Нещодавно американські нейрофізіологи виявили, що підлітки біологічно налаштовані мислити масштабно. Ці дослідження по-новому висвітлюють, як треба мотивувати учнів до навчання. І можуть стати основою для перегляду навчальної програми для старшокласників. Як учитель вже сьогодні може скористатися отриманими результатами? Наводимо п’ять простих способів.
Із часів ініціації нічого не змінилося
У 2024 завершилося 5-річне дослідження Університету Південної Каліфорнії (США), яке стосувалося особливостей мислення 14-18-річних. Виявилося, що тинейджери мають природно запрограмоване вміння зосереджуватися на майбутньому. Висновки були отримані в результаті сканування мозку, яке продемонструвало посилений зв’язок між двома його областями. Одна відповідає за «автобіографічне і вільне мислення», а друга за «активне, зосереджене мислення». Ці нюанси функціонування мозку підлітків пов’язані із завданням формування особистості та самосвідомості. Така гармонія є запорукою комунікативної компетентності та психологічного здоров’я в дорослому віці.
Простіше кажучи: щоб учні середніх та старших класів думали про певну тему глибоко та зосереджено, вона напряму має стосуватися їх самих. Із давніх давен, коли в племенах діти проходили ініціацію, щоб їх зарахували до дорослих, ця особливість (зосередженість на образі себе як дорослої людини) давала сили пройти випробування. Це більше за дитячі мрії або фантазії про майбутні успіхи зрілої людини. Підліток здатен ніби відчувати себе у двох режимах: «тут і тепер» та «якби я вже був дорослим».
Інші дослідження доводять: коли підліткам дають змогу орієнтуватися на майбутнє, займатися складними громадськими проблемами як дорослим, вони знаходять більше сенсу працювати в класі та успішніше вчитися. Наприклад, дослідження 2021 року, проведене Lucas Education Research у США, розглядало вплив проєктного навчання на результати випускних тестів з науки та історії. Як з’ясувалося, ті, хто працював над проєктними завданнями, під час випускних випробувань перевершили однолітків у традиційних класах на 8%. Для підліткового мозку це як фітнес. Впоратися із вправами можуть більшість людей, так само, як і кілька разів бути активними в диспуті, рольовій грі, проєктній роботі. Але лише ті, хто робить це регулярно, отримають користь.
Дослідження саморегулювання поведінки підлітків коротко підсумувало: коли підлітки мають відповідь на важливе особисто для них «навіщо» вчитися, вони здатні витримати навіть нудне і неприємне «як» вчитися.
П’ять способів, як скористатися цим на уроках
1.
Мініесеї про майбутнє
Найпростіший варіант: есеї на тему зв’язку предметів з майбутньою кар’єрою чи особистою метою. Вони допомагають підліткам виявити глибшу мотивацію до навчання, наполегливо виконувати «неприємні» навчальні завдання, отримувати вищі оцінки. Найкраща регулярність: після кожної завершеної теми підліткам варто в класі обговорювати, записувати, робити презентації, ментальні карти того, як матеріал може бути корисним для них самих, їхніх близьких чи спільноти. Це також може бути відповідь на питання «Як вивчення цієї теми стосується ваших планів на майбутнє?» або будь-які інші формулювання.
В одному експерименті дослідники попросили 300 учнів 9-го класу, які поглиблено вивчають математику, прочитати та відповісти на питання про їхні цінності: «Іноді світ несправедливий, і тому всі думають, що він може бути кращим у той чи той спосіб. Деякі люди хочуть, щоб було менше голоду, інші хочуть менше упереджень, а є ті, що прагнуть зменшити кількість насильства чи хвороб. Різні люди хочуть різних змін. Як щодо вас? Що хотіли б покращити та як це можна зробити?»
Відповіді учнів торкалися таких питань, як війна, бідність, дискримінація. Дуже багато школярів писали про майбутні професії, які дадуть змогу розв’язати ці проблеми. Скажімо, майбутній генетик збирається «покращити світ, створивши нові високоврожайні сільськогосподарські культури, які дадуть людям більше їжі». Ті, хто намагався знайти якісь рішення, робили це на базі навчального матеріалу з різних предметів.
