Чому хтось не помічає симптомів розладу психіки, а хтось вимагає полікувати, хоча їх немає? Яка програма, винайдена в Україні, дає змогу профілактувати депресію? Чому люди мало зважають на поради психотерапевтів, а могли б досягти ефекту? Про це та інше розповіли нейробіолог із 20-річним досвідом роботи в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, кандидат біологічних наук Сергій Данилов та практичний психолог, викладач цього ж університету Наріман Дарвішов.
Що допомагає пожежникам й космонавтам?
На науково-технічній конференції INSCIENCE CONFERENCE минулого року вчені презентували скринінгову платформу Аnіmа. На перший погляд — як гра: спостерігаєш за кулькою на екрані, роздивляєшся зображення без жодних додаткових завдань, відповідаєш на питання. А потім отримуєш деталізований опис того, у якому стані твоя психіка та чи не загрожують їй депресія або тривожні розлади. Що ж це за магія? Ось, скажімо, я розглядала фото веселої дівчини та її ж, але заплаканої. А тут погляд прикипів до смаколиків, але уникав неапетитного смітника. Що із цього можна дізнатися?
Виявляється, вебкамера фіксує рух очей за допомогою технології ай-трекінгу. Аналізуючи рухи очей, розширення та звуження зіниць, дослідники можуть дізнатися про те, як люди обробляють інформацію, про їхній психічний стан і навіть виявити приховані закономірності мислення. Ця технологія давно відома, перевірена, її використовують для різноманітних цілей. Наприклад, NASA перевіряє когнітивні здібності астронавтів за допомогою ай-трекінгу — як космічні польоти впливають на інтелектуальну діяльність. У деяких країнах такі перевірки проходять кандидати в пожежники та працівники поліції.
Українські вчені пропонують також інші способи застосування технології: допомога людям з аутичними розладами та підвищення ефективності дистанційного навчання. Але після лютого 2022 основні зусилля спрямували на цей проєкт. Тоді масштаб війни вразив усіх. Ніхто, пригадують учені, не знав, як чесно відповісти на просте питання «Як справи?». Тож вони відчули нагальну потребу підтримати психічне здоров’я всіх українців у ці безпрецедентні часи.
Завдяки ШІ платформа не просто визначає потенційні проблеми, а й пропонує індивідуальні рекомендації. Інноваційність розробки, зокрема, в тому, що людині не потрібно їхати навіть на обстеження. Програма залучає вебкамеру ноутбука або комп’ютера, тож удома можна регулярно перевіряти свій стан.
Дивимося на тістечко чи смітник?
А до чого ж картинки під час тесту та інші подразники? Це матеріал, що допомагає визначити, на чому концентрується увага. Окоруховий нерв та функції уваги щільно пов’язані на нейронному рівні. Не всі знають, якою важливою є роль уваги. Адже людина не здатна напряму контролювати емоції. Хоча й кажуть «Тримай себе в руках», «Стримуй емоції», «Облиш дратуватися», насправді ми не можемо зупинити емоції. Лише переспрямовувати їх, як водяні потоки. Те, про що йдеться, здебільшого — контроль уваги. Наприклад, якщо я не дивлюся на людину, на яку гніваюся, щоб не виказати агресію, я контролюю не гнів, а фокус уваги. А порушення зазвичай починаються з того, що емоційно заряджена інформація привертає набагато більше уваги, ніж воно мало бути в середньому.
— Хочу застерегти: так звані негативні емоції самі по собі не є чимось шкідливим, — зазначає Сергій Данилов. — Вони слугують в еволюційному плані для порятунку та навчання людини. Якщо ви знайшли гаманець з грошима або загубили його, яку подію яскравіше запам’ятаєте? Які почуття будуть сильнішими? Втрату. Сила негативних почуттів від неї буде набагато більшою, ніж від знахідки. Чому? Тому що перша інформація важливіша для мого навчання. Я можу так змінити поведінку, щоб не губити гаманець наступного разу. Увага час від часу повертатиме нас до цього. Чи не на видноті гроші? Чи не забув забрати дитину з дитсадка? Чи вимкнув праску?
Проблеми можуть виникати лише тоді, коли психіка неадекватно реагує на негативні емоції.
Коли людина «вимкнена з розетки»
Платформа визначає такі симптоми, як дисфорія, ангедонія, гіперпильність, уникання.
Дисфорія (негативізм, фокусування на поганому). На увагу до одного об’єкта, що викликає умовно негативні емоції, у здорової людини зазвичай припадає цікавість до 4–5 зображень, що викликають позитивні емоції. Звісно, один-два вибори нічого не показують. Можливо, зображення кладовища привернуло увагу красивою кованою огорожею. А тістечка, які були дані як альтернатива, не дуже хоче розглядати, бо людина дотримується дієти. Але достатня кількість реакцій уже вказує на тенденцію.
Ангедонія — коли людина втрачає відчуття задоволення від життя, не звертає достатньо уваги на те, що дає їй енергію (смачна їжа, спілкування, хобі, природа тощо). Нещодавно вчені довели, що втрата сил, зниження працездатності, уповільнення є не окремими симптомами, а наслідками ангедонії. Адже людина недоотримує до 20% енергії, тож не може її витрачати.
Якщо пральна машинка не підключена до розетки, вона не працюватиме. Так само з нашою психікою. Якщо енергія не надійшла (у формі позитивних емоцій), не можна витиснути із себе високу працездатність чи фонтанувати ідеями. У кризові часи джерела енергії можуть спрощуватися, закривати найпростіші потреби людини (за пірамідою Маслоу). Наприклад, до війни дівчина ходила по бутиках, салонах краси, до художніх галерей та на концерти. А нині вона хоче лише їсти солодощі та спати. Це вже наслідок стресу. Це шкідливо для організму — може з’явитися зайва вага, піднятися рівень цукру в крові, але для психіки це все ще надходження енергії. Загроза для психіки виникне, коли ніщо не приноситиме задоволення. І якщо дівчина дотримується здорового харчування, багато працює, але її нічого не тішить, сили знижуються, це той стан, що може перерости в депресію.
Людина здатна «примусово» дати собі не такі примітивні джерела енергії. Скажімо, часу ні на що немає, здається, незручно, але таки зустрічається з друзями або йде до кінотеатру. Звісно, якщо це тішить.
Скажи, що ти бачиш
Гіперпильність більше стосується тривожних розладів. Якщо виникає загроза, на цьому концентрується увага. Зростає тривожний стан. Це еволюційний механізм виживання. Але якщо ризик минає, людина в нормі розслабляється. Вона на досвіді навчається, що можна перемкнути увагу на інші речі. Якщо ж з якихось причин виникає дефіцит цього безпекового навчання, адаптації не відбувається. Військові за характером служби і так перебувають у режимі гіперпильності. Але якщо тривалий час психіка виснажується, зростають ризики розладів. І якщо людина вже в безпечному місці, а психіка не адаптується, це для неї небезпечно.
При цьому на питання про тривогу людина щиро відповідає, що відчувала її лише раз за певний період. Щоправда, її чомусь щодня все дратує, з рідними свариться. А тест виявляє в неї величезну гіперпильність.
Але гіперпильність — не єдиний механізм виживання. Якщо ситуація загострюється, може ввімкнутися інший, що здається протилежним: уникання. Людина не хоче не бачити, ні чути нічого негативного. У неї немає ресурсу переробляти це. Такий механізм може бути як корисним (дає людині відновити психологічні сили, відпочити, не дійти до депресії), так і шкідливим. Якщо в мене через уникання виникають і накопичуються нерозв’язані питання, то уникання тільки ростиме. Скажімо, треба сплатити заборгованість банку, гроші є, але думати про це неприємно і я цього не роблю. Або слід помити посуд, але не хочеться дивитися на бруд, тож не мию, і він накопичується.
