Ми вже живемо в реальності Індустрії 4.0 — світі автоматизованих виробництв, інтернету речей та Великих даних. Найуспішніші країни світу давно зрозуміли, що відповідь на виклики цифрової доби може дати інноваційна освіта, а найціннішим капіталом є людина. Як має змінитися українська освіта, щоб підготувати країну до завтрашнього дня — про це говорили експерти з Канади, Литви, Фінляндії та України на Kyiv International Economic Forum. Вела освітню панель форуму очільниця «Освіторії» Зоя Литвин.
Інвестуйте у вчителів
Арманд Дусе, канадський вчитель, експерт з діджиталізації та інновацій в освіті, співавтор бестселера «Teaching in the Fourth Industrial Revolution»
Система освіти — це не МакДональдс, тут не працює модель сліпого копіювання. Ви маєте справу із людьми у класі, які приходять зі своїми поглядами і цінностями, і треба знайти до них підхід. Треба інвестувати у майбутнє через інвестиції у вчителів, адже це вони вкладають час і сили у дітей. Найрозвинутіші освітні системи там, де освіта не є примусовою, де вона не робиться для «галочки» у документі — адже тоді у ній немає людяності. Що більше ми вимагаємо від освіти, то більше вимагаємо і від вчителів. Будьмо реалістами, якщо хочете мати сучасну систему освіти, до вчителів треба ставитися як до професіоналів і відповідно оплачувати їхню працю.
Як вчитель перше, що маю зробити, це використати підхід дизайн-мислення: як я можу достукатися до своїх учнів? Як можу їм допомогти? Ось вам приклад: у нашій школі був учень, який дуже цікавився сучасною історією і медициною — як поєднати ці два предмети? Ми запропонували йому проаналізувати, як розвивалася медицина, чи була вона етичною і як це можна презентувати своїм одноліткам? Учень заглибився у сферу 3D друку у медицині. Зараз він вивчає медицину із фокусом на тому, як 3D друк допомагає спрямовувати радіоактивні хвилі для подолання пухлин.
Отже, маємо поєднати фундаментальні знання і соціальні навички і зрозуміти, як у цифровому світі дати дитині інструменти для реалізації себе. Треба допомогти дитині знайти свою пристрасть. Коли учень знайшов її, завдання вчителя показати, як він може втілити її у різних предметах і пристосувати програму до потреб учня. Цифрові технології відіграють у цьому ключову роль, якщо використовувати їх як інструмент колаборації, включення і залучення до процесу усіх, персоніфікації навчання. Проте і вчителі, і батьки, мають відповісти собі на питання: чи використовуються гаджети етично, морально, для користі?
Щойно ми переступаємо поріг дому, це простір спілкування і персонального контакту. Якщо мій син бачитиме мене в телефоні, він зрозуміє, що гаджет для мене важливіший за нього. У цю мить я провалюю іспит як батько. Батьки — перші вчителі дитини. І саме вони прищеплюють цінності. Моя порада українським вчителям — дійте в інтересах дитини: якщо треба персоналізувати навчання — робіть це, якщо треба розвивати психологічну стійкість дітей — робіть це. Зрештою, завдання вчителя — чинити в інтересах дитини.
Трансформуйте наукові досягнення в економічний продукт
Ілля Лаурс, литовський підприємець, венчурний капіталіст, за рейтингом World Street Journal входить до Топ-25 лідерів Європи зі сфери High Tech
Випускники університету Стенфорда щорічно засновують близько тисячі компаній, у які щороку інвестуються близько 2 мільярдів доларів. Якщо порахувати, скільки ці компанії сьогодні заробляють, то це 2,7 трильйона доларів на рік на 5,5 мільйонів трудових місць — це результат одного Стенфордського університету.
На жаль, у країнах пострадянського простору академія — школа, вища школа, лабораторії, викладачі, відділені від бізнесу. Вони мають високі наукові результати — статті у фахових журналах, патенти, книги, але ці досягнення не трансформуються в економічний продукт. Суть американської освіти — створювати професійні знання, що виробляють економічний продукт. Цей продукт у свою чергу заробляє гроші, сплачує податки й утримує освіту. У США вища освіта платна, у середньому вона коштує студенту чверть мільйона доларів, і це не субсидії від батьків чи держави, а кредити, які бере студент. Університет має переконати студента узяти на себе цей кредит і показати, що їхній випускник на ринку праці щороку заробляє на 100 тисяч доларів більше, ніж той, хто цей університет не закінчив. Це чітка холодна математика.
Вартість патентної бази Литви налічує близько 10 мільярдів євро, але немає правових і регуляторних механізмів перевести ці знання у стартапи. Вихід я бачу в альтернативній неформальній системі освіти — peer to peer: найінноваційніші знання ще навіть не осіли у навчальних планах, але їх вже можна отримати від професіоналів, що працюють у своїй сфері і готові ділитися знаннями. Формальна освіта сьогодні має стати платформою — ти можеш отримати доступ до ресурсів, допомогу професорів, спільноти однодумців, але при цьому кожен займається самоосвітою. Така модель значно потужніша, ніж та, коли студент пасивно приходить і його освічують.
