«Освіторія» поговорила з очільником EdCamp Ukraine Олександром Елькіним про больові точки українських освітян та дізналася, які шляхи підвищення кваліфікації близькі нашим вчителям. Інформацію черпали з дослідження «Навчати й навчатися: як і куди зростати українському вчительству», у рамках якого було опитано 8 427 осіб з усієї України.
Прочитати повний текст дослідження, реалізованого спільно з МОН та за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» і Фонду ООН у галузі народонаселення, ви можете за посиланням.
Сучасній українській освіті бракує прийняття рішень, які базуються на даних — evidence based decisions. Тож коли ми планували це дослідження, то спиралися на продуктивні ідеї, закладені в Закон «Про освіту» та взяли за основу міжнародні дослідження фонду Bill & Melinda Gates Foundation і TALIS, — розповідає Олександр Елькін. — Успішний і ефективний учитель — людина, яка не тільки навчає, а й навчається сама, і тому в назві дослідження є ключова фраза: «Навчати й навчатися».
Важливе про українських учителів — у цифрах
Опитування було розміщене онлайн, і будь-хто з освітянської спільноти міг пройти його безкоштовно. Отримали відповіді від 8427 освітян, більшість з яких — учителі. 79 % опитаних вважають, що процедуру підвищення кваліфікації педагогів треба реформувати та змінювати.
Що мотивує українське вчительство змінюватися та професійно зростати? 87 % відповіли: бажання професійно розвиватися. Якщо розвиваєтеся — ви успішні в професії та маєте високий авторитет серед учнів. До того ж професійне зростання — це вже тренд.
2295 гривень на рік (44 гривні на тиждень)
Це власні кошти, які в середньому інвестує український вчитель у професійне зростання: участь в освітніх програмах, семінарах і тренінгах, логістику.
Майже 57 % вчителів кажуть, що найбільш стресові чинники в професії — необхідність постійно писати звіти та організаційна поточна діяльність.
Велике значення для комфортної вчительської роботи має колектив закладу освіти. Лише 41 % опитаних згодні з тим, що очільник школи має чітку візію її розвитку. Тільки 55 % погодилися з твердженням про те, що директор спонукає колектив до впровадження інновацій у викладанні. Ще менше вказали на отримання педагогами школи визнання чи нагород за інноваційну діяльність — 31 %.
42 % відкритих уроків українських вчителів — постановочні та, на жаль, стають схожими на театр. Є конкретні ролі, закріплені за кожним учнем, муштра й попередня підготовка. А головне — втрачається основна ідея відкритих уроків, яка полягає в отриманні зворотного зв’язку в освітянському середовищі.
4 юридичні аспекти про підвищення кваліфікації, які варто знати
1
На підвищення кваліфікації в Україні встановлена норма — 150 годин на 5 років. Як свідчить наше дослідження, освітяни вважають цю кількість годин недостатньою. Але цей обсяг нарешті зафіксований законодавчо та буде оплачуватися. Важливо, що вчителям треба буде кожного року брати певну кількість годин для підвищення кваліфікації. А ось прийти раз на 5 років і взяти курс на 150 годин буде неможливо.
2
Вперше за історію української освіти право обирати тему, місце, форму проходження кваліфікації делегують педагогу. Перед вчителем постає завдання нового типу — вміти формувати свій індивідуальний план і маршрут професійного розвитку.
3
Гроші на підвищення кваліфікації «ходитимуть за вчителем». Незабаром очікуємо публікацію для обговорення Положення про підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, яке поширюватиметься на представників середньої та вищої освіти і деталізуватиме прогресивні норми. А результати нашого дослідження будуть закладені в механізми цього Положення.
4
Галузь підвищення кваліфікації вчителів буде демонополізована. Послуги з підвищення кваліфікації надаватимуть не тільки державні інституції (у нашому випадку це інститути післядипломної освіти, які до цього мали монополію). На новий ринок прийдуть сильні гравці. У вищезгаданому Положенні докладно будуть прописані вимоги до організацій, які потенційно можуть надавати послуги з підвищення кваліфікації саме за державний кошт. Або чиї безкоштовні послуги будуть зараховані в обсяг годин, які очікуються для обов’язкового проходження освітянами.
Ось кому даватимуть «зелене світло»:
- державні організації, громадські та благодійні фонди,
- бізнесові організації та структури,
- фізичні особи — підприємці,
- фізичні особи — вчителі з відповідним досвідом, кваліфікацією і бажанням ділитися знаннями з іншими — наприклад, переможці премії Global Teacher Prize, представники спільноти EdCamp Ukraine та інші.
7 напрямів, за якими українські вчителі хочуть підвищити кваліфікацію
Як бачимо, у наших учителів є велике бажання вивчати англійську мову, щоб розуміти, чим дихає освіта по всьому світу, реалізовувати спільні ініціативи й отримувати доступ до інформації з перших рук від міжнародних освітніх трендсетерів.
