«Історія Голодомору. Наша розповідь» — документальний фільм, який створили підлітки для таких же школярів, як вони самі. Стрічку зняли в рамках Creative Lab — освітнього проєкту Музею Голодомору. Її мета — легко та зрозуміло розповісти підліткам про складну історію. У картині пояснюють, як комуністичній владі вдалося окупувати Україну, як Сталін знищував найталановитіших українських митців та яким чином радянська влада запустила механізм Голодомору.
Текст: Катерина Костриця
«Немає окремої історії для дітей»
11–14 річні автори фільму замислилися про те, як все-таки вдалося зберегти історичну пам’ять, хоча її хотіли знищити, наскільки сильно радянська влада приховувала від усього світу те, що вона вчинила з українським народом.
Ідея проєкту виникла в чотирьох школярів 7–9-х класів. Чому підлітків це зацікавило?
— Я взагалі люблю відвідувати музеї. А тема Голодомору для мене близька, тому що багато моїх пращурів померли в ті часи. Я навіть не знаю деяких імен, — розповідає 8-класниця Леся Кириченко. — У моєї бабусі загинуло шість братів і сестер. Хотілося розширити свої уявлення про ті жахливі події, тому і пішла на проєкт. Я не розділяю історію на історію для дорослих та історію для дітей. Підлітки мають самі зробити висновки про те, що відбувалося.
У роботі тинейджерам допомагали співробітники музею. Як каже заступниця завідувача екскурсійно-освітнього відділу Галина Голубєва, хоч тема і трагічна, діти були емоційно заряджені, заглиблювалися в матеріал. Адже підлітків вразило, які жорстокі речі відбувалися за часів Голодомору, яку силу духу демонстрували деякі люди, намагаючись врятувати дітей.
Як працює творча лабораторія
— Ми хотіли, щоб учасники відчували свою відповідальність, розуміли, що вони є частиною команди, — розповідає завідувачка екскурсійно-освітнього відділу Яна Городняк.
Фахівці прагнуть розвивати критичне мислення школярів. Спершу на експонатах музею діти досліджували, що таке геноцид, режим чорних дощок, торгсіни та закон про 5 колосків, дивилися відеозаписи свідків. Приміром, як хлопчик, менший за віком, ніж вони, коли померли всі рідні, йшов кілька діб з маленькою сестричкою, щоб врятувати її від смерті. Працювали командою, де кожен мав власні обов’язки та завдання, але можна було спробувати себе в різних амплуа. Скажімо, на першому занятті Леся виступала як історик, Нестор — як науковий консультант, Софія — як ведуча, а Єва — як фотограф.
У фільмі школярі відповідають на найпоширеніші запитання однолітків, коментують документи, демонструють і обговорюють фотографії та плакати. Картину тих страшних часів намагалися відтворити так, щоб вона була зрозумілою і для їхніх однолітків.
Підлітки стали навіть акторами: вони грають митців того часу. Від першої особи розповідають про трагічні долі Олександра Довженка, Михайля Семенка, Казимира Малевича, Василя Єрмілова. Наприкінці документального фільму діти власноруч створюють і запалюють свічки пам’яті, які горять на підвіконнях у День вшанування жертв Голодомору. Фільм можна переглянути під час відвідування Національного музею Голодомору, на його сайті чи на YouTube.
Музей на допомогу вчителям
Цей фільм є дебютом творчої лабораторії музею, яка розпочала працювати у вересні. Вона передбачає не просто відвідування циклу лекцій, присвячених певній тематиці, а створення креативних проєктів, розрахованих на учнів середньої та старшої школи. Музейники сподіваються, що така інтерактивна форма занять приваблюватиме підлітків.
У лютому планують розпочати новий проєкт творчої лабораторії. Також окрім звичайних оглядових екскурсій у музеї проводять освітні заняття, тематичні уроки. Це може стати в пригоді вчителям, адже їх можна проводити і в школі. У музеї для підлітків проводять також заняття «Погляд в історію крізь фото», інтерактивні заняття, присвячені вмінню розрізняти фейки та правду в ЗМІ тощо. Для дошкільнят і молодших школярів є окрема програма.
За потреби фахівці консультують вчителів та батьків, як саме в певному віці давати дітям уявлення про трагічні історичні події.