16 червня у світі відзначають День батька. Для України це свято хоч і відносно нове, але несе чимало сенсів. Сотні тисяч татусів боронять країну і не мають змоги бачити дітей щодня. Чимало татусів, які не в ЗСУ, теж у розлуці з дітлахами: ухвалили родинне рішення, що малечі краще бути за кордоном з мамою під час війни. А хтось тільки починає татусівський шлях, відвідуючи разом із дружиною курси молодих батьків у пологовому. Освіторія.Медіа розповідає про спільні риси сучасних тат і те, що відрізняє їх від татусів-босів минулих поколінь. Тож спробуймо розібратися, що означає бути сучасним батьком в Україні?
СУЧАСНІ ТАТУСІ…
…Розуміють цінність партнерських стосунків
Сучасний тато — це той, хто розуміє цінність партнерства і те, що означає бути сім’єю. Він визнає, що його потреби — не вищі і не цінніші за потреби будь-кого іншого в родині. Він не чекає, щоб його «обслуговували». Натомість може сам і без нагадувань зробити те, що років 20–30 тому лягало виключно на жіночі плечі: помиє ейфелеву вежу з посуду, до блиску почистить варильну поверхню, вжухне блендером гарбуз для пюре-прикорму. Сучасна динаміка батьківства показує: з татусів-босів чоловіки перетворюються на татусів-напарників. Це чоловіки, які готові підтримати партнерок у будь-яких домашніх справах. Це чуйна, емпатична версія татусів-годувальників, якими були попередні покоління чоловіків і які найчастіше оминали повсякденні сімейні обов’язки.
І так, паралельно із цим чоловіки несуть фінансову відповідальність і дбають, щоб сім’я була ситою, одягненою і мала все необхідне.
Комунікаційниця та піарниця Дарія Городецька розповідає:
«Я дуже вірю в партнерство, бо воно є в нашій сімʼї за будь-яких обставин. На початку червня нас приголомшили новиною про відрядження чоловіка — тата двох дворічних синів — на схід. І от коли ми пройшли всі стадії від заперечення до прийняття реальності й збирали сумку, чоловік сказав: «Я, як і раніше, буду замовляти підгузки і все необхідне, гаразд? А дідуся попрошу вам це привозити. Повір, я знайду для цього час». Навіть не наважилась йому заперечити. До того він ще й взяв із собою книгу «Що б не було» (вона — про любов батьків до дитини), аби читати синам по відеозвʼязку хоч інколи. Здається, це більше, ніж просто партнерство. Це найсильніша татова любов».
…Присутні тут і зараз
Сучасний татусь присутній у житті родини, яка очікує на появу маляти, від самісінького початку: обирає разом із дружиною пакет ведення вагітності в пологовому, тямить у результатах скринінгових тестів, відвідує курси для майбутніх батьків (хоч і частіше в режимі онлайн) та, ймовірно, виявить бажання бути присутнім під час пологів і вважатиме почесною місію перерізати пуповину. А коли дитина з’явиться на світ — не просто стоятиме під вікном пологового з букетом квітів або чекатиме на дружину з немовлям удома, святково прикрасивши кімнату, а з перших годин життя пеленатиме, купатиме та мінятиме підгузки маляті.
«Я жодної хвилини не відчував себе зайвим у процесі партнерських пологів, — розповідає директор з комунікацій Олександр Русанов. — Хоч інколи самому від глибокого дихання темніло в очах. Мені не було бридко, я не втрачав свідомості, жодного моменту не хотілося відвернутися чи вийти геть. Я розумів, що ми разом зараз народжуємо нашу доцю! Коли перерізав пуповину Лєрці — побажав їй щасливої долі».
…Знають, що комунікація в родині — двосторонній рух
Ви теж неодноразово підмічали, як у фільмах, ЗМІ чи й просто в родинах сучасних мілеаніалів тато — це такий поважний і часто надміру втомлений після роботи чолов’яга з газетою та кухликом чаю, якого «не варто чіпати через дрібниці», бо той потребує відновлення, спокою й тиші після насиченого подіями дня. Але сучасні татусі вже рознесли на друзки цей стереотип з минулого. Вони цікавляться не лише власним самопочуттям, а й самопочуттям партнерки. Не тримають усе в собі, охоче діляться робочими новинами із сім’єю, не бояться попросити про пораду чи просто думку зі сторони. Часто починають відверту розмову першими й не схильні замовчувати та накопичувати проблеми, обираючи шлях негайного вирішення негараздів. А ще модернові тати із великим задоволенням розпитують своїх дітей: «Що цікавого сьогодні відбувалось у садочку? З ким ти там затоваришував?», «Що найсмачнішого було сьогодні на обід у школі?» та «Яку тему ти обрав для того важливого проєкту з фізики?»
У 21-му столітті татусі перейшли з одностороннього на двосторонній рух спілкування в родині. Це означає, що вони навчилися не просто слухати, а справді чути. Просто відкладають свої телефони, зам’ючують робочі чати і дають дітям та партнерці можливість висловити свої думки.
…Захищають дітей і мають з ними таємну ниточку зв’язку
Українські татусі захищають своїх дітей. У прямому сенсі цієї фрази, на фронті. І ховають у найзахищенішому місці талісмани й обереги, які дали їм маленькі рідні рученята. Діти — їхній стимул боротися, це про майбутнє для нас усіх.
Ми везли важкого пораненого. Авдіївський напрямок. Я вже не пам’ятаю, що саме за поранення були, але чоловік лежав на ношах у реанімобілі в напіввідключці, бо «знебол» та втома, — ділиться історією госпітальєр Vivek. — І я бачу в нього в руці щось маленьке яскраве. Бачу добре, бо на його руках кров змішалась із землею.
