• Як ставитесь до закиду, мовляв, «бійці на фронті теж говорять російською, то чому я не можу»?
Українська мова є обов’язковою у Збройних Силах України. Так само, як і в освіті, культурі, на телебаченні. Для мене прикладом є, скажімо, захисники Азовсталі, які вели трансляцію з облоги українською та англійською мовами. Нагадаю, Денис Прокопенко, учитель англійської мови та зарубіжної літератури, блискуче спілкується українською та англійською. Так само для мене прикладом є бійці 406-ої бригади, які вполювали крейсер «Москва», уродженець Берегова Герой України Вадим Сухаревський, інші військові, які вільно спілкуються державною мовою.
Української нині значно більше на фронті, ніж кілька років тому. Сила України сьогодні дорівнює силі Збройних Сил України, тому будь-які спроби спекулювати на мові і сіяти сумніви в незламності нашого війська несуть загрозу національній безпеці.
Тому за кавою можна спілкуватися будь-якою мовою, проте українська — мова головнокомандувача, мова командирів бригад та підрозділів, мова кожного військового, який для себе прийняв рішення і захищає Українську державу, своїх дітей, свою мову і українське майбутнє.
• Що радите мільйонам українцям, які зараз вчать українську і, можливо, на цьому етапі роблять помилки?
Не помиляється той, хто нічого не робить. Біда, коли десятками років громадяни України не мали бажання спілкуватися українською мовою, ставши жертвами тотального знищення всього українського. Коли глузували з уродженців села і вважали їх малограмотними, а українську мову — неперспективною. І справді в XX столітті в Україні, якщо ви вчитель російської мови та літератури, вам доплачували і ви були дуже поважною людиною в суспільстві. Тоді російська була мовою влади, освіти, медицини, мистецтва, професійного спорту і так далі. Звичайно все це потягло за собою незворотні наслідки.
Проте зараз ми є свідками тектонічних зрушень у царині мови: сьогодні тих, хто принципово відмовляється спілкуватися чи обслуговувати громадян українською, меншість. Натомість усі розуміють: володіння державною мовою — це основа для освіти та працевлаштування, але також необхідно володіти ще кількома іноземними мовами — мовами наших надійних партнерів.
Нагадую: українська — мова сильної влади, незламних ЗСУ, мільйонів гідних громадян найкращої держави світу. Які ще аргументи потрібні?
• Як ви сприйняли отой дуже невдалий і навіть знущальний жарт про мешканку Скадовська?
Треба знати, як жартувати. Скажу від себе: у 2023 — на початку 2024 року ми досягли високих результатів на Херсонщині. Ми отримали 37 місцевих мовних програм, які виконуються навіть дистанційно: мешканці тимчасово окупованих громад, у тому числі Скадовська, відвідують курси української мови онлайн, користуються українським культурним продуктом і читають українські книжки. Ба більше, Скадовськ ніколи не був російськомовним, я це знаю з власного досвіду. Не забуваймо, Херсонщина — це прихисток знищеної Катериною II Запорізької Січі, там постала Олешківська Січ. Тому дуже добре, що телекомпанія публічно вибачилася перед мешканцями Скадовська.
З другого боку, маємо розуміти: за допомогою сміхової культури можемо досягти значних результатів, просто треба знати, як жартувати. Мені сподобалася ініціатива телеканалу «Еспресо», на якому за допомогою штучного інтелекту примусили російських пропагандистів заговорити українською мовою. Можна лише уявити кремлівських кротів, які почують, як вони самі заговорили українською — це справді смішно.
• Минулого року Київ був лідером серед регіонів за кількістю скарг на порушення мовного законодавства, що надійшли до вас. Які висновки ви робите із цієї статистики? Про що свідчать ці скарги?
Справді, Київ продемонстрував найбільшу кількість звернень. Це свідчить про високий рівень чутливості до порушених прав. З другого боку, я не побачив з боку місцевої влади ініціатив у відповідь на запит суспільства: я не помічаю робочої групи при КМДА, яка б займалися обстеженням зовнішньої реклами на предмет дотримання мовного закону.
Києву вкрай бракує розвиненої мережі курсів української мови для батьків, адже дослідження показують, що маємо проблеми з володінням державною мовою і серед дошкільнят, і серед дітей, які навчаються у школах. Київ досі не має затвердженої мовної програми, яка якраз би передбачала створення такої мережі мовних курсів.
Водночас ми бачимо низький рівень скарг, які надходять на нашу адресу, приміром, з Миколаєва чи Одеси. Не тому, що там немає порушень, а тому, що питання української мови ще не стало одним із головних чинників почуття гідності для громадян тих регіонів. Ми знаємо про випадки застосування недержавної мови під час пленарних засідань Одеської міської ради, російську можна почути на базарі в Ізмаїлі чи Білгород-Дністровському. І місцеві ради мають ресурси покращити мовну ситуацію в регіоні.
Проте наголошу ще раз: перехід на українську є незворотнім, а от темпи цього процесу залежать від кожного громадянина. Не маємо права дозволяти тим, хто навчає наших дітей, порушувати мовний закон, бо сьогодні ми формуємо мовні практики для нового покоління, яке буде розбудовувати державу. Тож кожен із нас має захищати українську мову.
Протягом 2023 року 156 звернень стосувалися порушень законодавства педагогічними та науково-педагогічними працівниками різних закладів освіти, а 170 звернень — освіти дорослих. У 13 випадках порушники отримали адміністративні стягнення у формі попередження. Один штраф наклали на школу № 126 міста Дніпра та ще три штрафи — на викладачів Одеської політехніки. У Києві також є порушники мовного законодавства серед освітян, до них застосували попередження.
• Які завдання ставите перед собою на 2024 рік?
На цей рік ставимо собі за мету максимально збільшити присутність представників уповноваженого в різних регіонах України, вдосконалити взаємодію з органами місцевого самоврядування і затвердити місцеві мовні програми. Такі мають остаточно з’явитися в Києві, де найбільше скарг, у Харкові (друге за чисельністю скарг місто) та в Одесі.
Має нарешті бути затверджена державна мовна програма, за якою необхідним фінансуванням буде гарантовано право громадян України опанувати державну мову.
Ще одне надважливе завдання — дорожня карта української мови як 25-ої мови Європейського Союзу. Тут ціла низка пунктів: це і доступність до інформації та послуг українською мовою для громадян ЄС, і створення центрів сертифікації або іспитування в провідних університетах світу, де вже є або мають з’явитися мовні курси, це й переклади, словники та вступ до мовних організацій. Словом, маємо підготувати українську мову, щоб вона стала повноправною серед рівних мов вільного світу.
