Французькі школярі, які і українські, розпочали навчальний рік 2 вересня. Ще одна спільність — на 2024/2025 навчальний рік в обох країнах запланована сила-силенна реформ в освіті. У французьких школах прогнозують повернення шкільної форми, сувору заборону смартфонів та уроки емпатії. Про цікаві новації французької шкільної освіти та про те, як українські діти навчаються у Франції, читайте у колонці Галини Кричковської.
Зі шкільною формою і без смартфонів
Про новації у французьких школах активно почали говорити за тиждень до початку нового навчального року. Ніколь Беллубе, пані ексміністр освіти, проголошуючи кожен новий пункт у реформі, робить відступ-сподівання, що новий уряд не уріже фінансування нововведень. Ось що планують змінити.
Шкільна форма
Найбільше критики дісталося ініціативі повернути шкільну форму після 54 років її відсутності. Обов’язковою для всіх учнів вона стане з наступного року. А з 2 вересня цього року ініціативу тестують у 100 школах у різних частинах країни. Цьому експерименту вже другий рік, і діти переважно сприймають його як «повернення до епохи бабусь і дідусів». Чиновники ж розраховують, що запровадження шкільної форми стане одним із чинників інтеграції і допоможе уникати соціальних нерівностей. Торік соціальну нерівність між учнями з менш забезпечених родин і відверто багатими школярами «стирали» підвищенням одноразової допомоги на шкільну канцелярію. Суми в 400 євро мало б вистачити на все в шкільному списку і так, щоб ручки і футболки для фізкультури були від відомих виробників.
Смартфони тепер заборонять навіть заносити до середньої школи. І це нововведення пошириться на всю Францію одразу після різдвяних канікул.
Повна заборона телефонів у школі —
один із пунктів реформи освіти у Франції
Найбільше невизначеності у випускників середньої школи
Найбільша невизначеність пов’язана з brevet — це аналог ДПА в 9-му класі української школи. І досі не відомо, чи впливатиме цей іспит на подальшу долю школяра. Раніше підсумкове тестування впливало лише на фінальну оцінку з того чи того предмета і складало половину цього бала. Тепер фінальний бал складатиметься на 60 % з результатів brevet, на 40 % — з підсумкової оцінки за роботу впродовж навчального року. Одночасно зростає вага фінального тесту. Раніше він де-факто був статистичним дослідженням для урядових інституцій, а також згідно з його результатами формували рейтингові списки освітніх закладів. Цьогоріч оцінка за brevet впливатиме на вступ на наступну сходинку у навчанні — ліцей. Або не впливатиме… Це вже буде рішення наступного уряду.
Уроки емпатії
У французьких школах впроваджують курс емпатії. Торік новацію тестували у 1200 школах, а з 2 вересня урок емпатії з’явився у класах початкової школи та в усіх дитячих садочках (у Франції діти з 3 років обов’язково мають відвідувати дитсадок). Дітей навчатимуть ставити себе на місце іншої людини, розрізняти і розуміти емоції — це має покращити комунікаційні навички у школярів. У першачків додається ще й урок шанобливого ставлення до домашніх тварин.
Оцінювати учнів початкової школи будуть щороку
Початкова школа у Франції триває 5 років, і традиційно в учнів загальнодержавний зріз знань робили в 1-му, 2-му та 4-му класах. Тепер вирішили перевіряти знання в молодшій школі ще й у 3-му та 5-му класах. Логіка освітніх посадовців така: так легше буде підлаштовувати освітні програми під потреби дітей, а учні початкової школи краще підготуються до переходу в середню. А от шкільні педагоги вже відреагували на цю новацію по-французьки — на 10 вересня анонсували страйк, на який профспілки закликають вийти всіх незгодних з освітніми реформами. Нові іспити вони називають додатковим джерелом стресу для дітей, учителів та батьків.
Як навчаються українські діти-біженці у Франції
До школи у Франції у 2024/2025 навчальному році йдуть 12 мільйонів учнів. Серед них майже 18 тисяч — це українські діти.
Імовірно, через невелику кількість юних вимушених переселенців Франція не стала підлаштовувати свою шкільну систему освіти під них. Українців одразу поінформували, що освіта є обов’язковою для дітей від 3 до 16 років. А всім затятим противникам дитячих садочків і середньої освіти швидко продемонстрували наявні інструменти переконання в корисності офлайн-освіти. Тих, хто не записував і не водив своїх дітей до школи, позбавляли соціальних виплат (часто — це єдине джерело доходів українців) або вилучали дитину із сім’ї (за так званою тотальною сколяризацією стежать соціальні працівники, яких прикріпили до більшості українців — вимушених переселенців).
Далі з кожною дитиною кожне село чи містечко, кожна школа приватна чи комунальна розв’язували питання по-своєму. Загальних правил і розпоряджень від Міністерства освіти не було. Якщо дитина володіла французькою мовою (а саме її знання є запорукою успішності школярів, вважають освітні чиновники), її брали одразу в той клас, з якого вона переїхала з дому. У початкову школу (6–11 років) теж брали відповідно до віку. Потрапляння «клас в клас» міг гарантувати ще й високий рівень володіння англійською. Дітям без іноземних мов пропонували або спуститися на клас нижче, або цілий рік бути слухачем на уроках, а не активним учасником. Для тих, кому з мовою було найтяжче, самі освітні заклади пропонували безкоштовні курси допомоги одразу після уроків.
Середня освіта у Франції — безкоштовна, і в державних школах можна платити лише за обіди та подовжений день. Або не платити і забирати школярів на обід додому. І в цьому питанні часто муніципалітети за запитом батьків або соціальних працівників брали на себе часткове або й повне фінансування шкільного харчування українців (середня вартість одного обіду — 8 євро). Деякі діти з України потрапили на безкоштовне навчання і навіть безкоштовне харчування до приватних шкіл (вартість навчання в яких коливається від 500 до 3 000 євро на рік). Тут рішення про збільшення оплати для інших сімей ухвалюють щорічно рада педагогів-батьків-представників релігійної громади. Більшість приватних шкіл Франції — католицькі.
Із 16 до 18 років усім (незалежно від походження) гарантовано доступ до освіти. Оскільки у школах навчання триває цілий день, поєднувати французьку й українську освіти вкрай складно. Тож запровадження українознавчого компонента з боку українського МОН є безперечно важливим для родин біженців за кордоном.
