Пам’ятаєте казку про яйце-райце? Воно вміщує у собі Всесвіт, це символ гармонії та невичерпної енергії. Фіналісти премії Global Teacher Prize Ukraine 2021 Богдан Завидовський та Лідія Насонова, здається, почерпнули мудрість саме із цього прадавнього джерела. Богдан Завидовський впроваджує власну формулу інтегрованих дисциплін SEPIA та розвиває в учнів не лише тверді, а й м’які навички. Вихованці Лідії Насонової створюють сайти з подкастами, пишуть фанфіки для соцмереж та розігрують на уроках історичні епохи. Розповідаємо, як наші фіналісти щедро діляться з дітьми дарами, мов із яйця-райця — гострим розумом, кмітливістю, добротою.
Богдан Завидовський
місто Дніпро
вчитель біології, природознавства, хімії, Я у світі (початкова школа)
«Моя місія в Україні — просувати біотехнології»
Моя місія в Україні — просувати біотехнології, а в школі — впроваджувати SEPIA-освіту.
Ще в 2014 році я працював мікробіологом на виробництві протипухлинних антибіотиків, а зараз моя професія — вчитель. Разом із колегами я розширив у старшій школі STEM-освіту та переформатував у поняття SEPIA. Створюю інтегровані уроки, що допомагають дітям на практиці долучатись до реалізації Глобальних цілей сталого розвитку ООН. Хочу, щоб мої учні не боялися «складних» предметів і вміли застосувати знання в реальному житті.
Яким був мій шлях із фармацевтичної фабрики до школи? Повернімося на сім років назад. Я живу в Донецьку, маю роботу науковця і купу друзів. Проводжу інтелектуальні ігри та є капітаном місцевої команди у грі «Що? Де? Коли?». Коли в 2014 році почалися бойові дії — життя перевернулося з ніг на голову. До трагедії в Іловайську я вірив і чекав, що українська армія звільнить Донецьк. Заспокоював себе: «Ще два-три тижні, і повернеться нормальне життя, як це сталось у Слов’янську та Краматорську». Але сталося навпаки й загинуло багато людей — серед них мої добрі знайомі… Я не міг і не хотів залишатись у так званому ОРДЛО. Зібрав дві сумки речей і переїхав до Дніпра.
Зовсім недовго працював із друзями на складі, де ми переносили вантажі, комплектували замовлення побутової хімії на підприємства. Потім влаштувався фельдшером-лаборантом у лабораторію, де кожного дня виконував мікробіологічні аналізи.
З грошима було сутужно. Зі «свого» в мене було лише ліжко для сну, а під ним — усі мої речі. Знову почав відчувати себе людиною, коли отримав посаду біотехнолога на приватному підприємстві — вирощував кліщів-ентомофагів для захисту рослин у теплицях від шкідників. Ще один рік працював науковим співробітником на виробництві бета-каротину з мікроскопічних грибів. Ви знали, що Україна є світовим експортером цієї сировини? Його використовують як натуральний барвник для харчових продуктів — йогуртів, напоїв та інших смаколиків.
Після смерті батька в 2017 році почав готувати дітей до ЗНО в репетиторському центрі — треба було допомогти з навчанням в університеті молодшому брату. Досі пам’ятаю, як страшенно нервував на першому занятті. Щоб цього ніхто не помітив, викладав дуже низьким голосом. Успішно працював там два роки, підготував двадцять дітей. Паралельно публікував цікаві матеріали для школярів з біології та хімії в Instagram-каналі @chemistry_biology_zno. Канал на той час зібрав понад 2500 підписників. Знайомі підбадьорювали й натякали: час зайнятись вчительством повноцінно. Саме так і сталось — мене прийняли в приватну школу PIPS у Дніпрі, де викладаю дітям з 1-го по 11-й клас.
Своєю місією в житті вважаю просування біотехнологій в Україні. А в школі я бачу її у впровадженні STEM-освіти та інтегрованих прикладних освітніх курсів із крутим контентом, проєктними дослідженнями та кейс-уроками. Для цього ми з колегами створили у школі проєкт під назвою «SEPIA — око глобального бачення».
