Попри всі виклики, навчання в українських школах має тривати. Напередодні нового навчального року ми поговорили з педагогами про те, як їм вдалося організувати освітній процес в умовах війни. Вчителі дають поради колегам, як працювати з 1 вересня та що має бути у пріоритеті.
Як навчати під час війни?
«Ми відновили навчання у школі через тиждень після початку повномасштабної війни, в онлайн-режимі, застосовуючи вже знайомі й нові інструменти, методики, розробки, ресурси», — каже академічна директорка «Unique School» Яніна Хіжінська.
Під час освітнього онлайн-марафону «Навчати та навчатися під час війни» проєкту «Навчаємось разом» вона дала кілька важливих порад для організації освітнього процесу під час війни:
- психологічна підтримка та спілкування — головна мета навчання нині;
- заняття мають бути орієнтовані на повторення;
- краще не розпочинати урок з опрацювання нових тем;
- варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань;
- натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх;
- із розумінням ставтеся до неуважності учнів;
- говоріть із дітьми про емоції та почуття;
- нагадуйте про інформаційну гігієну користування ґаджетами;
Про важливість критичного та поміркованого споживання інформації у соцмережах під час війни у своїх рекомендаціях нагадує й Державна служба якості освіти. Поради експертів торкнулися навчального плану, психологічної підтримки учнів та формування у них емоційного інтелекту, наскрізних навичок та компетентностей — тобто основних завдань Нової Української Школи.
В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору. У пригоді стануть навчально-методичний посібник «Розвиток критичного мислення в учнів початкової школи», а також добірка матеріалів на порталі «Медіаосвіта і медіаграмотність».
У фокусі — психоемоційна підтримка дітей
Нині дітям важливо не лише здобувати нові знання та навички, але й спілкуватися з однокласниками, педагогами, отримувати емоційну підтримку.
«У зв’язку зі війною та стресом діти почали гірше зосереджуватися, а отже, їхня здатність засвоювати навчальну інформацію зменшилася, — розповідає педагогиня, засновниця і директорка «Лісової школи», а також садочків «Dolonki Сlub» і «Лісового садочка» в Боярці на Київщині Вікторія Островська. — Саме тому ми внесли зміни у наповнення уроку, додали нові, обов’язкові, елементи, як-от дихальні вправи (наприклад, добре відома вправа «Метелик»). Для підтримки учнів розпочали регулярні зустрічі з психологом. Також ми додали вправи для фізичної активності — це було актуально для уроків в онлайні.
Особливу увагу звернули на патріотичне виховання. Ми впровадили його у нашій школі ще раніше, розповідали дітям про видатних українців — вчених, письменників, спортсменів. Тож навесні лише доповнили уроки актуальними темами: про те, що нас захищають ЗСУ, про історію України. Дітям шкільного віку потрібні герої. Крім того, щоб діти легше пережили стрес, інформацію про війну, їм важливо відчувати себе приналежними до того, що відбувається, пишатися своєю країною, тим, що вони — українці. І саме патріотичне виховання дозволяє нам це зробити».
Під час війни школа гуртує дітей, надає їм психологічну підтримку та дозволяє відчувати приналежність до спільноти. Ось чому на кожному уроці слід приділяти час дитячим емоціям, разом учитися їх розпізнавати та контролювати. Корисні вправи для таких занять є у «Посібнику самодопомоги» та тренінговій програмі «Вчимося керувати емоціями».
Готуючись до нового навчального року, у межах Національної програми психологічного здоров’я українців 7 тисяч освітян прослухали курс «Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час і після завершення воєнних дій», розроблений експертами зі США та Ізраїлю.
Які пріоритети української освіти у воєнний та післявоєнний періоди?
- забезпечення сталості та безперервності освіти;
- створення безпечних умов для навчання та викладання;
- психологічна підтримка учасників освітнього процесу;
- відновлення освітньої інфраструктури в найближчому майбутньому;
- продовження реформ та якісних трансформацій на всіх рівнях освіти.
Для того, щоб зробити онлайн-навчання цікавим, Міністерство освіти і науки України зібрало вичерпну добірку дистанційних платформ для навчання та саморозвитку.
Водночас в умовах війни краще оптимізувати навчальне навантаження. Тут учителям допоможуть:
- месенджери;
- робота з онлайн-ресурсами (Всеукраїнська школа онлайн,) чи онлайн-інструментами (на кшталт Classtime);
- завдання та техніки для психологічної підтримки (читання літератури, перегляд фільмів чи мультиків, малювання, ліплення, інші творчі заняття).
«В організації занять мені допомагає гейміфікація, — ділиться учителька української мови та літератури в початковій школі Марічка Берізко. — Так, у класі ми маємо нашого героя, Лиса Верка, який, за легендою, спустився з Карпат для того, щоб вивчити українську мову. Діти заробляють для нього «бали», які допомагають герою переходити на новий рівень. Окрім цього, активно залучаю до освітнього процесу цікаві інформаційні приводи, як-от перемога Kalush Orchestra на Євробаченні. Обов’язково робимо руханки між завданнями та динамічно змінюємо форми роботи, аби краще утримувати дитячу увагу».
Загальне планування вивчення предмета, кількість годин для опанування кожної теми, методи та форми організації навчальної діяльності учнів під час війни обирає вчитель/-ка. Пріоритет той самий: створити для дітей в онлайн-класі комфортну, довірливу атмосферу.
Що ж до того, як розпочнеться навчання у вересні, єдиної думки поки що немає: адже форма організації освітнього процесу залежатиме від безпекової ситуації в регіоні. Міністерство освіти і науки України, за можливості, рекомендує запровадити змішану форму навчання. У громадах з достатнім рівнем безпеки школярі зможуть ходити до школи офлайн, але під час сигналу повітряної тривоги обов’язково переходити до сховищ.
Цей матеріал було створено в рамках Проєкту «Навчаємось Разом» за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.