А ось причина, через яку вчитель може покинути професію — високий рівень стресу в професії: 28 % педагогів готові звільнитися, щоб уникнути постійного стресу.
5 фактів про українських освітян
Потребують підтримки директора
На жаль, 40 % опитаних освітян за останні 12 місяців не отримували жодної підтримки від керівника школи чи адміністрації. Є велика потреба консультувати українські заклади освіти щодо того, як надавати підтримку тим, хто хоче професійно зростати.
Хто може надавати такі консультації? Це вільна ніша. І чудова ідея для програми підвищення кваліфікації, яку можна назвати «Як організувати підвищення кваліфікації для колективу на рівні власного закладу освіти».
Щоб професійно зростати, читають профільну літературу
Чим саме займається вчительство, коли націлюється на професійний розвиток і скільки часу на це витрачає? Передусім, педагоги читають професійну літературу: на це витратили приблизно 101 день упродовж останнього року. Також беруть участь у кваліфікаційних програмах з видачею свідоцтва або диплома — 64 дні, ведуть професійний блог чи сайт — 27 днів, а також стають учасниками дистанційних курсів і тренінгів — 18 днів.
Мають непізнані потреби
Тема різного роду дискримінацій, що можуть відбуватися в класі, почасти виступає як ще не пізнана вчительством необхідність. Педагоги доволі рідко помічають ці випадки (самі по собі такі кейси далеко не завжди є виразними), а отже — не реагують належним чином, що може призвести до цькування.
Наші вчителі відверто потребують допомоги, коли дитина стає жертвою булінгу, який є прямим наслідком дискримінації і результатом того, що діти не сприймають інакшість. Учитель не знає, як на цей момент реагувати і що пояснювати. І йдеться тут про геть різні ситуації, пов’язані з темою дискримінації: «Чи має право учень носити довге волосся?», «Як інтегрувати в навчальний процес дитину з особливими освітніми потребами у звичайному класі?», «Як уникнути тиску на дитину під час вибору майбутньої професії?».
Зі слів опитаних педагогів, вони не звертаються до хлопчиків частіше на «точних» предметах, а до дівчат — на гуманітарних. Таких 84%. Не зауважують хлопчикам про довге волосся — майже 80 %, не називають дівчаток на ім’я, а хлопчиків — на прізвище — 78%. Не критикують дівчаток за неналежний вигляд і порушення правил поведінки — майже 77 %.
Вчителі кажуть, що майже ніколи в школах у дітей не буває проблем через можливу приналежність до сексуальних меншин — 90 %. Також майже не трапляються випадки, коли дитина з інвалідністю перебуває в неформальній ізоляції в класі — 82 % чи виникають конфлікти на національно-етнічному ґрунті — 78 %.
Називають 10 організацій — помічників у професійному розвитку
Про ці недержавні організації українські освітяни не тільки знають, а й беруть участь у їхніх програмах: EdEra (майже 50%), Основа, Ранок, Intel в Україні, Microsoft в Україні, EdCamp Ukraine, Prometheus, Освіторія, Google в Україні, Критичне мислення.
З повним переліком організацій ви можете ознайомитись тут.
Недостатньо подорожують
20 % українських освітян не подорожують навіть Україною, а 29 % жодного разу не були за кордоном. Це можна пояснити різними причинами, але подорожі — надзвичайно важливий інструмент розвитку вчительства, адже відкриваючи кордони, ми краще розуміємо світ. Хочеться, щоб програми обміну освітнім досвідом з іншими країнами стали звичною справою для нашого вчительства. Зверніть увагу на eTwinning — завдяки цій навчальній програмі Європейської Комісії зареєстровані в мережі вчителі та учні можуть реалізовувати спільні проекти з європейськими школами.
50 «золотих» критеріїв для надавачів освітніх послуг
Ключовим практичним результатом проведеного дослідження став документ Декларації,у якому окреслені вектори зростання шкільного вчительства, сформульовані критерії оцінювання діяльності надавачів послуг підвищення кваліфікації, виписані індикатори їхньої ефективної роботи.
Ефективне підвищення кваліфікації допоможе позитивним змінам у класах. Ідеться не тільки про покращення успішності дітей, а й про зміну емоційного стану учнів, відносин всередині колективу, боротьбу з дискримінацією. Тому ми створили перелік з 50 практичних критеріїв для надавачів освітніх послуг та оформили як Декларацію.
А вона, у свою чергу, стане основою стандарту, про який ми давно мріяли. Коли будь-яка організація розроблятиме послугу з підвищення кваліфікації, то зможе орієнтуватися на ці 50 критеріїв та думати на етапі планування, що обов’язково треба врахувати. Пропонуємо освітянам висловити свої ідеї з удосконалення документа — надсилайте їх на пошту for@edcamp.org.ua.
