Уявляєте клас, де учні не хочуть іти після уроку та просять дати хоча б ще одне завдання? Де діти за день розв’язують у вісім разів більше прикладів та задач, ніж за програмою інші учні їхнього віку? Ні, це не ліцей для маленьких математичних геніїв, а звичайна фінська школа. Вчитель із 20-річним досвідом та освітній експерт Макке Леппенен на майстерці «Майбутнє математичної освіти: фінський підхід» поділився з українськими колегами, як зробити такою будь-яку школу. Найголовніші тези — для вас.
Про експерта
Гість із Фінляндії має кілька професій: він також психолог, має наукову математичну освіту. Відомий як автор книг про лідерство та навички майбутнього та як один із провідних експертів Фінляндії у сфері формування нових навичок, мислення зростання, лідерства та гейміфікації в освіті. Викладав в Університеті Турку — одному з найстаріших та найбільших закладів вищої освіти Фінляндії, що входить до 1% найкращих університетів світу. Нині він співзасновник та генеральний керівник відділу партнерства Eduten Ltd.
Про принципи фінської педагогіки
Фінський підхід до освіти: навчання без стресу. Ми не хочемо тиснути на учнів. Ми знаємо, що сучасні діти і так потерпають від тривоги. Саме тому ми намагаємося знайти спосіб, який допомагає зменшити навантаження. Наша основна мета полягає в тому, щоб захопити учнів матеріалом, закохати їх в математику. Я думаю, що учні в традиційних школах після 5-го класу поступово втрачають пристрасть до навчання, до того, щоб вивчати щось нове, особливо якщо йдеться про математику. Вони очікують, що завдання будуть складними, відірваними від життя та одноманітними. Останні 10 років я займався саме цим викликом. Ми почали розвивати нову концепцію викладання математики, яка називається Finland Math.
Дитині нічого не дають в емоційному та життєвому плані таблиця множення або математичні правила. Їй важливіше зрозуміти, як використовувати математику, коли вона йде до магазину, наприклад.
Про виклики сучасної школи
Я багато подорожую і бачу різні школи. Зазвичай скрізь я зустрічаюся з учителями, йду в класи, спілкуюся з учнями. І цей досвід підказує, що скрізь є спільні виклики, те, що заважає учням вчитися краще. А саме:
- брак мотивації до навчання;
- брак індивідуальних навчальних траєкторій. Одна модель не може підходити всім, тому що ми всі різні;
- страх математики, перфекціонізм, низька впевненість у собі учнів. Доки ми не будемо навчати батьків, як адекватно реагувати на різні навчальні успіхи, на різні оцінки, не зможемо збудувати нову культуру в школах. Адже цікавість пробуджується лише в умовах безпеки. А коли дитина боїться розчарувати батьків, це обмежує її. Як показує дослідження, яке ми проводили у Фінляндії, дівчатка більш схильні до перфекціонізму, і це дуже сильно впливає на їхнє життя. Звідти проблеми з концентрацією на навчанні та залученістю на уроці.
Про шкоду, завдану фіксованим мисленням
Можна сказати, ми розмовляємо мозком 24/7. І ті слова, які кажемо собі, часом навіть не помічаючи цього, мають вирішальне значення. Коли людина стикається із чимось новим, можете думати: «Мені це не вдасться. Я не здатен на таке. Не варто навіть пробувати». Це так зване фіксоване мислення або fixed mindset. Це переконання про незмінність своїх сильних та слабких сторін: ви або розумний, або ні, або маєте до чогось здібності, або ні, схильні або до точних наук, або до гуманітарних. І це нібито не можна змінити. Багато учнів думають, що математика їм не дається. Такі учні найбільше бояться невдач, помилок. Вони думають, якщо їм важко розв’язати приклад, то вони гірші за інших дітей, яким все легко вдається.
Також цікаво:
Учені зі Стенфордського університету свого часу за понад 30 років досліджень з’ясували, що такий спосіб мислення знижує мотивацію. Протилежний, коли людина вірить у зростання, дає змогу легше долати виклики та переживати невдачі. Адже учень вважає: якщо йому важко розв’язати приклад, це через брак досвіду, а коли він потренується, зможе це легко робити. Він бачить позитивний образ майбутньої перемоги, який підживлює. Навіть на фізичному, гормональному рівні: мозок виробляє більше дофаміну, який робить будь-який процес (навчання, зокрема) приємнішим, ніж без нього.
4 способи допомогти дітям
Навіщо це знати вчителю? Бо його завдання — розвивати в учнях мислення зростання.
