Чимало родин ще жодного разу не бачились від початку війни. Чи можна вважати чотири місяці достатньо довгою розлукою, що може погіршити комунікацію в родинах? Разом із психологинею розберемося, що має насторожити батьків під час онлайн-спілкування дитини з рідними. Та навчимося будувати максимально якісну комунікацію.
Тривожні дзвіночки у спілкуванні онлайн: що має насторожити?
— Чотири місяці — не критичний термін для якісної комунікації на відстані, але підтримувати теплий контакт може ставати важче, — розповідає психологиня Наталія Смірнова. — Перші два місяці ми витратили на перелаштування, вчилися заповнювати порожнечу від нестачі живого контакту й по-новому розподіляти обов’язки. Адже жінки за кордоном взяли на свої плечі чимало чоловічих функцій.
А зараз важливо не пропустити тривожні дзвіночки у спілкуванні дитини з татом та іншими значущими членами родини. Це коли ви помічаєте, що дитині стає нецікаво спілкуватись, вона відповідає однотипно, намагається якнайшвидше завершити розмову та повернутися до ігор. Чи раз за разом просить перенести спілкування на інший день — мовляв, нічого цікавого за ці дні не трапилось. Ще один нюанс, який не стосується спілкування онлайн, але теж має насторожити, — дитина малює родину, але татусь чи інші значущі члени родини зображені геть маленькими чи взагалі відсутні. Це означає, що зв’язок із таким членом родини поступово слабшає.
7 кроків для побудови якісної комунікації
Дійсно, вау-подій, про які можна довго й цікаво розповідати, у життях родин зараз небагато. Натомість є щоденна рутина. Але нам потрібно налагодити якісну, регулярну комунікацію. Що для цього зробити?
1️⃣
Чітко визначити час, коли дзвонить тато чи рідня.
«Ми зідзвонюємося щодня з 17-ї до 18-ї» або «Ми виходимо на відеозв’язок через день о 19-й годині». За кілька тижнів зідзвони стануть новою звичкою для дитини, якщо цього не було раніше.
Адже тільки знаючи, що зустріч завжди відбувається за одним графіком, дитина зможе планувати свій день і не дратуватиметься, що її відволікають від цікавого заняття раптовими зідзвонами.
2️⃣
Скоротити час розмов.
Якщо досі дитина спілкувалася з рідними через Skype півгодини мінімум, скоротіть час онлайн-зустрічей до 3–5 хвилин. І ні, це не замало. Саме цей проміжок часу моделює ситуацію «тато прийшов з роботи», коли рідні обмінюються новинами, запитаннями. Головне, щоб емоційний обмін відбувся.
3️⃣
Щиро цікавитись життям дитини.
Якщо ви щодня починатимете зустріч онлайн зі слів «Ну як ти?», «Що там у тебе?», дитині рано чи пізно стане нецікаво відповідати і її відповіді стануть такими однобоко-прісними. Пропонуємо скористатись порадником «Сто ненудних запитань до дитини» та щодня обирати якесь цікаве запитання замість набридлого всім «Розкажи, як минув твій день». Ось приклади запитань, які розбурхують уяву та змушують мозок дитини працювати:
- Якби ти міг поставити запитання будь-якій дикій тварині, кого і про що запитав би?
- Як був би влаштований світ, якби люди не придумали війни?
- Якби в тебе була своя печера, що було б усередині?
- Яких винаходів не вистачає світові?
- Чого дорослі про тебе не розуміють?
- Онлайн-сторітелінг.
4️⃣
Дуже цінно, щоб тато чи інші члени родини ділилися життєвим досвідом та розповідали дитині історії зі своєї життєвої скарбнички. Розказуйте історії, коли бачите, що дитина сьогодні не особливо в гуморі, мовчить чи сумує. Запитайте, із чим це пов’язано, та розкажіть історію зі схожим контекстом, де головний герой — ви.
5️⃣
Основний вид зв’язку — відеодзвінки.
Знаючи любов сучасних дітей до коротких листувань у месенджерах, можна передбачити, що деякі дітлахи намагатимуться спілкуватися з рідними в улюблений спосіб — кількома реченнями на день та цілою ватагою різнобарвних смайликів. Але під час листування в чаті дуже легко «заховатись», не витрачатися на емоції. Саме тому листування має бути доповненням до «побачень» віч на віч. Особливо це важливо для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку. Наймолодші дітки навіть у режимі відео не одразу розуміють, що на екрані — тато. Дитина має спостерігати за тим, як змінюється зовнішній вигляд значущих близьких: тато відпустив бороду/поголив голову під нуль; бабуся пофарбувала волосся; старший брат відростив довгу шевелюру.
6️⃣
Челенджі на тему захоплень та інтересів.
