Коли вчителі вдосконалюють своє викладання, учні починають вчитися краще. Про це свідчать дослідження, зокрема від австралійських педагогів. Вони зібрали найефективніші стратегії навчання, які пройшли перевірку в багатьох школах світу. Тож ви теж можете назвати себе ефективним учителем, якщо використовуєте ці стратегії в навчанні. Звіряйтесь, що із цього чекліста ви вже робите на своїх уроках.
Ставите цілі
Щоб навчання було продуктивним, учням важливо розуміти, як виглядає їхній успіх. Цілі уроку мають показувати, що учні мають зрозуміти і що вони повинні вміти робити.
Важливо ставити складні цілі, а не формувати їх на кшталт «зробити все можливе». Вони повинні бути викликом для учнів та формувати високі очікування. Водночас цілі мають бути досяжними для учнів з різними здібностями.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- оцінює знання учнів, перш ніж ставити цілі;
- об’єднує дітей у групи за освітніми потребами та ставить цілі для кожної з них;
- пов’язує кожну діяльність на уроках із цілями, щоб діти бачили мету свого навчання;
- ставить реалістичні, але складні цілі та визначає, що потрібно зробити для їхнього досягнення.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- натякає, що деяким учням не потрібно досягати навчальної мети;
- хвалить будь-яку роботу, незалежно від якості та зусиль;
- оцінює роботу учня, порівнюючи її з іншими, а не з попередніми досягненнями цієї дитини.
Яка роль учнів у постановці цілей:
- активно працюють із цілями та планують власне навчання відповідно до них;
- контролюють власний прогрес та знаходять підтвердження досягнення цілей;
- виявляють свої сильні та слабкі сторони і формують майбутні навчальні цілі відповідно до них.
Структуруєте уроки
Спланована послідовність уроку підтримує цікавість учнів та оптимізує час на виконання всіх завдань.
Як виглядає ефективна структура уроку?
Огляд цілей → окреслення змісту та сигнал про переходи між частинами уроку → привернення уваги до головних ідей → повторення основної ідеї наприкінці.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- встановлює зв’язки між навчальними цілями, вправами на уроці та оцінюванням;
- пропонує просту та передбачувану рутину на занятті;
- визначає чіткі переходи між етапами уроку;
- планує послідовність навчальних кроків;
- стежить, чи розуміють учні матеріал, та дає зворотний зв’язок.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- постійно змінює структуру уроку, й учні не можуть передбачити, що їх чекає.
Яка роль учнів у дотриманні структури уроку:
- розуміють навчальні цілі та критерії успішності;
- знають послідовність кроків і завдань на уроці.
Робите процес навчання зрозумілим
Щоб навчання було прозорим, вчителю потрібно визначити критерії успіху учнів і пояснити, як їх досягти. А також дати дітям можливість попрактикуватися й показати розуміння матеріалу.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- пояснює, що учні повинні знати і вміти до кінця уроку;
- на прикладах показує учням, що вони повинні робити на занятті;
- дає дітям достатньо часу для практики;
- спостерігає за роботою учнів та допомагає за потреби;
- закріплює основні моменти наприкінці уроку.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- перетворює урок на лекцію та не дає дітям можливості бути активними;
- обмежує обговорення у класі;
- критикує учнів за помилки, а не спонукає навчатися на них.
Яка роль учнів у прозорому навчанні:
- мають кілька прикладів, перш ніж виконувати завдання;
- здобувають потрібні знання і навички, а тоді вже рухаються далі;
- отримують зворотний зв’язок від учителя за потреби.
Використовуєте робочі приклади
Робочі приклади допомагають дітям розуміти кожен крок завдання і згодом виконувати його самостійно. Вони також важливі для повторення та закріплення знань.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- дає дітям чіткі покрокові приклади для нових завдань;
- розробляє зрозумілі для учнів приклади;
- підтримує дітей на етапі переходу до самостійної роботи.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- використовує надто складні приклади для нових завдань;
- пропонує однакові приклади для дітей різного рівня.
Яка роль учнів у роботі з робочими прикладами:
- зацікавлені та працюють над завданням з прикладом їхнього рівня складності;
- знають, що основна увага має бути на розумінні процесу;
- можуть рухатися з упевненістю.
Об’єднуєте учнів у групи
Під час спільного навчання учні розподіляють ролі, обов’язки та разом працюють над кінцевим результатом. Роль учителя тут — формувати групи так, щоб кожен учень у групі міг досягати своїх навчальних цілей.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- регулярно пропонує спільні завдання та встановлює правила роботи в групах;
- навчає учнів працювати в команді, дає кожному роль у ній та заохочує брати відповідальність за свою частину роботи;
- розподіляє завдання відповідно до рівня знань учнів;
- щоразу формує різні групи: наприклад, поєднує учнів з різними здібностями або за їхніми спільними інтересами.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- під час обговорень бере активну роль на себе або дозволяє це робити лише кільком учням;
- дає дітям мало можливостей взаємодіяти та підтримувати одне одного.
Яка роль учнів у груповому навчанні:
- розуміють правила спільної роботи;
- кожен бере на себе відповідальність за виконання групових завдань;
- вміють надавати одне одному зворотний зв’язок.
Повторюєте матеріал різними шляхами
Це не просто багаторазове повторення — для цієї практики важливо повертатися до вивченого матеріалу в різний час та в різних завданнях. Це допоможе дітям практикувати нові навички в різних видах діяльності та закріплювати вивчене. Вчителю при цьому важливо давати зворотний зв’язок та показувати учням, як завдяки повторенню вони досягають своїх навчальних цілей.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- використовує різні матеріали для досягнення навчальних цілей;
- планує роботу так, щоб за допомогою повторення учні опановували нові знання та навички;
- наповнює навчання та оцінювання різноманітними завданнями.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- повторює одну й ту саму вправу багато разів;
- не надає своєчасного зворотного зв’язку, що призводить до того, що учні роблять щоразу ті самі помилки.