Це нова ідея, в якій є місце soft-skills і творчості. SEPIA має власну формулу: STEM + soft skills * Глобальні цілі сталого розвитку. Шістдесят учнів з 5-го по 11-й клас написали анкети, в яких самостійно обрали робочі групи відповідно до сильних сторін та прагнень кожного. Груп п’ять — відповідно до кожної літери: S — scientists, E — engineers, P — politicians, I — influencers, A — artists. За кожною групою закріплені два вчителі-ментори: координують діяльність і допомагають реалізувати проєкти.
Чим займається кожен підрозділ? «Інженери» та «Науковці» проводять глибинні «польові» дослідження, реалізують наукові проєкти. «Артисти» — наші творчі діти, які втілюють у школі художні, театральні, дизайнерські проєкти. «Інфлюєнсери» займаються волонтерством і створюють Instagram-сторінки, щоб збирати допомогу бездомним тваринам. «Політики» виступають спікерами на шкільних конференціях, займаються самоврядуванням — у PIPS є свої міністри та президент.
Наша проєктна робота з учнями націлена на те, щоб діти стали амбасадорами Глобальних цілей сталого розвитку та вже сьогодні розв’язували прикладні задачі. Наприклад, ми досліджували якість води річки Дніпро в місцях громадського відпочинку. Вимірювали кислотність, солоність, сіяли воду на наявність мікробів, писали презентацію і здобули призові місця в конкурсі МАН-Юніор Дослідник із нашим «Екологічним моніторингом води річки Дніпро».
Мої вихованці дуже люблять інтегровані SEPIA-тижні. Під час першого тижня граємо в інтелектуальні ігри: наукові дебати про вакцинацію від коронавірусу, брейн-ринг. Другий — «Інженерний тиждень»: приєдналися до всеукраїнського проєкту Engineeringweek та реалізували наукові DIY-челенджі для учнів всієї школи. Третій тиждень — «Інтегрований марафон — Вода», присвячений Всесвітньому дню водних ресурсів ООН. Тут до нас приєдналися вчителі гуманітарних дисциплін, і нам вдалося об’єднати 10 предметів, включно з українською, німецькою мовами, артом та історією. Четвертий тиждень — присвячений Дню Землі. Висадили з дітьми кущі горобини та калини в парку Шевченка, створили алею PIPSGarden і піклуємося про ці дерева. А ще давали з учнями «Обіцянку планеті Земля». Найбільше мене вразив напис: «Обіцяю, з тобою все буде добре!»
Лідія Насонова
місто Харків
вчителька зарубіжної літератури, української літератури та мови
«Учні називають мене УкраПевтом»
Є така життєва вдача — бути ровесницею незалежності. Свобода — самостійно обирати власну долю. Саме завдяки свободі життєвого вибору я стала вчителькою. Переїхала до Харкова з маленького містечка на Донеччині (зараз це прифронтова територія). У 25 років залишила офіс великої маркетингової компанії та престижну посаду проєктного менеджера. За плечима була пристойна заробітна плата, великі клієнти. Попереду — примарний образ дошки, крейди та поклику душі. Але вже п’ять років поспіль радію, що кардинально змінила курс.
Учні мене називають УкраПевтом. На думку четвертокласників, терапевт лікує ліками, а я — словом. Українським. Одне з найяскравіших досягнень цього року — усмішка маленької учениці зі «Школи Супергероїв», де я рік працюю волонтеркою. В аварії дівчинка втратила кінцівки і перебувала в лікарні. Коли ми проводили перший урок, з екрана на мене дивилася дитина без настрою і бажання щось робити. Але вправа за вправою, гра за грою — і вона розкривалася, усміхалася, розповідала улюблені історії. А потім ще довго надсилала листівки в месенджері. Я її навчила базових понять про іменник. А вона навчила мене того, що вчительські досягнення — не тільки предметні.
Моя велика мрія — доступна і якісна освіта для всіх дітей в Україні, незалежно від статків чи місця проживання. Саме в «Школі Супергероїв» хочу реалізувати проєкт із креативного письма «Пиши_для_душі»: діти створюватимуть історії, які ми укладемо у збірки. А кошти від продажу підуть на потреби лікарняних шкіл і їхніх підопічних.