Програма відстежує і такий варіант, коли обирають лише позитивні зображення, а інші викликають не байдужість, а страх, відразу тощо.
Дві вирви депресії
Як поступово розвивається депресія? Є два варіанти. Вона може початися на когнітивному рівні: з регулярних думок про те, що в майбутньому немає нічого гарного. Зазвичай це стається як наслідок стресора, негативної події: звільнили з роботи, пішов коханий, помер близький. Ці думки викривляють сприйняття реальності, концентрацію уваги, пам’ять. Людина бачить навколо тільки підтвердження своєї думки. Цей потік негативної інформації поступово призводить до перебудов у мозку. Така спіраль розкручується і поглинає, як вирва, людина катастрофізує свій стан. Таке самосприйняття (відчуття змін у психіці, що коїться щось негативне) — ще не депресія, аже не змінена емоційна та поведінкова сфери. А на рівні думки проблему простіше виправити. Наша мета: розірвати цей зв’язок.
Або інший варіант. Людина — оптиміст, сильна духом, думає, що має триматися, попереду світле майбутнє. Вона може навіть не помічати реальні симптоми. Але змінюються спочатку її увага, пам’ять. Це наслідок важливої якості — співчуття. Емпатійна людина ніби заражається емоціями інших. Але треба вміти розділяти свій стан і стан інших, вплив ситуації, в якій ти перебуваєш. Чи помічали, що негативні новини привертають значно більше уваги, ніж позитивні? Людина, яка бачить страждання, поранення, смерті побратимів, через емоційний резонанс починає концентруватися на негативному. А коли вона бачить та запам’ятовує лише те, що навіює сум, з’являються думки, що в цьому світі немає сенсу жити.
— Ось послухайте неприємний звук із двох нот, який постійно повторюється, — демонструє пан Сергій. — Людині здається, що його гучність підвищується. Але це лише ілюзія. Бо немає ніякої альтернативи (якби грала музика, реакція була би іншою). Так само стається під час депресії. Негативна інформація, яку звідусіль збирає увага, здається, наростає та перекриває все інше.
Смуток — ще не депресія
Традиційні опитування стосовно психічних розладів зазвичай не можуть виявити, це катастрофізація чи депресія. Або якщо людина відповідатиме, що в неї все добре зі сном, харчуванням, немає уповільнення руху та мови, а насправді все це є. Просто вона не хоче зізнатися собі й іншим у цьому.
Кількість людей, які страждають на депресію, не відрізняється від частоти депресії в будь-яких інших вибірках. Їм потрібна професійна допомога та антидепресанти. А ось тих, хто думає, що страждає на розлади, але їх не має, на 15% більше.
Що ж із цим робити?
Є гіпотеза, що депресія — це еволюційний механізм. Колись для людей найкращою стратегією пережити низькі врожаї чи холоди було перечекати. Депресія все уповільнює, знижує тягу до смачної їжі, насолод. Люди ніби впадали у сплячку до кращих часів. Але в сучасному світі найкращий механізм виживання — активні дії.
Вже те, що вчені демонструють людині викривлення її уваги, зазвичай дає їй надію, що вона може це змінити. Якщо я бачу все в чорному світлі, це набагато краще, ніж коли все дійсно настільки трагічне й безнадійне. Людина починає переоцінювати ситуацію. Навіть «невелика увага до власної уваги» — крок до одужання.
Варто підходити до депресії не зі страхом, що зі мною щось не так, що моя психіка якась не така, а як до перевірки улюбленого гаджета: чи достатньо пам’яті? Чи треба почистити? Чи час оновити програми? Так само: «Що в мене з нейромережею?» Адже якщо вчасно ловити стан, коли ресурсів мало, можна все змінити та проапгрейдити.
