У тимчасово окупованому Енергодарі російські загарбники з 1 вересня хочуть розпочати навчальний рік. Українські педагоги не йдуть на колаборацію, тож учителів планують залучити з анексованого Криму та рф. І відкрито погрожують батькам: «Не будете отпускать детей в российские школы — просто лишим вас родительских прав, и ребенка своего не увидите». Енергодарці в розпачі: куди ховати дітей від рашистів? Та й освітяни відчувають себе покинутими й забутими: «Так, ми отримуємо гроші за простій, але МОН досі не каже ні слова, як почати навчальний рік дистанційно в умовах окупації, без інтернету й мобільного зв’язку». Далі публікуємо пряму мову освітянки з Енергодара.
В окупації в Енергодарі — 362 вчителя та 3563 дитини
«Олено, нам вже й інтернет заблокували. Доводиться потайки шукати квартири у висотках, щоб щось спіймати. На пляжі сиділа, але не спіймала… Але я швидко все розповім». Так починається наша розмова з пані Веронікою, освітньою консультанткою з Енергодара (ім’я героїні ми змінили з міркувань безпеки).
Протягом розмови пані Вероніка постійно повертається до теми, що найбільше болить енергодарцям, які виховують дітей шкільного віку. Ідеться про погрозу від окупантів позбавити батьківських прав українців через незгоду віддавати дітей до російських шкіл.
— Найбільше занепокоєні батьки молодших школярів. Лунають і повторюються погрози: «Не хотите в наши школы? Мы просто лишим вас родительских прав, и ребенка своего не увидите. По какому праву? За неисполнение статьи 28 о том, что каждый ребенок обязательно должен получить образование».
І це вже не просто проблема, це наш відчай. Моє прохання: достукайтесь до МОН! Якщо МОН не почує, зверніться від нас на телебачення. Ми хочемо почути бодай якісь відповіді. Наше міністерство освіти має на такі речі реагувати: звертатися до світових спільнот, консультуватися й роз’яснювати батькам, як діяти. Але нас не одиниці тут залишились! У самому тільки Енергодарі зараз 362 вчителя в закладах загальної середньої освіти і 3563 дитини.
Налякані батьки намагаються схилити вчителів до колаборантства
Деякі батьки налякані настільки, що запитують наших вчительок, чи не пішли б вони тимчасово з вересня працювати в російські школи. Мовляв, так усе ж краще, ніж чужаки приїдуть насаджувати своє. Звісно, до російських педагогів дітей ніхто не хоче на навчання віддавати. Знаєте, що кажуть батьки? «Наші дітки вас знають… Ви зможете якось викрутитись». Радує лише те, що таких батьків небагато.
Учителі початкових класів обрубують ці розмови та не погоджуються на жодні компроміси чи співпрацю з ворогом. Зарплату ми отримуємо, як і належить за законом, за простій згідно з тарифікацією 2021 року + відпускні. Тож я щиро вважаю, що кожен освітянин ще може, зціпивши зуби, чекати на ЗСУ в місті.
А тим часом окупанти звозять до шкіл російські підручники. Я чула, що хочуть впровадити з 1 вересня новий предмет — «Політологія». Читайте: смердюча російська пропаганда.
Щоб хоч якось впливати на майбутні рішення батьків, ми створили Telegram-канал «ОСВІТА ЕНЕРГОДАРА», де намагаємося пояснювати важливі речі про освіту в окупації та застерігаємо всіма силами від колаборації. Але вороги наразі перерізали нам усі канали комунікації: люди не можуть вийти в інтернет, подзвонити. Той, хто адекватний, шукає можливість, видирається на висотки. Не у всіх вистачає сил — люди вже почали купувати рашистські картки, їхній інтернет. Той, хто погоджується на це, піддає себе впливу пропаганди.
Вчителі підпільно готують дітей до школи у своїх квартирах
Я знаю особисто вчителів-підпільників, які таємно запрошують до себе дітей та проводять уроки з української мови, історії. Моя знайома розповідає, що учні особливо чекають уроків історії, щоб обговорити поточну ситуацію в країні та місті. Є і вчителі початкових класів, які запрошують додому батьків із малечею та проводять заняття. Але всі бояться, щоби про це не дізнались «кроти-зрадники». Хтось тебе здає — і наступного дня приходять ці потвори з автоматами. З міста вже викрали чимало людей. Ніхто не знає, де вони.
