Лекція засновниці унікальної школи, де діти самі вирішують, коли писати контрольні, і створюють наймасштабніші екопроекти у світі
Фото: тут і далі Марина Банделюк
Десять років тому викладач природничих наук Маргрет Расфелд організувала одну з найоригінальніших шкіл Європи — Євангелічну школу Берліна (Evangelische Schule Berlin Zentrum; ESBZ). У ній учні самі несуть відповідальність за освіту, а за оцінки їх ніхто не сварить. Зараз випускники школи — одні з кращих у країні. А Маргрет справедливо завоювала авторитет у всьому світі.
У своїй лекції Расфелд розповіла, як все влаштовано в ESBZ. А в попередньому матеріалі — про виклики сучасного світу і роль освіти в суспільстві.
Автор: Надія Дризицька
«Наша мета — щоб діти не штовхали один одного ліктями»
У Німеччині учнів завжди ділили на хороших і поганих. Ми ж приймаємо в школу абсолютно всіх.
Діти приходять до нас в 11 років і вчаться до складання випускних іспитів. Так, протягом року вони повинні освоїти певний матеріал. Але при цьому вони самостійно вирішують, коли їм писати тести і контрольні роботи. Так з них знімається тиск і страх перед помилкою.
«Навчання ефективне тільки якщо дитина йде своїм шляхом»
Робота над проектами — кращий спосіб проявити допитливість. Тому раз на тиждень ми відводимо п’ять годин на проектне навчання. Учні отримують певну тему, яка сформульована лише в загальних рисах. Вони самі формулюють конкретний напрям, розподіляються на команди і працюють над проектами.
Коли учень працює над власним проектом, він цінує свою працю і розуміє міру відповідальності. Учитель лише супроводжує процес. Дає свої коментарі: що вийшло, а що могло б бути краще.
«Наставництво — фундамент хороших стосунків між учнями і вчителями»
У кожного школяра є свій учитель-тренер. Раз на тиждень вони зустрічаються для індивідуальної бесіди.
Очевидно, що вчитель, який проводить щодня по п’ять уроків у п’яти різних класах, не може приділяти час кожній дитині. Саме тому ми поділили всю школу на умовні команди. До кожної команди належать три класи. За кожен клас відповідають по двоє вчителів. Таким чином, у кожній команді — шість учителів.
Наставники-тренери допомагають учням усвідомлювати їх цілі, сильні та слабкі сторони, знаходити вихід із складних ситуацій.
«Головні навчальні предмети знаходяться не в школі, а в житті»
Ми дуже часто запрошуємо людей, які чогось досягли і можуть бути взірцем для наслідування. Це може бути як лауреат Нобелівської премії, так і просто сусід, який допомагає біженцям. У нас на сцені стояв навіть топ-менеджер BMW.
Взагалі, 75% навчання в нашій школі відбувається неформально, а не за якимись методичними рекомендаціями.
«Коли учні розуміють, що потрібні, вони всього досягають»
Один з предметів у нашій школі називається «Відповідальність». Кожен з дітей вибирає для себе об’єкт, за який він може нести відповідальність у межах свого житлового району. Наприклад, перевіряти завдання в учнів молодших класів, читати книги дітям у дитячому садочку, допомагати в будинку престарілих. Усе це допомагає дітям ставати людьми. Ми керуємося тільки серцем.
«Школи можуть справді багато зробити для світу»
Один з наших школярів, 9-річний Фелікс, одного разу запропонував проект «Висади дерево для планети». Він мріяв, щоб кожен учень посадив по одному мільйону дерев. Вчителька попросила хлопчика озвучити цю ідею іншим класам. А директор порадив розповісти про задум також іншим школам.
Так про проект дізналися у всьому світі. За 10 років учні з різних країн висадили вже 14 мільярдів дерев. Це найбільший проект у сфері екології на планеті.
«Навіть провал — це шанс навчитися чомусь новому»
Один з наших проектів називається «Виклик». Ним займаються 13-15-річні учні. Вони вибирають якусь місію за межами Берліна. І у них є три тижні, щоб вирішити своє завдання.
Школярі працюють у групах, кожна з яких складається з 4-6 осіб. У групи є супровідник — як правило, це студенти.
У рамках «Виклику» хтось на велосипеді доїхав до іншого міста, а хтось на каное доплив до селища і допоміг у таборі біженців. Діти світяться від щастя і стають упевненішими, якщо впоралися із завданням. Ми вчимо, що навіть якщо все пішло не за планом, ситуацію можна повернути на свою користь.
Для наставників це теж важливо. Підготовка вчителів у Німеччині — це просто катастрофа, а під час проекту студенти вчаться бачити потенціал в дітях.
«Головний виклик — заразити ідеєю вчителів»
За статистикою, 15% людей зазвичай відкидають будь-які нововведення й ініціативи. Ми повинні поважати їх позицію і не витрачати енергію на те, щоб їх переконати. Але ми повинні залучати тих, хто підтримує наші інновації. Разом з ними виробити ідеал, до якого прагнемо, і маленькими кроками йти до його досягнення. Не потрібно намагатися одразу вирішити всі питання. Найважливіше — зрозуміти, для чого ми це робимо.
Дорослі повинні залишати свою зону комфорту. Нам звичніше й простіше триматися за старе. Але мужність і сміливість — ключ до будь-якої діяльності. Не можна прийти до нового формату навчання, просто натиснувши якийсь перемикач. На це йдуть роки. Але важливо почати.
Кожна школа — окремий організм, і нашу модель неможливо скопіювати повністю. Але певні моменти є універсальними. Наприклад, самостійний вибір учнів, проектна діяльність, вміння брати на себе відповідальність.
