Державна служба якості освіти України за підтримки ініціативи «Збереження доступу до шкільної освіти» провела дослідження освітнього процесу під час війни. В опитуванні взяли участь 150 шкіл з усіх областей України. Переважна кількість респондентів — батьки. Проте більшість показників і тверджень базуються на відповідях директорів шкіл. Серед опитаних є також учителі й учні. Ми зібрали в матеріалі головні виклики та цифри в освіті під час війни.
Адаптація навчального процесу
Після початку повномасштабного вторгнення близько 800 тис. учнів перейшли з очної форми навчання на дистанційну та сімейну. Найбільше це торкнулося південних та східних регіонів.
Станом на початок 2023 року заклади освіти України працюють у таких форматах:
15% — очно;
33% — дистанційно;
51% — змішана форма.
Проте є серйозна проблема з доступом до дистанційного навчання. Близько 30% учнів не мають постійного доступу до уроків онлайн. Найбільше таких дітей — на Півдні.
У містах більше учнів мають доступ до навчання, ніж у селах. 46% дітей із малозабезпечених сімей у селах не мають постійного доступу до освіти.
Невтішна статистика і серед учнів ВПО. Серед них 86% у містах та 80% у селах не мають постійного доступу до навчання.
Дослідження ДСЯО показало й недостатню адаптацію шкіл до освітнього процесу в умовах війни.
33% директорів у містах та 50% у селах зазначили, що розклад занять у їхніх закладах освіти не змінювався.
40% педагогів у містах та 44% у селах не вносили зміни до календарно-тематичного планування через зміни режиму роботи закладу.
«Ми розуміємо, що дистанційне навчання не може відбуватися за таким же розкладом, за яким ми працюємо в очному режимі. А це означає, що діти втрачають не лише фізичний доступ до освіти. Але навіть ті діти, які долучаються до процесу, не отримують якісної освіти. Бо це неможливо, якщо ми не адаптуємо розклад занять і календарно-тематичне планування до умов дистанційного навчання», — заявив Іван Юрійчук, заступник голови ДСЯО.
Форми та методи роботи педагогів також недостатньо адаптовані до дистанційного навчання
Лише 31% педагогів у містах і 28% у селах організовують роботу учнів у групах.
Така форма роботи передбачає взаємодію, вміння слухати, розв’язувати проблеми в групі. А ці навички є важливими для дітей.
Під час навчання онлайн найбільше страждають предмети, які передбачають наявність лабораторних та практичних робіт. Їх проводять лише 21% учителів у містах та 19% у селах.
16% педагогів у містах і 12% у селах моделюють досліди за допомогою симуляцій на електронних ресурсах.
Втрати в матеріально-технічному забезпеченні
Дослідження висвітлює лише забезпечення комп’ютерами. Адже вони є найважливішими під час дистанційного навчання, яке переважає зараз.
У цій сфері відчутна позитивна динаміка. Адже частка вчителів, які забезпечені робочим комп’ютером, зросла:
з 64% до 71% — у селах;
з 73% до 76% — у містах.
Водночас 25% педагогів досі не забезпечені робочим комп’ютером, а 20% не мають доступу до інтернету в школі.
Учителі компенсують це використанням особистого комп’ютера (90% мають власний) та роботою з дому (91% мають інтернет вдома).
Проте третина педагогів використовує домашній комп’ютер разом з іншими членами сім’ї. А це може викликати труднощі у віддаленій роботі.
Не всі діти також мають засоби для навчання дистанційно. Лише половина учнів базової та старшої школи мають власний комп’ютер, ноутбук чи планшет.
74% учнів використовують для навчання смартфони. Проте, як правило, сучасні навчальні цифрові матеріали передбачають, що їх будуть використовувати на комп’ютері або ноутбуці. Телефон дає можливість брати участь в освітньому процесі в обмеженому форматі. Але на уроках є і можливість спілкуватися в чаті, і фіксувати щось у текстовому редакторі. Що неможливо на смартфоні.
Втрати в навчальному процесі
Найбільше організації освітнього процесу перешкоджають повітряні тривоги. Про це повідомили 53% керівників шкіл. На другому місці — брак електрики (41%) та інтернету (35%).
Попри визнані перешкоди для освітнього процесу, 92% директорів зазначили, що в їхніх школах немає втрат у навчальному часі. Проте лише 40% батьків зазначили, що їхні діти постійно вчилися.
Директори шкіл вважають уроки, проведені в асинхронному режимі, такими, що відбулися. Але батьки не погоджуються, що це адекватна заміна очних або синхронних уроків.
Зміни в результатах навчання
Більшість педагогів проводять оцінювання, щоб визначити прогалини у знаннях учнів:
58–64% (залежно від регіону) роблять це після закінчення вивчення теми;
38–53% — постійно під час вивчення теми.
Учителі різних предметів зазначають про зниження успішності учнів.
Українська мова
57% — у селах
44 %— у містах
Іноземна мова
52% — у селах
47% — у містах
Математика
45% — у селах
40% — у містах
Зміни в м’яких навичках учнів
У цій сфері маємо деякі позитивні зміни порівняно з 2022 роком. У дітей зросли м’які навички, пов’язані з когнітивною сферою.
Уміння розв’язувати проблеми
З 45% до 56% — у селах
З 52% до 57% — у містах
Критичне та системне мислення
З 38% до 51% — у селах
З 50% до 53% — у містах
Певні м’які навички знизились. Зокрема, такі важливі в умовах дистанційного навчання та навчання в асинхронному режимі, як:
Уміння планувати час
З 61% до 53% — у селах
З 63% до 50% — у містах
Уміння організовувати свою роботу
З 64% до 58% — у селах
З 69% до 58% — у містах
Як у закладах освіти компенсують втрати
Найпопулярнішим заходом є надання учням навчальних матеріалів для самостійного опрацювання. Це роблять 84% педагогів у містах та 78% — у селах.
Проте у ДСЯО зауважують: зважаючи на погіршення деяких м’яких навичок учнів у цьому році це може бути не надто ефективним способом компенсації втрачених навчальних годин.
Групові та індивідуальні консультації у вільний час проводять 65% вчителів у містах та 35% — у селах.
Ущільнюють навчальний матеріал 34% педагогів у містах та 28% — у селах.
Були також директори шкіл, які зазначали, що їхні навчальні заклади не компенсують втрати взагалі. 54% з них роблять це з огляду на те, що для цього немає обов’язкової нормативної вимоги.