Що слід зробити МОН для підтримки освітян на тимчасово окупованих територіях?
1️⃣
Дати чіткі роз’яснення щодо початку нового шкільного року на тимчасово окупованих територіях. Так, ми читали про «особливості освітнього процесу на території ведення бойових дій і тимчасово окупованих територіях». Та ви пишете про дистанційне навчання. А в нас немає жодного виду зв’язку.
2️⃣
Створити бодай якийсь канал зв’язку з освітянами з тимчасово окупованих територій. Наприклад, Telegram-канал, де вам зможуть оперативно озвучити свої проблеми освітяни з окупації. Ми спроможні раз на день знайти інтернет, яких би зусиль нам це не вартувало, й прочитати актуальну саме для нас інформацію. І, будь ласка, не відсилайте нас на свій офіційний сайт з електронними адресами — з нашим зв’язком, зловленим на висотках, великі повноцінні сайти не вантажаться на телефоні. А ось Telegram-канал — так.
3️⃣
Підготувати юридичний експлейнер для батьків дітей з окупованих територій. Адже їм прямим текстом кажуть, що позбавлять батьківських прав, якщо вони не відпустять дітей в російські школи з 1 вересня. Яким має бути алгоритм дій батьків?
4️⃣
Призначити на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Енергодарі, очільника управління освіти. Він має займатися поточними справами освітян і не кидати їх напризволяще з усіма проблемами.
5️⃣
Пильно моніторити ситуацію з наданням освітніх послуг у містах, які перебувають в окупації. Адже МОН — гарант виконання Закону України «Про освіту», а з нами повністю відсутній зворотний зв’язок.
Наше бачення: потрібно щодня доносити на широкий загал, що відбувається в кожному з тимчасово окупованих міст. Та озвучувати можливі варіанти рішення проблем не у вигляді бюрократичних указів-відмашок, а в прямому зверненні до кожної освітянської спільноти в окупації. Інакше ми й далі почуватимемося відрізаними від решти України.
6️⃣
Не замовчувати проблеми з колаборантами від освіти і озвучувати їхні імена. Зрадникам дуже зручно в таких умовах. Та й інші придивляються: ага, скрізь тиша, може, і мене омине?
«Освіторія.Медіа» подали офіційний запит до пресслужби МОН про роз’яснення для освітян із ТОТ.
Освіта — пріоритет окупантів: відкривають табори, вручають російські шкільні атестати
Перші кроки окупантів в Енергодарі стосувалися саме освіти. Ще в березні рашисти вирішили організувати в місті військово-патріотичний табір, паралельно намагаючись відкрити дитячий садочок і школу. Та в них нічого не вийшло: містяни-педагоги відмовились співпрацювати. Військово-патріотичний табір так і не відкрився, а в школі на посаду нового директора згодився… електрик-колаборант, який до цього працював на Запорізькій АЕС.
Щодо дитсадка — батьки привели туди «аж» восьмеро дітей. Директором поставили ліву людину — чи то слюсаря, чи то сторожа, не певна. При цьому в садку навіть кухня не працювала — їжу щодня привозили на автівках.
У приміщенні Енергодарської гімназії №2 окупанти зараз відкрили дитячий табір. На мій сум і подив, туди пішла працювати одна українська вчителька. Ми сфотографували дітей біля табору — їм всучили до рук російські прапори, і малі пообмотувались тим шматтям, гасають на велосипедах. Дивитися на це без сліз неможливо.
10 липня орки влаштували виставу із вручення шкільних атестатів. У нашу гімназію №2 звезли «для картинки» пресу та влаштували «церемонію вручення атестатів рф випускникам». Я чула про 25 випускників, які погодились і отримали ці папірці. Кажуть, підлітків знайшли та привезли з найближчих сіл, де вже наразі величезна кількість колаборантів. Навколишні села, на жаль, здалися… Щодо справжніх українських атестатів для випускників — документи перевезли на зберігання в Запоріжжя.
Нещодавно в Енергодар приїжджала їхня тітка з управління освіти Воронєжа, давала оцінку новоставленим директорам-сантехнікам. Сказала: «Ета ужас!» Моя знайома з міської бібліотеки теж нажахана, але іншим: «Окупанти вилучили більшість книг. Ми не встигали ходити ховати їх… Книги просто спалювали».