У своїй школі ThinkGlobal інтегрую українську мову з математикою та географією. Після прочитання «Таємниці козацької шаблі» мої п’ятикласники отримали завдання: прокласти маршрут замками Заходу України, якими подорожувала героїня. На найвищий бал потрібно було розрахувати бюджет подорожі. Уявіть, вони впоралися! Такі завдання допомагають дітям вивчити текст, формують міжпредметні зв’язки та сприяють опануванню корисних для життя навичок.
На курсі медіаграмотності мої учні створюють сайти, використовуючи готові шаблони. Це не складніше, ніж створити сторінку в соцмережі. Навчаю грамотно прописати інформацію, але даю повну свободу вибору теми: можна записувати аудіоподкасти, а можна знімати відео чи писати статті. Хтось обирає тему коралових рифів, бо стурбований станом світової екології. Хтось розмірковує, що робити із заводами, які шкодять довкіллю, та зберегти при цьому робочі місця. У такому занятті поєднуються IT, біологія, географія, українська мова, економіка. У такі дні наш клас наче перетворюється на редакцію чи відділ реклами.
Уроки літератури гармонійно поєднуються з історією. Тож разом з учнями театрально розігрую історичні епохи. До прикладу, слово «монархія» у творі «Робін Гуд» дітям нічого не скаже. А от коли я беру когось з учнів, саджу на уявний трон і надягаю корону — стає цікавіше. На запитання «Чому?» відповідаю: «Ось так випала доля, ти народилася королевою. — А якщо я хочу стати королевою? — Не вийде, королів і королев народ не обирав. Хіба що народ зробить революцію». Потім так само випадково обираємо звичайних селян та військових.
Великий ентузіазм учні проявляють під час уроків у стилі TED Talks. Обираємо спічі від лідерів думок (Стіва Джобса, Марка Цукерберга), дивимось і розбираємо. На тому ж уроці учні складають план власної мініпромови та презентують її. Обов’язково навчаю підопічних грамотно складати elevation speech — щоб інвестори зацікавились їхньою ідеєю протягом 5 хвилин.
Поєднувати креативне письмо з проєктною діяльністю та командною роботою моїм учням допомагає створення коміксів. Історії цікаво не тільки писати, а й малювати! Отже, ділю дітей на команди й прошу розподілити між собою ролі: хто — проєктний менеджер, хто — інтервю’єр та редактор, хто — дизайнер, а хто — доповідач. Створюючи комікси, діти стають відповідальнішими, адже дотримуються дедлайнів та прокачують м’які навички.
Коли дозволяє погода, проводжу з дітьми уроки в лісі. Наприклад, із моїм третім класом декламували вірші на природі. Діти не завжди люблять читати вірші напам’ять, але в такій атмосфері — залюбки! Ну а в холодну пору року в нас проходять уроки-чаювання прямісінько в шкільній їдальні. Збираємося за великим столом і за чаєм та смаколиками обговорюємо твір.
Чи пробували ваші учні колись створювати фанфік? Один з моїх учнів створює зараз містичний твір про козачку, яка контактує з потойбіччям. Усі сторінки — мальовані. Не менш захоплива активність — створення буктрейлерів. Із цікавістю спостерігала, як учень створює відео за мотивами «Аліси в Країні Див». Не менше пишалася, коли забирала з друку збірку казок, створену моїми учнями.
Учні молодших класів обожнюють тактильні вправи. Приходжу до діток з коробкою, в якій багацько цікавинок — домовичок, квіточка, лялька-мотанка, фрукти, стрічка. Ці предмети є і у творі, який ми вивчатимемо. Учень має витягти предмет і розповісти, як він пов’язаний із твором.
Ви зараз часто чуєте: «Сучасні діти не хочуть вчитися, вони постійно в гаджетах. Що робити?» Треба прийняти нові умови життя і розказати дітям, як кожне конкретне завдання стане їм у пригоді в реальному житті. Моє гасло — на уроці має бути інтеграція не тільки мови з математикою чи історії з літературою, а школи з реальним життям.
Авторка ілюстрацій: Ірина Донська
