Healthy Schools: Як маленька школа на Львівщині виграла 130 тисяч гривень

Спойлер: вони займалися спортом, їли здорову їжу і просували екоідеї у своєму місті. Їхні шкільні ініціативи були такими креативними і змістовними, що вони стали переможцями всеукраїнської програми «Healthy Schools: заради здорових і радісних школярів». Вони — це Сокальська школа № 5.

Оксана Михальчук, медсестра, та вчителька уроків «Захист вітчизни», кураторка участі школи у програмі «Healthy Schools» розповідає, які проєкти вони з учнями втілили протягом року.

Ми — найменша школа в місті Сокаль на Львівщині — у нас навчається 291 учень. Відтак власного стадіону ми ніколи не мали. Роками вчителі і батьки вели перемовини із місцевою владою, щоб у нас з’явився стадіон. І ми дочекалися — на початку минулого навчального року у міському парку, що поблизу школи, відкрили новий стадіон, куди ходять займатися наші учні. Ми використали цю нагоду і влаштували «Спортивний тиждень». Вчитель фізкультури кожного дня пропонував учням нові ігри, змагання. Діти створювали малюнки на асфальті на спортивну тематику. Ми запрошували на зустрічі з дітьми місцевих зірок спорту. До нас приходив майстер спорту з футболу Андрій Ділай. Він пограв з дітьми, розповів про свою спортивну кар’єру. Після цього багато наших учнів записалися в місцевий футбольний дитячий клуб.

Щоб заохотити дітей займатися спортом, ми з молодими вчителями школи створили команду з пішохідного туризму. Ми так захопилися цією справою, що навіть перемогли на районних змаганнях із пішохідного туризму і поїхали на обласний етап конкурсу. Команди змагалися в Карпатах — ми гребли на байдарках, їздили на гірських велосипедах, вправлялися в орієнтуванні вночі і навіть видиралися на гору по канатах, натягнутих між деревами. Усе це ми робили вперше — відчуття були неймовірні: і страшно, і захопливо. Ми посіли 4-е місце в області, але перемога не була нашою метою. Ми хотіли показати приклад нашим дітям. Адже перед цим ми почали в школі флешмоб «Вранці я роблю зарядку» — кожен ранок учні мали робити фізичні вправи зі своєю родиною. Ми бачили, що діти не дуже хочуть робити зарядку щодня. Тож ми на змаганнях із пішохідного туризму записали відео, як наша команда робить ранкову зарядку біля гірської річки. Після того зарядку почали робити всі, а нас вітали у школі як справжніх героїв.

Наша школа розташована за кілька метрів від річки Західний Буг, тому майже щоранку в нас туман. Ми використали туман для ранкових зустрічей дітей на свіжому повітрі: наші молодші учні гралися, шукаючи одне одного в тумані. Коли знайшов друга, маєш його обійняти. Це дуже весело і позитивно.

Першокласники грали в гру «Дід Панас на новий лад»: діти приносили різні фрукти, різали і розкладали по тарілках, а тоді із зав’язаними очима годували один одного і мали вгадати, який саме фрукт вони з’їли. Це дуже проста гра, але ми хвалили дітей, і вони були в захваті — хотіли так гратися щодня. Наприкінці вітамінного тижня ми встановили в школі вітамінне дерево: діти власноруч пошили різні фрукти на уроках трудового навчання і прикрасили ними це дерево. Воно щодня нагадує дітям про те, що треба не забути приготувати собі здоровий перекус у школу. А під час Великого посту ми з дітьми створили Дерево життя: його оздобили метеликами. Розмовляли з дітьми про любов, взаємоповагу, про те, що треба просити пробачення і пробачати, що образу треба відпускати від себе, наче метелика.

Ми хотіли заохотити дітей ходити до школи пішки або їздити велосипедом. Для цього вчитель праці спорудив біля школи стоянку для велосипедів. Доріжку, що веде до школи, учні спільно обсадили рослинами, які кожен приніс. Тепер, ідучи до школи, дитина бачить: ось росте моя юка чи чорнобривець. Старшокласники змайстрували годівнички і розвісили їх на деревах уздовж стежки. Менші діти цілу зиму носили із собою хліб і зернята для пташок.

Спалення сухої трави — дуже актуальна проблема для Львівської області. Учні на уроках інформатики підготували буклети, у яких пояснювали, чому не можна палити суху траву, чим це загрожує людям і довкіллю. Ці буклети діти поширювали в себе в сім’ях, передавали своїм бабусям і дідусям, сусідам, родичам і просто перехожим у місті. На протилежному боці річки, зовсім недалеко від нас, розташована школа села Забужжя. Ми домовилися з тією школою про зустріч на мості: наші учні передали їм буклети і символічний екологічний челендж. Ми чули, що ініціатива пішла далі і поширилася багатьма школами області.

Навесні ми побачили, що на нашому новому стадіоні багато сміття. Учні, батьки і вчителі разом прибрали парк і стадіон. До толоки долучився навіть мер нашого міста. Оскільки стадіон міський, ми разом із комунальною службою встановили контейнери для роздільного збору сміття.

Завдяки програмі «Healthy Schools» не хотілося пропускати жодного дня в школі, бо кожен день були нові челенджі, конкурси, зйомки відео — в усьому хотілося брати участь. Найбільше мені сподобалося організовувати здоровий простір у школі: нам дуже хотілося, щоб у нашій школі ніколи не було булінгу. Ми збиралися разом і говорили про це, спілкувалися на рівних, дружньо, щоб усім було комфортно. Вчителька інформатики проводила для нас тренінг про безпечний інтернет та соціальні мережі, розповідала про небезпеки, які є в мережі, і як від них захиститися. Запам’яталося також, як ми допомагали вчителю української мови проводити урок у 5-му класі. Тема була «Смачна мова» — говорили про фрукти, овочі, здорову їжу і правильні наголоси в їхніх назвах. Їдучи в Київ на фінал, ми вже вважали себе переможцями, бо було помітно, як змінилася наша школа. Коли оголошували переможців, ведуча тільки промовила перший склад «Со», як ми вилетіли з крісел, бо зрозуміли, що це ми перемогли.