Це зайняло лише урок, але привело до покращення оцінок усіх школярів, особливо тих, кому важко вчитися. Надалі дослідники з’ясували, що ті, хто з натхненням написав такі відповіді, у найближчий тиждень витрачали майже вдвічі більше часу на «нудні, але важливі» математичні задачі, ніж однолітки, що не мали такого досвіду. Надалі було проведено ще сім таких занять протягом семестру. Усі школярі цього класу навчалися старанніше та досягли кращих результатів, ніж у попередньому семестрі. Особливо помітний ривок у навчанні зробили учні, які раніше мали низькі бали.
2.
Особливі проєктні завдання
Проєктне навчання нині — не новина. Але за всієї його ефективності принцип, про який ідеться, не працює, якщо завдання не стосуються безпосередньо учня. Та коли, приміром, біологію проводять на фермі, що розташована поруч, яку діти щодня бачать, а для проєктів учитель пропонує реальні проблеми розкладання ґрунту, це вже краще. Якщо учні пропонують реальні рішення для зрошення та регенерації ґрунту, їх передають аграріям. І коли підлітки переконуються, що їхні ідеї, немов ідеї дорослих професіоналів, були втілені й дали позитивний результат, це підвищує мотивацію до навчання.
3.
Ставати на місця дорослих фахівців
Підлітки можуть на заняттях відтворювати колективну професійну діяльність з конкретним результатом. Це не має нагадувати виставу чи дитячу гру. Скоріше ділові ігри. Що ближче до реальності, то краще. Наприклад, учні на заняттях із громадянської освіти та права беруть участь у симуляції виборів, самі виступають у ролі суддів, голосують за чи проти рішень, пов’язаних із сучасними проблемами громади, такими як права іммігрантів. На заняттях біології виступають у ролі вчених, які в Організації Об’єднаних Націй захищають певний біом (наприклад, реальний лук чи ліс у їхній громаді). Місце планують звільнити та забудувати через зростання населення. Вчені повинні продумати, як їхній біом принесе користь світу зараз і в майбутньому і що можна втратити, якщо його знищити.
4.
Запросити професіоналів
Можна запросити доповідачів з місцевої спільноти, щоб розповісти про їхню роботу. Наприклад, місцеві інвестиційні банкіри і трейдери можуть розповісти про те, як теорія ймовірності впливає на ухвалення рішень на фінансових ринках. А місцеві лікарі можуть поділитися тим, як вони лікуючи хворих застосовують конкретні принципи, які вивчили з біології: наприклад, функції клітин.
5.
Пограти в зустріч випускників школи
Ще одна цікава спроба розбудити цікавість до майбутнього: пограти в зустріч випускників школи 20 років потому. Вчителю доведеться підштовхнути уяву питаннями на кшталт: «У яких місцях ви побували? Над чим працюєте? Який вплив маєте на спільноту? Як ваша освіта сприяла цьому?»
Можна навіть підготуватися до гри. Нехай учні створять докази своїх вигаданих досягнень: зроблені у фотошопі фотографії себе на Евересті, флакончики з ліками проти раку, торт, за який ресторан отримав зірку Мішлена тощо. Аби менше витрачати часу на уроці, кожен може підготувати відеопрезентацію (розповідь про те, ким став до 37 років). Групова бесіда «випускників» додасть цікавих фарб.
Інформацію про захоплення учнів, цінності, плани отримати певну професію вчителю варто запам’ятати та використати на заняттях. Якщо проходять теми, що цікавлять когось із класу, можна зробити їх експертами та дати змогу глибше познайомити з матеріалом. А ще важливіше намагатися пов’язати предмет з особистими інтересами школярів для посилення їхньої вмотивованості.
Здебільшого підлітки відчувають, що вони не контролюють ситуацію, ще не мають прав дорослих, але не хочуть почуватися дітьми. Чимало спротиву дорослим виникає саме через це. Але якщо педагоги з повагою ставляться до їхніх майбутніх цілей, тинейджери починають відчувати себе тими, хто контролює свій життєвий шлях та відповідає за те, ким стане.