Кожна родина мала до розлуки низку інтересів — хтось разом збирав конструктори, хтось ходив на танці, бокс чи до музичної школи.
Важливо підтримувати спілкування про ці захоплення, піджливлюючи його цікавинками. Це можуть бути завдання від тата для дитини зняти TikTok із танцем, грою на гітарі чи співами. Домовленість про челендж — кожному дається кілька днів на виконання завдання, а потім кожен демонструє результат під час онлайн-зустрічі. А ще через раз можна певну справу робити разом «у прямому ефірі» — це теж додає азарту.
7️⃣
Не приховувати емоції.
Якщо в тата чи інших членів родини був поганий день, настрою немає, щось болить — не потрібно вдавати, що все чудово. Діти вас все одно розкусять, а ось із довірою можуть виникнути запитання. Малеча прекрасно відчуває і зчитує емоції дорослих. Будьте собою, говоріть про те, що вас хвилює чи засмучує.
А як у житті?
Я вважаю, що спілкування з рідними — джерело стійкості, стабільності, впевненості для дитини. А ще — відчуття опори. Кожна розмова має залишати по собі відчуття наповненості. У нас це відбувалось не завжди, і я зрозуміла, що для спілкування з рідними, які залишились в Україні, потрібні правила.
- Не частота зв’язку, а якість.
Якщо в дідуся й бабусі немає стабільного інтернет-зв’язку, не варто намагатися щодня з ними поговорити, багато разів перепитуючи, хто що сказав, і намагатися зрозуміти «зажовані» слова. Ми стали домовлятися, що зв’язуємось у конкретний день і годину, але в місці з надійним з’єднанням. - Година, але тільки для двох.
Із чоловіком ми стали звіряти наші графіки та обирати для спілкування час, коли нас ніхто й ніщо не потурбує. Ми тут, у цій розмові. Всі інші справи відкладено. - Спершу суп, потім Zoom.
Для якісного спілкування з рідними діти мають бути нагодовані, як би банально це не звучало. Адже син і донька приходять зі школи о 17:00 страшенно голодні, а в Україні в цей час 19:00. І от саме тоді рідні починали нам дзвонити. Після кількох таких випадків ми домовились: спершу діти повноцінно їдять і видихають після шкільних занять, а потім — дзвінки рідним. - Розводимо час для гаджетів і спілкування з рідними.
Ми слідкуємо, щоб спілкування не відбувалось одразу після тривалої взаємодії з гаджетами. Треба, щоб підліток наситився соцмережами чи іграми, бо якщо перервати цю втіху, настрій під час відеодзвінка буде «не дуже». Так само я не обіцяю дітям гаджет, «щойно ви поговорите з рідними». Час у гаджеті не може бути обіцянкою чи «валютою» для розмови із сім’єю. - «Ні» конкуренції за увагу.
Я стала помічати, що під час відеодзвінків до України син і донька починають конкурувати за увагу. Кожен щось емоційно розповідає, перетягуючи увагу на себе, а часом і перебиває іншого. Ми з чоловіком зрозуміли, що потрібно окремо виділити «слот» для бесіди із сином та окремо — з донькою. Так само і з іншими родичами. Завдяки цьому уникаємо нарікань «Мене менше слухали», «Йому дали більше часу». - Хизуймося!
Коли син навчився читати англійською в школі — дуже хотів цим похизуватися перед татом і навіть одного разу під час відеодзвінка читав йому англомовну книжку. З великим азартом демонструє спортивні досягнення — переворот на перекладині, кількість відтискань або скільки він може набити баскетбольний м’яч. А коли ми переїздили на нові місця проживання за кордоном — обов’язково проводив для тата онлайн-екскурсію помешканням. Донька любить показувати свої конспекти, замальовки і навіть розпаковки покупок, як це зараз модно в соцмережах. - Онлайнові традиції родини
Навіть якщо спілкування проходить місяць за місяцем в онлайні, можна вибудувати традиції, які стосуватимуться лише вашої родини. Наприклад, коли в когось день народження, ми організовуємо грандіозний за кількістю учасників груповий дзвінок, шумно і багато спілкуємось. Емоції іноді через край! Також любимо робити скріншоти групових дзвінків — виходять дуже теплі зворушливі фотографії.
*Спікерів для матеріалу люб’язно надала недержавна благодійна організація “СОС Дитячі Mістечка”, яка понад 18 років в Україні допомагає дітям-сиротам та сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах. За цей час більше 100 000 дітей та дорослих отримали підтримку від фонду. Фонд є частиною міжнародної федерації SOS Kinderdorf, яка представлена в 137 країнах світу та має 72-pічний досвід роботи з дітьми, позбавленими батьківського піклування, та родинами у кризі”.
Більше про емоційну підтримку дітей під час війни на osvitanow.org