200 років тому Вебстерський словник мав 6 назв професій. Зараз нам відомо понад 10 тисяч професій, і світ рухається у напрямку того, що є 7 мільярдів людей і 7 мільярдів наборів знань. У цьому суть майбутнього — кожен індивід буде унікальним, і лише тоді людство зможе використати свій потенціал на максимум. Вчителям і викладачам треба боротися за мотивацію студента. Якщо є мотивація, і ти гориш якоюсь справою, то думаєш про неї навіть у душі. Якщо мотивації нема, гроші та інвестиції не допоможуть.
Замініть теорію на практику
Ольга Харасахал, призерка Міжнародного конкурсу ISEF 2019, розробила метод ранньої діагностики раку шкіри
На міжнародних олімпіадах я маю змогу спілкуватися зі студентами з усього світу. Найуспішніші освітні системи сьогодні — це США і Азійські країни, і це два протилежні концепти. У США система працює на те, щоб знайти талановитих дітей і розвинути їхні здібності. Азійські країни вважають, що обдарованою є кожна дитина, і треба допомогти розвинутися кожному.
Українська реформа освіти намагається узяти краще від обох систем. Але залишається найгостріша проблема — наповнення освіти не змінилося: вчителі досі націлені на те, щоб дати знання, які діти мають відтворити на екзамені. Вчитель повинен не давати знання, а надихати своїм власним прикладом, спрямовувати учня на те, що він хоче і може робити у майбутньому як професіонал.
Предметів у школі забагато — вивчити 22 дисципліни у старшій школі просто неможливо. Я розуміла, чим саме хочу займатися у майбутньому, тому відсунула убік багато інших предметів, щоб мати час і сили на глибоке вивчення пріоритетних для мене дисциплін. Вважаю, що предмети із групи science мають бути обов’язковими, але щоб їх опанувати треба виходити з-за парт і з класів у практику. Те саме стосується викладання мов — англійської і української. Замість теорії треба вчити учнів презентувати себе, свою ідею чи проєкт для стартапа, тренувати публічні виступи і методи боротьби зі стресом.
За українцями покоління Z вже полюють світові компанії — знаю молодих українців, яким нещодавно виповнилося 18, а вони вже працюють на Google. Мала Академія Наук майже щомісяця відправляє делегацію українських молодих дослідників на міжнародні наукові конкурси. Це презентація не лише продуктів, але й країни загалом — ми показуємо, що Україна приваблива для інвестицій та ефективної співпраці. Щоб досягнень було більше вчитель має стати наставником для учня і допомогти знайти свій шлях.
Персоналізуйте навчання
Арі Покка, директор однієї з найбільших шкіл Фінляндії, очолює Всесвітню асоціацію директорів шкіл
Рух до реформування освіти у Фінляндії почався у 1970-х. До того часу діти складали іспит: якщо учень провалював його, потрапляв у школу, що давала прикладну професію, якщо добре складав екзамен, опинявся у гімназії. Потім прийшло розуміння, що кожна дитина цінна і важлива для держави, і усі мають рівні права на якісну освіту. У Фінляндії вчителі не лише навчають, вони також організовують позакласні заходи і загалом є тими людьми, хто забезпечує культурне дозвілля маленьких сіл і містечок — не лише для учнів, а й цілої громади. З 1980-х років ми позбулися будь-яких шкільних інспекцій і перевірок — ніхто більше не приходить у школу і не розповідає вчителям і директору, як і що робити. При цьому педагоги проходять навчання в університетах, а зараз навіть вихователі дитячих садочків також навчаються в університетах. Ми хочемо ростити таланти з самого дитинства і впродовж шкільних років.
У фінській старшій школі є близько 20 предметів. Учні обирають ті, з якими буде пов’язана їхня майбутня професія і вчать їх глибоко, а решту залишають трохи поза увагою. Звісно, вчителям це не подобається, бо кожен вважає свій предмет найголовнішим. Але учень сам обирає власне майбутнє. У моїй школі 1200 учнів і кожен старшокласник має свій персональний навчальний план і розклад. Ми робили це поступово — протягом 5 років персоналізували навчання від раннього дитинства до старшої школи, і я дуже тішуся, що наші учні мають змогу обирати. Буквально кілька днів тому ми додали у програму новий курс з медіаграмотності, адже молоді люди мають розуміти, що означають медіа у сучасному світі, і як вони впливають на нас.
У майбутньому більше не буде такої школи, де є вчитель і група дітей. Школа майбутнього — це багато вчителів і дітей разом, де педагоги викладають не предмет, а показують модель життя і стосунків у світі. Моя порада українським колегам: поставте дитину у центр вашої роботи.
