Як нині фахівці радять обирати майбутню професію

Автор тексту: Мілана Опанасенко

Знайти таку професію, щоб згодом ідеї та плани переросли у справу до душі, для молодої людини завдання не з легких, тому батьки мають допомогти проаналізувати інтереси та навички. Про те, чим саме можуть зарадити батьки, та чим профорієнтація нині радикально відрізняється від колишньої, розповідає психолог та консультант з профорієнтації Наталія Гайворон.

Чому нині популярно «обирати фракцію»

Останнім часом у молоді користуються популярністю інтернет-тести на кшталт: «Обери фракцію (за мотивами кіно «Дивергент»)». Здається, хлопці та дівчата сумують за однозначністю і простотою: мовляв, оця справа — на все життя.

Утім, нині обирати одну професію — це вчорашній день, адже в сучасної людини попереду чимало змін напрямків діяльності, нових проектів, підвищень кваліфікації, спроб «міксувати» навички та знання з різних сфер.

Коли старшокласники замислюються над тим, у який університет подаватимуть документи, краще підходити до вибору не як до фатального, а як до першого досвіду професійного визначення, за яким буде новий. Чимало людей проходять тривалий шлях, доки інтуїтивний потяг до якогось заняття «кристалізується» в отримання певної професії. Наприклад, один з клієнтів, Дмитро, після закінчення школи під впливом популярного фільму 1980-х «Екіпаж» захотів вступати на пілота. Енергії додавало бажання вирватися з-під домашньої опіки. Льотчика з нього не вийшло через дефект носової перетинки, а обслуговувати літаки згодом стало нецікаво. Він змінив чимало професій, доки не освоїв роботу телеоператора. І тут у пам’яті спливла давня мрія — знімати фільми, такі, як «Екіпаж». Дмитро не шкодує про втрачений час, тому що різноманітність професій збагатила його навичками і життєвим досвідом.

Ще одна схожа історія. Один заслужений тренер гадав, що його синові краще вступати до Інституту фізкультури. Той послухався, вивчився, а через два роки роботи в школі все кинув і поїхав у США, де незабаром став ілюзіоністом. А тато згадав, як на запитання: «Ким ти будеш, коли виростеш?», син відповідав: «Фокусником в Америці». Батько тоді сприйняв це як бурхливу фантазію.

За кордоном вибір професії — подія, перша життєва «пригода», досвід дорослішання. Тож старшокласники приділяють цьому чимало часу. У нашій країні нерідко університет для випускника обирають батьки, орієнтуючись на вартість навчання, перспективність професії (на їхню думку), родинні традиції. Це не врятує людину від подальшого професійного вибору та ще й залишить більш інфантильною.

Чому слово «профорієнтація» асоціюється з чимось застарілим

На сьогодні методики радянських часів морально застаріли. Тож слово «профорієнтація» у людей середнього віку викликає асоціацію із заповненням батареї запитань на кшталт «Більше любите розводити рибок чи обробляти матеріали (дерево, метал)?» За методикою академіка Клімова, після відповідей на запитання щодо уподобань людині говорили про її певне спрямування на тип професії: «людина-людина», «людина -техніка» тощо. Але цей підхід давно застарів. Скажімо, нанотехнології — це природа чи техніка?

Постійно змінюються запити ринку праці, виникають нові професії. Серед тестів минулого були навіть такі наївні, як методика О. Ф. Потьомкіної, яка ділила людей на егоїстів та альтруїстів. Причому орієнтуватися доводилося на «зізнання» самих людей: «Чи вважаєте себе егоїстом? Чи любите більше турбуватися про себе, ніж про інших?» За результатами нібито підбирали справу.

За вибором криється потреба

Одна із сучасних альтернатив — тести, розроблені в наші часи. Один з варіантів — пройти онлайн-тестування від європейських університетів. Перевагу віддавайте професійно адаптованим і сертифікованим в Україні. Одним з них є створений в Італії Magellano University, який було розроблено, зокрема, фахівцями з Університету Падуї. Українська адаптація тесту проведена ще шість років тому групою психологів під керівництвом доктора психологічних наук Леоніда Бурлачука. Вибірка становила понад 1000 осіб у 8 школах та ліцеях Києва. Готуйтеся до того, що це може бути досить складне тестування з п’яти блоків, яке займає півтори години. Утім, у інтернет-тестування є дві вади: можна нарватися на шахраїв та потрібно платити немаленьку, як для молодої людини, суму. Тож краще звертатися до конкретних фахівців, а якщо йдеться про офіційні тести від західних університетів — знаходити консультантів в Україні.

Супутні тести допомагають виявити психологічні проблеми, які можуть стати серйозною перешкодою під час навчання, а також підказати, які навички слід розвинути: скажімо, здатність сприймати критику, стресостійкість, уміння правильно розподіляти час.