1. Говоріть про це. Під час уроку математики учні інколи кажуть: не знаю, як це зробити, бо мені математика не йде. Тоді нагадайте вашим учням, що їхній мозок нагадує м’яз, який можна тренувати. Якщо ви ще чогось не знаєте, потрібно пробувати, ви здатні навчитися, якщо захочете. Ви не маєте бути математичним генієм, але якщо будете робити щось краще, це допоможе в житті.
2. Не фокусуйтеся на кінцевому результаті. Скажімо, учень робить якісь складні розрахунки, докладає багато зусиль, але в процесі припускається помилки, тож остаточна відповідь виходить невірною. Дитина засмутиться, якщо не підтримати. А варто похвалити за старання, за те, що вона спробували розв’язати приклад чи задачу, відзначити, які моменти були успішними. Звичайно, також важливо пояснити, як можна ситуацію покращити, над чим ще варто попрацювати. Але не випускайте із фокуса уваги їхню старанність, правильну ідею, креативність чи іншу сильну сторону, яку учень проявив під час цієї роботи.
3. Пильнуйте, щоб у похвалі не підтримувати фіксоване мислення. Якщо вчитель каже учню, що він розумник, що в нього здібності до математики, що йому легко все вдається, цим він ніби каже решті дітей, що вони — не такі. Тож коментуємо роботу, нові навички, але не здібності. Також застарілим є порівняння учнів між собою, намагання спровокувати конкуренцію між ними. Це так не працює.
4. Розповідайте про власні помилки. Часом, особливо коли ми використовуємо цифрові технології, то бачимо, що наші учні розбираються в них краще за нас. Давайте не будемо заперечувати цей факт. Варто визнавати, коли чогось ще не вмієте. Також корисно згадувати про щось, що вам не вдавалося в дитинстві чи кілька років тому, а згодом стало легким та приємним.
Сила гри випереджає інші методи
Ми проводили понад 100 різних досліджень, аби визначити, які методики працюють найкраще та максимально мотивують учнів. Перемогла гейміфікація. Майже всі діти люблять грати, майже всім сучасним дітям подобаються комп’ютерні ігри. Якщо гейміфікацію правильно запроваджувати, вона дуже добре працює. Також ми виявили, що є позитивний і негативний час, який учень проводить перед екраном. Тому усвідомили, що надто багато цифрового навчання — це теж не добре. Наприклад, у нас є математична платформа, ми використовуємо її раз на тиждень протягом 45 хвилин. Цього достатньо.
На нашій платформі ми створили сотні навчальних рівнів, щоб залучати учнів до процесу навчання. Там є різні кубки, які учні можуть виграти. Це також для них виступає додатковою мотивацією. Учні хочуть перейти на наступнийо рівень. Це наочна демонстрація того, який шлях вони вже пройшли та куди їм слід рухатися. Діти в комп’ютерній грі зазвичай не кажуть: я ніколи не зможу піднятися вище першого рівня. Вони вірять у свої сили. Бо це нагадує звичні змалечку ігри: якщо щось не виходить, завжди можна спробувати знову. І все це допомагає розвивати мислення зростання.
Що дає вчителю ШІ
Важливо, що діти одразу отримують зворотний зв’язок. ШІ можуть виступати помічними інструментами. Якщо у вас навчальна платформа, яка використовує штучний інтелект, то ви будете отримувати аналітику, яку не зможете отримати, якщо проводитиме традиційні іспити. Адже ми бачимо стан навичок та знань з усіх тем кожної дитини. Це Big Date, адже таку саму інформацію можемо зібрати на національному рівні. Тобто матимемо дані про засвоєння математики та динаміку навчання всіх учнів України. За цим — майбутнє освіти.
Eduten — це фінська математична платформа, яка отримала премію ЮНЕСКО ICT For Education та нагороду ЮНІСЕФ Blue Unicorn. Дві третини фінських шкіл користуються саме нею. А також 2 млн людей в усьому світі (з 50 країн). Платформа створює індивідуальну траєкторію навчання для кожного учня. Адже на ній 20 тисяч готових вправ 150 різних видів, тому заняття постійно здаються різноманітними. Як доводять дослідження, робота з нею на 45% покращує вільне володіння математичними фактами. Завдання дають змогу дітям побачити практичну користь від знання математики. Скажімо, на тренажері водіння машини вони опановують поняття швидкості, відстані, часу. На імітаторі роботи в кав’ярні — розрахунки, операції з грошима, іменовані числа тощо.
П’ять років тому почали використовувати ці новинки в Україні. Зараз ми проходимо пілотні проєкти у 142 школах з 18 областей. Платформою вже користуються понад 10 тисяч українських учнів. Сподіваюся, і ми, і українські колеги переконаються, що це дійсно допомагає дітям покращувати успіхи в математиці.
Також цікаво:
