Що таке неформальна освіта та які її принципи варто запозичити українським школам.
— Я не можу всадити дитину за парту, як я зможу її чогось навчити?
— А хіба обов’язково сидіти за партою, щоби вчатися?
В українській школі найчастіше панує формальний підхід до освіти. У формальному освітньому підході дітей намагаються чогось навчити — передати їм знання. Зрештою, успіх навчання дитини та роботи вчителя вимірюється оцінкою на контрольній роботі, а отримані знання часто забуваються одразу після завершення навчального року. Основна мотивація до навчання в такому підході — отримати високу оцінку, тому діти бояться робити помилки, а сама школа пов’язана зі стражданням, а не навчанням.
Неформальна освіта заснована на інтересі дитини до навчання. У неформальному підході до освіти дитина — на першому місці. Контрольних робіт за неформального підходу немає, а ефективність освіти вимірюється тим, чи хоче дитина навчатися далі та самостійно розвиватися.
Ще 10 років тому неформальний підхід в Україні існував лише поза школою — в деяких гуртках або центрах позашкільної освіти. Зараз цілковито протиставляти неформальну освіту шкільній зовсім неправильно. Навпаки: неформальний підхід варто інтегрувати в шкільну освіту. І ось як це зробити.
Основні принципи неформальної освіти
У неформальному підході вчителі вірять, що будь-яка особистість унікальна. Прагнення до нового та до навчання, творчість, підприємливість, здатність розмірковувати — риси, що притаманні кожній дитині. У неформальній системі освіти прагнуть виховати вільну та всебічно розвинену дитину, а не просто наповнити її знаннями.
На початку 1980-х Рада Європи почала активно працювати з темою неформальної освіти. Організація навчала педагогів та розробляла методики неформального підходу. Вони ж узагальнили принципи неформальної освіти, які частково або повністю можна застосовувати і в українській школі.
1. Збалансоване співіснування когнітивного, емоційного та практичного вимірів навчання
Неформальний підхід до освіти особливий тим, що увагу звертають не лише на те, які знання отримує дитина, а й на те, як вона їх засвоює. Знання — не центральний елемент навчання, а лише його складова. Якщо в школі дитину не вчать застосовувати вивчене в житті, то навіщо її цього навчають?
Емоційний аспект навчання не менш важливий. Дитина має почуватися безпечно та не боятися помилок, а вчитель повинен створити відповідну атмосферу. Впевненість у тому, що дитина буде почута, створює відчуття безпеки. Якщо не треба боятися, нічого не заважає дізнаватися щось нове і розвиватися далі. Тоді можлива свобода думки і самовираження.
2. Індивідуальне та спільне навчання — складові навчального процесу
Одна з основних цілей неформальної освіти — це навчитися вчитися. Вчитель має допомагати дитині розвиватися так, щоби їй було цікаво. У результаті дитина може навчатися сама знаходити необхідну інформацію та застосовувати її.
З другого боку, процес навчання має бути колективним. У неформальній освіті діти вчаться не тільки від вчителя (насправді, майже ніколи), а й одне від одного. Уроки планують так, щоби дати дитині висловити свою думку. Дитина має сформулювати власну думку і поділитися нею в маленькій групі або перед усім класом. Так і формується спільне навчання, бо думки інших можуть наштовхувати на роздуми.
Діти, які вперше потрапляють у систему неформальної освіти, можуть здивуватися, що їхню думку справді хочуть почути. У разі поєднання індивідуального та спільного навчання дитина відчуває себе потрібною та впевненішою в собі.
3. Навчальний процес орієнтований на учнів
Кожній дитині під час уроку має бути цікаво. Це не означає, що вчитель має стати клоуном і розважати дитину, щоби завоювати її увагу. Вчитель має створити такий план уроку, який зацікавить кожного. Якщо дитині не цікаво, то це означає, що варто разом з нею шукати інший шлях, щоби створити інтерес.
У центрі освітньої системи дитина, і навколо цього має бути побудований весь навчальний процес. У фокусі уваги весь час мають бути не отримані знання, не високі оцінки, а кожна конкретна дитина. У неформальній освіті найважливіше — це виховати незалежну людину, яка вміє вчитися, а не видати табель чи атестат.
4. Навчання орієнтовано на процес
Через зміну фокусу із зазубрювання на цікавість до навчання, змінюється і фокус самої освіти — вона орієнтована не на результат, а на процес. Головна мета неформального підходу — не засвоєння навчальної програми, а розвиток здатності дітей до освіти. Обговорювати, дискутувати, формулювати причинно-наслідкові зв’язки — це і є той освітній процес, якого прагне неформальний підхід.
Дитина не просто навчається досягати певної мети, як-от вивчити сто дат з історії. Під час діалогу дитина вчиться розуміти, чим ці дати важливі (або не важливі) і чому. Так вона навчиться не лише відтворювати матеріал, а й розуміти його. Те, як дитина дізнається про дату, важливіше за те, щоби просто вивчити її напам’ять.
5. Навчання — наближене до реальних проблем та експериментальне
Освіта має бути наближеною до реальних проблем, а дитина має навчитися вирішувати їх шляхом практики. Якщо йдеться про анатомію, то варто не лише знати назви кісток і внутрішніх органів, а й уміти надавати першу допомогу. На уроці правознавства дитина має навчитися захищати свої права, а на уроці фізики — полагодити розетку. Навчання має давати дітям можливість розв’язувати реальні проблеми.
Ми не вчимо дітей кататися на велосипеді по книжках. Тоді чому ми вчимо їх розрізняти небезпечні рослини лише за картинками і ніколи не показуємо їх?
На власному досвіді: як впроваджують принципи неформальної освіти в школах Данії
У деяких європейських країнах вже десятки років практикують поєднання формальної і неформальної освіти в державних школах. Серед таких країн Фінляндія, Швеція, Нідерланди і Данія.
Данська система освіти повністю орієнтована на дітей. Незважаючи на демократичний підхід до навчання, Данія щороку посідає одне з перших місць у світовому рейтингу рівня освіти. То що означає цей демократичний підхід на практиці?
Данська система освіти орієнтована на дітей. Програма в школах розрахована на те, щоб більшість учнів могли без проблем її засвоїти. Система орієнтована не на найкращих, а на всіх, тому не створюється штучний ефект змагань між дітьми.
Конкуренція в данській школі присутня, але виключно із собою. Данські школи не пропонують жодних призів своїм учням, які встигають швидше за інших у шкільних предметах чи у спорті. Натомість вони практикують культуру вдосконалення самого себе, і всі досягнення дитина може виміряти відносно себе, а не порівняно з іншими.
Дітей у данських школах не змушують «зубрити», а спонукають до самостійного пошуку інформації. Вважається, що набагато краще знати як і де шукати інформацію та як її обробляти, ніж просто запам’ятовувати параграфи з підручника. Школярів вчать сумніватись у твердженнях і виробляти особисту думку, тим самим виховуючи в них самоповагу і усвідомлення себе як особистості.
У Данії особливу увагу приділяють емоційному розвитку, тож в їхніх школах є урок емпатії. Емпатія допомагає будувати стосунки, запобігати знущанням та досягати успіху в навчанні. У данських школах годину на тиждень присвячують уроку співпереживання для учнів віком від 6 до 16 років. Цей урок — основна частина данської навчальної програми. Під час уроку емпатії учні обговорюють свої проблеми, що можуть бути пов’язані зі школою або ні. Весь клас разом з учителем намагається знайти рішення, засноване на слуханні та розумінні. Якщо проблем для обговорення немає, то діти просто проводять час разом, відпочиваючи.
Як почати застосовувати принципи неформальної освіти в українській школі?
Взяти готову модель шкільної освіти та покласти її на український контекст — не надто вдала ідея. Утім, почати застосовувати принципи неформальної освіти в школі цілком можливо. Щоби почати, не потрібна додаткова освіта або сертифікація, оскільки готові матеріали для педагогів є на сайті Ради Європи, а деякі з них перекладені українською мовою.
Варто спробувати нові методі взаємодії з учнями під час уроків. Усі уроки в неформальному підході засновані на таких методах:
• комунікація: взаємодія та діалог;
• досвід, практика та експерименти;
• командна робота та партнерство;
• творчість, відкриття та відповідальність;
Орієнтованість на потреби дітей допоможе вчителям зацікавити учнів у навчанні, а дітям — почати вчитися та припинити страждати.