Про те, як це може вплинути на вибір, свідчить ще одна ситуація з практики психолога. Підліток вирішив бути артистом, а мама, фінансовий директор, хотіла розвивати в ньому комерційні таланти. Щоб вирішити суперечку, вдалися до тесту, який не виявив у хлопця особливих артистичних здібностей. На запитання «Чому ти хочеш стати артистом?», він відповів: «Я хочу стояти на сцені і щоб мені аплодували». У подальшій бесіді була таки виявлена психологічна проблема з визнанням у сім’ї: він хотів, щоб на його думку зважали, вірили в нього. Щодо професії: тест виявив у хлопця схильність до сфери туризму.

Протилежний варіант: людина відмовляється від бажаної справи через психологічні проблеми. Наприклад, дев’ятикласниця вчилася в математичному ліцеї, брала участь у всіх олімпіадах. Але раптом вона змінює свої інтереси на користь лінгвістики. Після консультації з’ясувалося, що на заваді став її перфекціонізм. На одній із чергових олімпіад дівчина виявилася другою, що і стало для неї психологічним бар’єром. Тест установив у неї несприйняття критики та занижену самооцінку.

Які тести популярні за кордоном

Які ж методики популярні нині? MAPP — улюблений тест зарубіжних роботодавців. Вони навіть просять претендентів на вакансії подавати його результати. Після кількох годин відповідей на запитання щодо звичок, пріоритетів та психологічних нюансів маєте чималий опис здібностей (на 30 сторінок), схильності до однієї з 20 сфер діяльності та кілька варіантів з 900 сучасних професій. До тестування включені й завдання на логіку, пам’ять, концентрацію уваги, тож фахівець не покладається на ваші слова, а сам перевіряє рівень тих чи тих можливостей психіки.

Методика професійного самовизначення Дж. Голланда передбачає вибір з пар професій, який у підсумку дасть, як його прозвали, голландський код. За ним люди позначаються як реалісти, дослідники, художники, консультанти, підприємці, організатори. Кожному з цих типів характеру притаманні певні здібності та успішність у тій чи тій сфері діяльності. Тест Майерс-Бріггз та Девіда Кейрсі виокремлює аж 16 типів особистості на підставі 8 шкал опитування. Основою цієї методики є теорії відомого Карла Юнга. Тут немає підказок щодо того, працювати руками чи стати вченим. Майже всі висновки стосуються важливих для наших інформаційних часів навичок: як людина «переробляє» інформацію та приймає рішення.

Тести на відомому порталі MyNextMove допоможуть визначитися з тими ресурсами, які є в людини: досвідом, знаннями (навіть тими, про які можна забути, наприклад, отримані під час волонтерства або ще в дитинстві на гуртках).

Загалом, щоб правильно обрати професію, необхідно допомогти старшокласнику визначитися з трьома категоріями: 1) мій інтерес (Хочу), 2) мої здібності (Можу), 3) потреби ринку (Треба). Тільки за умови поєднання цих трьох компонентів обрана професія приведе до успіху.

Найпопулярніша нині за кордоном техніка самовизначення — «робоча проба». Це просто виконання певної частини роботи й оцінка результатів. Оцінки однолітків вказують, що інші думають про продуктивність підлітка в цій сфері. Таку змогу дають у консультативних профорієнтаційних центрах, але батьки можуть допомогти отримати такий досвід і без цього: проекти, волонтерство, стажування тощо.

Запитання «На що я придатний?» звужує для старшокласника коло пошуків. Зараз радять запитувати себе: «На що я зможу бути придатним? У якій галузі зможу розвиватися?» Дослідження свідчать, що дуже складно визначити наперед, що добре вдасться, особливо за допомогою саморефлексії. Найкращий спосіб знайти роботу до душі — експериментувати: пробувати варіанти.

Ще одна порада. Дайте змогу підлітку скласти список бажаних професій. А тепер допоможіть звузити його за допомогою таких запитань:

1. Якби ти був сином/донькою мільйонера, яку б роботу обрав/обрала?

2. Якби до всіх цих робіт доводилося добиратися по дві години, на якій би зупинився/зупинилася?

3. Що радять обрати друзі?

4. Якби в тебе був великий досвід і блискуче резюме, куди б пішов/пішла?

5. Яка професія зможе об’єднати кілька з відібраних після цих запитань пунктів?

А взагалі, найкраща порада, яку можна дати юнацтву, — від англійської журналістки Кетрін Уайтхорн: «Знайди що-небудь, що тобі подобається робити, а потім знайди кого-небудь, хто буде тобі за це платити».

Залишити відповідь