Рашисти перетворили Енергодар на «інстамісто» без готівки і ліків та із шаленими цінами
Енергодар — унікальне красиве місто. Його не руйнували, не бомбили. Поведінка росіян тут відрізняється від поведінки рашистів у Мелітополі й інших тимчасово загарбаних містах. Тут вони роблять «картинку» начебто успішного розгортання своєї окупантської діяльності: ми — «інстамісто» для їхньої пропаганди.
У нас ідеально працюють комунальні служби. Усі роботи проводяться під їхнім наглядом, але платить за все Україна. Та після того, як окупанти заблокували інтернет, ми ні за що не можемо сплатити з карток. Нас обдирають ділки. За відсоток можна отримати готівку: із кожної 1000 гривень забирають 100. Та виходу немає: їсти ж хочеться. Рублями ніхто з українців не розплачується (я, принаймні, жодного разу такого не бачила).
Ціни на продукти — вдвічі вищі, ніж у Києві. Яйця — від 50 грн, м’ясо — від 300 гривень, цукор — від 50, ковбаса з логотипом Z — 500 гривень за кілограм. Цукерки — від 300 гривень. Хліб — 25 гривень. Ну а я живу на овочах. Тут вони за безцінь — рашисти не дозволяють людям вивозити продукцію на продаж. Помідори — 8 гривень за кілограм, огірки — 2 гривні, картопля — копійки.
Енергодар накачали російськими товарами. Наприклад, вони наш «Живчик» заребрендили в «Живунчик». Особливо потурбувалися про алкоголь — його стало чи не втричі більше, як до війни. Натомість із ліками — біда. В аптеках нічого немає. Ліки російського виробництва можна придбати лише на стихійних ринках на розкладках з рук. Стоїть шалена спека, але нікого те правильне зберігання не цікавить.
Ще 7 болючих спостережень про життя в окупації
1️⃣
Рашисти в Енергодарі — це есесівці нового часу. Їхня місія — пресинг, залякування, контроль, намагання зламати всіх і кожного. Більшу частину озброєння вони зосередили у промзоні Запорізької АЕС. Мої вікна виходять прямісінько на атомну станцію, тож я щодня довгі тижні спостерігала, як вони стягували туди все.
2️⃣
Виїхати з Енергодара (як і з будь-якого окупованого міста) = ризикувати життям. Ти маєш знайти, хто тебе повезе. Таких сміливців небагато. Незрозуміло, скільки днів будеш стояти в полі. Чи підірвешся на міні, чи ні. Ціна питання — від 5000 гривень.
3️⃣
Якщо ти підприємець і припинив свою роботу в умовах окупації, починається шалений тиск. Вони кажуть: або працюватимеш на наших умовах, або ми вже зараз забираємо твій бізнес. І дійсно, таких прецедентів — море. Відбирають справу життя людини, квратири, машини. Так, просто зривають з автівки номери і все — авто більше не твоє. У цьому розрізі погрози про відбирання дітей звучать дуже реально.
4️⃣
Окупанти діють за єдиною методичкою. Їхні окупаційні дії розписани в календарі покроково. Це метод «м’якого зашморгу». Все спрямоване на те, щоб люди поступово звикали до «новацій», якими б незручними й мерезенними ті не були. Між кожним «нововведенням» закладений проміжок часу, щоб люди «змирилися». Приклад: певний час із міста дозволяли виїзд. Потім — різка заборона. Певний час дозволяли до міста привозити ліки. І в один день — різко не можна. Довгий час ми користувались картками, знімали гривні з банкоматів. А потім бац — припинили, заглушивши три тижні тому мобільний зв’язок.
5️⃣
У селах люди вже почали російські паспорти отримувати… Біль.
6️⃣
Для мене за честь говорити українською навіть тоді, коли поряд це рашистське бидло — чеченці, буряти, хто там ще. Не боюсь. І більше того, завжди голосніше при них. Щоб чули українську.
7️⃣
У нас в Енергодарі є таємні місця, куди ми приходимо, мов на молитву, до прапора України. Так, наші прапори тут ще майорять. Ти приходиш до прапора, торкаєшся його і плачеш.