— А що це?
Він розтискає долоню. Там дитяча рожева гігієнічна помада.
— Донька подарувала?
Киває головою.
…Завжди приймають рішення разом
«Чоловік — голова, жінка — шия» — ви теж пам’ятаєте цей стереотипний вислів з минулого? Часи змінюються, і жінкам вже не потрібно «таємно» чи застосовуючи хитрощі вдаватися до маніпуляцій, які сприяли б вирішенню певного питання. Адже якщо є таке питання чи проблема — їх озвучують та формують шлях до розв’язання. Шукають компроміси, обговорюють варіанти та обирають найкращий для всієї родини. Справжній батько — не той, чий авторитет визначається силою грюкання кулака по столу. А той, хто знає про важливість спільно ухвалених рішень і не стане наполягати на одноосібній відповідальності в певних життєвих аспектах.
Це велике щастя — мати змогу відкрито й без страху спілкуватися з партнером, враховуючи почуття й потреби одне одного. А діти, своєю чергою, бачитимуть у мамі й татові рівних партнерів, без стереотипних застарілих ролей. І це стане фундаментом для їхніх здорових майбутніх стосунків.
…Роками підтримують зв’язок із дітьми на відстані
Здається, це суперсила саме українських татусів, адже минуло майже два з половиною роки від часу повномасштабного вторгнення росії, і є тисячі пар, які з того часу не бачились наживо. Тримати зв’язок із синами й доньками виключно в онлайн-режимі татам ой як непросто, і часто це не зовсім ефективна комунікація. Проте реалії змушують використовувати будь-яку нагоду й технічну можливість для зв’язку, особливо якщо йдеться про батьків, які служать у ЗСУ і перебувають на фронті.
«На відстані не буває глибокого спілкування, з мого досвіду, — розповідає Освіторії госпітальєр із позивним Vivek. — Я не можу поговорити з Льохою, як батько з сином, через купу всього:( Це ж не може бути за розкладом: «О 19:00 будемо відверто розмовляти ось про те і те». Скоріше, це про якийсь урок, а не про розмову, коли ми вдвох, і я розумію відтінки настрою та допомагаю бути відвертим. Війна — це про відсутність особистого простору. Твою розмову з дружиною чи сином будуть автоматично слухати побратими в кількості від 3 до 10. Мені це завжди заважало. А хтось не звертає уваги на слухачів. Знаєш, у мене на телефоні купа відосів, які я знімав малому: машини військові, наш стабік на Херсонщині, і просто все навколо. Але я нічого не відправив, не показав: на якого йому зараз здалась війна?
Коли в тебе є можливість зателефонувати рідним — це за щастя. Я ж був з медиками, вони зі старлінком. А є ще купа підрозділів, де немає можливості спілкуватися з родиною, коли захочеш. Треба шукати старлінк, а там слухачів ще більше! Ціла купа комедій і трагедій на очах (чи на вухах) у власників старлінка — можна було б зняти стрічку за таким сюжетом».
…Розуміють особливості дитячої психології
Сучасні чоловіки не оминають стороною літературу про виховання, щоб дбати про ментальний, емоційний добробут дітей і не влаштувати ненароком травматичного досвіду через розмову. Вони точно знають, що не варто порівнювати свою дитину з будь-якою іншою, ставити у приклад мемового «сина маминої подруги» та дозволяють малечі вільно проявляти свої емоції, особливо негативні: «Я розумію, тобі зараз сумно/боляче/неприємно».
Так само добре сучасні татусі обізнані в питанні харчування їхньої дитини. Вони не стануть годувати дитину, увімкнувши мультики, і не припрошуватимуть: «Ще-е-е одну ложечку за татка», бо знають: усе це прояви харчового насилля. Звісно, не винагороджують сина чи доньку шоколадками та морозивом і не маніпулюють покупкою смаколиків — мовляв, «сьогодні ти не заслужив/не заслужила».
Сучасні батьки навчають дитину вибудовувати власні кордони, не знецінюють її переживання чи тривоги, не критикують смаки, а розпитують про вподобання.
…Оминають стереотипні уявлення про виховання хлопців і дівчат
Модерновий тато переконаний: ми ніколи не знаємо, які навички та в якому періоді життя знадобляться нашій дитині. Тож це чудово, якщо донька навчиться вбивати гвіздок і вкручувати лампочку, а син — готувати ліниві вареники й пришивати ґудзики. Бо найоптимальніший варіант — навчити свою дитину власними силами закривати базові потреби: від прання одягу і звички ходити у випрасуваному вбранні до приготування смачної вечері та вміння записувати дані лічильників удома.
«Наш тато придумав класну вправу, щоб не педалювати в родині тему чоловічої та жіночої роботи, — розповідає психологиня Ірина Зарецька-Котруце. — Отже, ви можете зробити «графік, що плаває», як це практикують у ресторанах швидкого харчування. Кожен член команди щодня виконує іншу роботу — від миття підлоги та протирання пилу до заміни елементів живлення в гаджетах та розбирання робочих частин робота-пилососа. Завдяки цьому син не відчуватиме ступор, дивлячись на 10 кнопок пральної машини, а донька знає, що їй робити та куди йти з ліхтариком, якщо зненацька в квартирі «вилетіли пробки».
А ще сучасні тати в курсі, що хлопчикам аж ніяк не потрібно казати: «Не рюмсай, ти ж мужчина!» Заборона емоцій гальмуватиме формування емпатичних рис. А дівчатам для формування здорової самооцінки в майбутньому конче потрібні саме компліменти від батька.
