Ви вже встигли подивитись на YouTube-каналі перше в Україні документальне кіно про освіту — «2045: Освіта — нова національна ідея»? Якщо ні, дуже радимо. Адже про ключові ідеї стрічки режисера Михайла Бно-Айріяна дискутують із запалом впливові освітні стейкхолдери, політичні й державні діячі. Ми занотували найцінніші та найгостріші меседжі під час засідання круглого столу в Освіторія Хабі.
10 ключових тез освітнього фільму «2045: Освіта — нова національна ідея»
1
Великий запит у педагогів та освітян на лідерство в освітній галузі.
Що думають полісімейкери?
Михайло Бно-Айріян
Наше спілкування з учителями, керівниками шкіл, коледжів та університетів засвідчило наявне бажання освітян бачити людину, яка готова брати на себе відповідальність та здійснювати подальші зміни. Навіть непопулярні. На всіх рівнях: від міністра до районного відділу освіти. Цей величезний запит на лідерство досі не реалізований.
Зоя Литвин, голова громадської спілки «Освіторія»
Українці — нація, яка схильна чекати на образного «месію» і щиро вірити: хтось хороший прийде, все за нас зробить і спрямує. Це вада, яка нас обмежує. Для такої омріяної всіма автономії потрібна не лише законодавча основа, а й здатність людей прийняти цю автономію та зробити її своєю відповідальністю.
Сергій Бабак, голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій
Спостерігаючи за спротивом змінам, які ми намагаємося робити зсередини, я не певен, що в освітян і педагогів такий вже й великий запит на лідерство. Я його не відчуваю. Згадаймо історію з призначенням нинішнього міністра (освіти — авт.). Підтримки я не побачив, як і заклику на щось конкретне. Були тільки одиничні пости «екстремалів» у Facebook, і на цьому все завершилось.
Лілія Гриневич, освітня, державна і політична діячка
Жоден ректор в Україні не захотів фінансової автономії. Керівники закладів не захотіли стати отримувачами бюджетних коштів, адже це збільшило б їхню підзвітність і відповідальність. Коли система збалансована — ти отримуєш автономію, але маєш за неї відповідати.
2
Запит у педагогів на продовження реформ в освіті та чітку візію і стратегію полісімейкерів в освітньому процесі, насамперед МОН.
Лілія Гриневич, освітня, державна і політична діячка
Люди, що працюють зараз в освіті, потребують якщо не інструкцій, то ясності: «Що і за чим має відбуватись? Що має бути зроблено в першу чергу?» Цієї ясності від Міністерства освіти зараз не вистачає. Треба більше комунікувати про це з людьми, адже я часто чую запитання: «Реформу НУШ продовжать? Як? Кажуть, її будуть змінювати, щось виправляти?»
Сергій Бабак, голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій
Один з найбільших болів української освіти — відсутність тяглості будь-якої реформи. Змінився президент — в освіту прийшли люди з іншим баченням. Поляризоване суспільство майже порівну транслювало як питання про згортання реформи НУШ, так і побажання її продовжувати. Кандидат у президенти запитував: «Ми точно не хочемо відмінити НУШ?» Це те, що нам довелося відстоювати та запевняти, що точкові проблеми можна вирішити. А ось якщо знищити щось суспільно чутливе, то довіру спільноти повернути буде неможливо. Люди розумітимуть: прийде нова генерація влади, а з нею і ризик, що будь-яка реформа, започаткована нами, теж згорнеться.
Тягар продовження реформ, як не дивно, лежить на законодавцях. У нас з’являється купа додаткової роботи, коли доводиться вносити маленькі точкові зміни в закони, щоб «поставити запобіжники» від неправильного інтерпретування. Кожному наступному складу Міністерства ми намагаємось розтлумачити, які ідеї закладені до нас і нами, а також куди ми маємо системно рухатись.
3
Оптимізація освітньої мережі — одне з ключових питань порядку денного змін в освіті.
Михайло Бно-Айріян
Без оптимізації не буде ефективності. А ефективність — це підвищення зарплат освітян, покращення матеріально-технічної бази та якості освіти. Та оптимізація — це не популярно. І знову повертаємось до першого пункту: чи є лідер, який готовий взяти на себе таку відповідальність?
Сергій Бабак, голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій
В Україні є понад 1400 шкіл, у кожній з яких навчається менш ніж 40 дітей. Це максимум чотири дитини в класі. Тож оптимізація на часі «ще з учора». Але ми не можемо просто так закрити навчальні заклади. Ви не уявляєте супротив у парламенті: «Немає школи — немає села!» Оптимізація потрібна, але вона потребує шалених інвестицій.
4
Інвестиції в освіту — це інвестиції у тому числі у педагогів, а не лише у стіни.
Михайло Бно-Айріян
Працюючи очільником області, неодноразово був свідком, скільки коштів витрачаються на іноді досить дивні речі — всілякі монітори, дошки, які часто не потрібні вчителям. Хоча матеріально-технічне оснащення вкрай важливе для педагогічного процесу, потрібно почати більше вкладати саме в педагогів — відправляти їх на курси, за кордон, давати можливість професійного зростання.
Лілія Гриневич, освітня, державна і політична діячка
Коли ми розпочинали реформу НУШ — підняли в 2017 році зарплату вчителів на 50%. У 2018 році окремо виділили кошти на цільове підвищення кваліфікації вчителів у НУШ. Наразі ці кошти забрали у Фонд боротьби із COVID-19.
Так, зарплату цьогоріч трохи підняли, але на тлі всіх процесів у державі люди цього не відчувають. Інвестиції у вчителів мають стати процесом нон-стоп. Але й педагоги мають право працювати в нормальних умовах. Якщо ми вимагаємо від учителів застосовувати інтерактивні методики, треба дати й матеріальну базу. Те, що працювало з нашим поколінням, не працює з новим: ці діти орієнтовані на швидку та яскраву подачу інформації.
Ілля Філіпов, CEO студії онлайн-освіти EdEra
Теза про те, що «спершу педагоги, а потім стіни» мені здається відверто шкідливою. Є низка досліджень, які вказують, наскільки сильно впливає на когнітивну систему дітей те, що їх оточує. Герберт Маршал Маклюен сказав чудову фразу з цього приводу: «Форма відображає вміст».
5
Педагогічна спільнота має отримати свій голос та вплив.
Михайло Бно-Айріян
Вчителям варто консолідувати свої зусилля для відстоювання своїх прав. Вчительські профспілки — дуже слабкі.
6
Системі необхідні 300–500 агентів змін, які змінять її зсередини.
Михайло Бно-Айріян
Зміни в освітній сфері неможливо робити лише зверху. Справжні зміни можливі, коли ті, хто має змінюватися, починають вірити в цю необхідність. Потрібно шукати тих, хто готовий змінювати систему зсередини.
Роман Тичківський, керівник Української академії лідерства
Важливо визначати, де найбільша концентрація агентів змін серед вчителів, та прицільно з ними працювати. Треба давати їм важелі впливу та голос у комітетах ВР, у Міністерстві. Але це мають бути вчителі, які наважуються говорити вголос про больові точки освіти.
В УАЛ ми визначили 6 сфер, де хочемо побачити появу лідерів-змінотворців. Освіта — на другому місці після підприємництва.
7
Професійна освіта має стати модною. Бізнесу потрібно зайти в цей сектор.
Михайло Бно-Айріян
В Україні занадто доступна вища освіта. Вона перестала бути елітарною. Потрібно змінювати підходи: професійно-технічна освіта має здобути популярність. Бізнес разом з освітянами має формувати попит на професії.
Ілля Філіпов, CEO студії онлайн-освіти EdEra
Одного разу я відвідав невеличке каліфорнійське містечко під час програми обміну Open World. Мене вразив космічний рівень матеріально-технічної бази професійно-технічних закладів освіти. Студентам видають VR-окуляри та вчать зварювання у віртуальній реальності. Я запитав: «Звідки у вас стільки грошей? Вас фінансує держава?» — «Ні, фінансування надала Amazon. Багато випускників потім ідуть працювати в цю компанію». Тож і нашим закладам освіти варто шукати бізнеси, яким вкрай потрібні ті чи інші спеціалісти.
Наталія Шульга, виконавчий директор Українського наукового клубу
Тема дуальної освіти в Україні не врегульована. Коли роботодавці починають працювати з освітою, стикаються з перешкодами в оподаткуванні. На жаль, приватний бізнес не хоче інвестувати в державні інституції. Їм простіше зробити щось своє, вузькосфокусоване.
8
Відродження науки через співпрацю (інтеграцію) з університетами.
Михайло Бно-Айріян
Виші повинні мати сильну науку. Але сьогоднішня наукова система відірвана від університетського простору. Потрібно це змінювати.
Ілля Філіпов, CEO студії онлайн-освіти EdEra
За розвитком науки на базі університетів — велике майбутнє! Треба консолідувати мізки на місцях. Адже за кордон наша молодь їде не тому, що це «блакитна мрія», а тому, що їм просто ніде практикуватись у науці на місцях.
На жаль, в Україні ми поки спостерігаємо не надто ефективні кейси. До прикладу, компанія Huawei розгорнула сучасну лабораторію на факультеті радіофізики КНУ імені Тараса Шевченка. Та наразі до цього крутого обладнання ніхто не може торкатись і працювати на ньому.
9
Освіта без цінностей — безперспективна в контексті держави. Невже ми готуємо громадян інших країн?
Лілія Гриневич, освітня, державна і політична діячка
Поділяю принцип освіти, базованої на цінностях. Та було шкода почути у фільмі про те, що «НУШ — тільки для молодих вчителів», бо старші викладачі не сидітимуть щодня на підлозі разом із дітьми. Але НУШ — зовсім не про сидіння на підлозі! НУШ = освіта, базована на цінностях.
Роман Тичківський, керівник Української академії лідерства
Не раз чув стосовно УАЛ: «Ви така складна інституція, — постійно говорите про цінності! Немає жодної молодої людини, якій би це було цікаво». Тим не менш, конкурс в академії — 14 осіб на місце. Це демонструє, що запит на розуміння цінностей у молоді є. Україні варто формувати нові еліти — і мова не лише про підлітків. Про цінності є сенс говорити із тими, хто усвідомлює їхню значущість.
Микола Скиба, експерт з питань освіти й компетенцій майбутнього в Українському інституті майбутнього
Шалом Шварц каже, що цінності є і у злочинців, і у святих. Різниця в тому, що все це — різні цінності. Тож нам потрібно визначитись, про які освітні цінності ми комунікуємо.
10
Освіта як нова національна ідея.
Михайло Бно-Айріян
Освіта — тема, яка об’єднує. Країна може стати успішною, коли освіта стоятиме в центрі державної уваги та політики.