Яка роль учнів в ефективному повторенні:
- закріплюють свої знання в різних видах діяльності на уроках;
- відчувають упевненість, коли переходять до нової теми.
Опитуєте клас
Під час опитування варто пов’язувати вивчений матеріал із життям учнів. Важливо, щоб вони спільно обговорювали запитання, дискутували та висловлювали різні погляди. Опитування дозволяє вчителю розуміти, чи було навчання ефективним, а також може бути частиною формувального оцінювання.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- встановлює правила обговорення на уроці;
- ставить запитання або реагує на відповіді учнів так, щоб визначити їхні навчальні потреби;
- приймає та оцінює нестандартні ідеї;
- заохочує дітей до дискусії;
- поглиблює їхні знання за допомогою діалогу;
- спонукає учнів обґрунтовувати свою думку;
- дає зворотний зв’язок зі свого боку та заохочує дітей надавати його одне одному.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- ставить переважно закриті запитання та приймає лише одну «правильну» відповідь;
- не дає учням достатньо часу поміркувати над відповіддю;
- не залучає до обговорення всіх учнів класу;
- дозволяє дискусії в класі «блукати» без фокусу на її цілі;
- домінує в обговоренні та не дозволяє учням ставити під сумнів відповіді одне одного.
Яка роль учнів в опитуванні:
- почуваються впевнено, ставлячи запитання, розмірковуючи та висуваючи гіпотези, поважають погляди інших;
- розуміють, як уточнювати інформацію в ході обговорення;
- надають одне одному зворотний зв’язок, а також розвивають і критикують ідеї однокласників.
Надаєте зворотний зв’язок
Він допомагає вчителям оцінювати успішність дітей, а самим учням розуміти, де вони перебувають на шляху до досягнення своїх цілей. Формальний або неформальний зворотний зв’язок можуть надавати як вчителі, так і однокласники. Важливо, щоб він містив поради, як учневі покращити свої знання.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- спонукає учнів обмірковувати свою успішність та вдосконалюватись;
- надає зворотний зв’язок своєчасно і показує дітям їхні сильні та слабкі сторони;
- використовує різні способи, щоб надати зворотний зв’язок;
- спирається на результати оцінювання учнів, щоб відстежити власну ефективність.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- надає нечіткий зворотний зв’язок (наприклад, «ти — мій найкращий учень» або «гарна робота»);
- використовує лише оцінювання для зворотного зв’язку та не пояснює учням, над чим їм варто ще попрацювати;
- використовує повчальний тон.
Яка роль учнів у зворотному зв’язку:
- розуміють, що їм потрібно зробити для покращення;
- відчувають заохочення і підтримку в досягненні навчальних цілей;
- використовують зворотний зв’язок для відстеження власної успішності та самостійної роботи.
Спонукаєте учнів оцінювати власну успішність
Учням важливо обмірковувати процес власного навчання. Так вони будуть самостійнішими та зможуть оцінювати свій прогрес. У цьому процесі важливо, щоб учні навчилися знань самостійно, незалежно від того, як саме вчитель подає їх.
Діти повинні навчитися конспектувати матеріал, узагальнювати його та оцінювати самих себе.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- пояснює учням, як вони можуть самостійно ставити цілі та оцінювати власний прогрес;
- допомагає дітям знайти способи досягати своїх цілей;
- підказує учням, як вони можуть вивчати матеріал доступним для них способом;
- використовує різні інструменти, щоб зробити навчання персоналізованим;
- надає чеклісти та запитання для самоопитування;
- пропонує диджитал-технології для самооцінювання.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- пропонує учням завдання на вибір, але не пояснює, як вони допомагають досягати навчальних цілей;
- не заохочує учнів брати на себе відповідальність за власне навчання.
Яка роль учнів в оцінюванні власної успішності:
- вибирають навчальну стратегію відповідно до своїх цілей;
- рефлексують та визначають, що допомогло їм досягти успіху;
- шукають зворотний зв’язок, бо цінують його як можливість оцінити себе;
- проявляють проактивність та беруть на себе відповідальність за власне навчання.
Використовуєте диференційоване навчання
Мета цього навчання в тому, щоб покращити успішність усіх учнів: і тих, хто відстає, і тих, хто випереджає однокласників. Мета вчителя в ньому — реагувати на відмінності між учнями та допомагати кожному досягати своїх навчальних цілей.
Ця стратегія працює, якщо вчитель:
- використовує оцінювання, щоб визначити потреби та сильні сторони учнів;
- встановлює високі очікування для всіх дітей;
- ставить перед учнями реалістичні, але складні цілі та пояснює, як їх досягати;
- відстежує прогрес дітей за допомогою формувального оцінювання;
- пропонує різні завдання для учнів з різними здібностями і темпом навчання;
- працює з групами дітей або індивідуально, щоб допомогти подолати труднощі;
- оцінює роботу кожного учня на основі його попередніх досягнень.
Ця стратегія не працює, якщо вчитель:
- дає однакові завдання для всіх учнів;
- не змінює склад груп для спільного навчання;
- використовує диференційоване навчання лише для обдарованих учнів.
Яка роль учнів у диференційованому навчанні:
- вибирають навчальну діяльність відповідно до своїх цілей;
- не порівнюють себе з іншими учнями, щоб оцінити власний прогрес;
- приймають виклики, щоб розкрити свій потенціал у навчанні.
