Що буде з освітою у 2021–2022 навчальному році?

Що буде далі в освіті? З початком нового навчального року це питання виникає не лише у викладачів, учнів та стурбованих ситуацією батьків. ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Світовий банк та OECD вирішили розібратися, як трансформувалася освітня система. Ці висновки увійшли в опитування «Що далі? Уроки з відновлення освіти: результати дослідження освітніх міністерств під час пандемії COVID-19» (WHAT’S NEXT? Lessons on Education Recovery: Findings from a Survey of Ministries of Education amid the COVID-19 Pandemic). Опитування пройшли міністерства освіти 143 країн світу. Ми зібрали головні висновки та прогнози на новий навчальний рік.

Масштаби проблем і труднощів

Попри те, що тривалість періоду закриття шкіл на карантин значно відрізняється в різних країнах, проблеми, з якими вони стикнулися, виявилися майже ідентичними.

Зміна структури навчального процесу. У 41 % країн, що взяли участь у дослідженні, довелося продовжити навчальний рік. У 42 % — змістити акценти на певні предмети, прибравши кількість годин для «менш пріоритетних» занять. Закриття шкіл вплинуло на 1,5 млрд учнів і студентів у всьому світі, а також на 100 млн учителів. Ситуація вже була кризовою і до пандемії — за даними ЮНЕСКО станом на вересень 2019 року 258 млн дітей не отримували належної початкової і середньої освіти.

Важко визначити, наскільки діти почали відставати від навчального плану. Освітній процес перервався досить раптово, більшість тем довелося пройти в прискореному й значно коротшому форматі. Менш ніж третина країн спромоглися провести національний зріз знань, аби визначити рівень відставання в розумінні матеріалу. І ці дані невтішні: наприклад, діти в сільській місцевості Кенії втратили в середньому 3,5 місяці, а учні Ефіопії вивчили лише 30–40 % усього навчального матеріалу за рік.

Неможливість дистанційного навчання. Лише 58 % країн з низьким рівнем доходу змогли в 2020 році впровадити онлайн-системи дистанційного навчання. У більшості з них освіта проводилася за допомогою теле- та радіосистем, а в деяких регіонах (наприклад, у Субсахарській Африці) близько 48 % учнів взагалі не можна було залучити в процес дистанційного навчання через брак необхідної інфраструктури. Загалом у світі 463 млн учнів (а це 31 %!) залишилися взагалі без можливості здобувати освіту.

Необхідність підтримки вчителів. У зв’язку з переходом на дистанційну освіту та зі зміною форматів навчання у 79 % країн для вчителів довелося надавати не лише технічну, а й психологічну та емоційну підтримку.

Брак фінансування. Лише 49 % країн змогли у 2020 році підвищити бюджетні видатки на освіту. У 2021 році це запланували зробити вже 60 % країн.

Усі ці проблеми значним чином стосуються й економіки — менш освічений людський ресурс може призвести до втрати продуктивності на ринку праці майбутнього, тож вирішувати їх потрібно глобально.

Як світ навчився відповідати викликам в освіті

Термінова необхідність зміни навчальних форматів дозволила багатьом освітянам проявити навички кризового менеджменту, а часом і креативності.

1️⃣

Нові формати навчання.

94 % країн у дистанційному навчальному процесі використовують кілька каналів комунікації. Це й не дивно, бо не всякий предмет можна пояснити суто через запис уроку на камеру, тож із часом з’явилися додаткові можливості для інтерактиву. Наприклад, дослідники Іллінойського університету розробили для студентів-хіміків аналог домашнього обладнання, яке відправляють поштою. Так кожен може сформувати вдома невелику лабораторію і навчитися наочно користуватися мікропіпетками під відеонаглядом викладачів. Подібні набори необхідного обладнання, з яким можна займатися вдома, використовують у понад 82 % країн.

Ринок систем гейміфікації освіти за деякими прогнозами зросте за наступні 6 років на понад трильйон доларів. Вже зараз непогано розвинені навчальні застосунки доповненої реальності: якщо на Google Play чи AppStore ввести «AR» + назву будь-якого предмета англійською, ви побачите, що там уже є безліч варіацій. Від періодичної таблиці до об’ємних зображень тіла людини — все це через екран смартфону можна розмістити прямісінько у вітальні.

2️⃣

Зміни в перевірці знань.

Тести, іспити, зрізи — через 2020 рік довелося змінити і їх. Що цікаво, країни з низьким доходом не скасовували іспитів на державному рівні. Лише 30 % країн тимчасово скасували тестування в початковій школі і 18 % — у старших класах. У більшості ж випадків дати перевірки знань просто перенесли, як це, наприклад, зробили і з програмою міжнародного оцінювання PISA від OECD. Тестування відбудеться у 2022 році та міститиме додаткові питання про те, як учні навчалися впродовж локдаунів. Тож чекатимемо нових даних і висновків про ефективність дистанційного навчання.

В умовах карантину цікаво проходить тестування на знання англійської мови TOEFL. Його можна пройти вдома під онлайн-наглядом екзаменатора. Перед складанням іспиту треба показати на камеру все приміщення, сидіти так, щоб тебе було максимально видно, а кожне нове завдання надсилатиметься на пошту поступово. Це ще один вихід для складання іспитів у нових умовах, що дозволить більшій кількості учнів, які не мають змоги фізично приїхати до пунктів тестування, таки отримати шанс на освіту.

3️⃣

Фінансування освіти бізнесом.

Додаткова підготовка вчителів, нові освітні матеріали, зміна навчальних планів та навіть закупівлі засобів посиленої гігієни — це все потребує збільшення видатків на освіту, які, на жаль, зміг знайти не кожен уряд. У країнах з високим рівнем достатку на одного учня в рік виділяють $10 300, а в країнах із низьким — до $1000.

Деякі бізнеси побачили в додатковій підтримці освіти перевагу для себе. Amazon закупила 8200 ноутбуків для учнів Сіетла та допомагала доставляти по місту шкільні обіди. Враховуючи, що в Сіетлі Amazon наразі має 75 тисяч працівників, така увага до свого майбутнього штату компанії є цілком зрозумілою.

4️⃣

Гібридні моделі навчання.

Змішані, або ж гібридні моделі навчання з’явилися за карантин у різноманітних проявах. Деякі вчителі записували теоретичний матеріал у формі відео, які можна переглянути в будь-який час. А впродовж уроку обговорювали враження та реальні проблеми, які можна завдяки цій теорії вирішити. Деякі вчителі вчили групами, в яких кожен учень чергував самостійне освоєння матеріалу з консультаціями і зустрічами з учителем наживо.

Організація Learning Policy Institute, створена за підтримки Фонду Білла та Мелінди Ґейтс, у доповіді Restarting and Reinventing School зазначає, що нова комплексна модель навчання повинна дбати про раннє залучення дітей у навчальний процес; синхронізацію у вивченні матеріалу між школою і гуртками, які би доповнювали глибину вивченого матеріалу; організувати часткову роботу з учителем сам на сам чи в маленьких групах; розробити додаткову програму навчання на канікулах.

Що далі?

Усі впевнилися, що звичайне відвідування школи вже не здатне задовольнити всі потреби учнів. Основний акцент в освіті слід зробити на організації зручного формату практичних занять, надання доступу до дистанційного навчання якомога більшій кількості учнів, залученні бізнес-сектору у процес освіти та її фінансування і переформатування системи оцінювання і тестування.

Поділитися цією статтею