Школа як територія угод, продавці в коридорах, вдалі покупки, перший накопичений капітал… Усе це поки що далеко від нас. Але в багатьох країнах шкільне підприємництво — справа звична. Правда, зараз у черговий раз на сторінках англомовних видань сперечаються: підтримувати це чи заборонити. Маленький продавець на перерві — майбутній бізнесмен чи азартна людина, здатна переступити закон?
Реклама замість есе, бюджет замість рівнянь
Легальний спосіб долучатися до бізнесу — організовувати його разом з дорослими. Ярмарки, де малюнки і вироби учнів молодших класів купують їхні тата й мами, благодійні акції, де продають старі речі, щоб зібрати гроші на якусь добру справу, — це дозволено скрізь. Наприклад, зараз у Флориді за своєю ініціативою, але за підтримки дорослих, школярі замовили велику партію футболок з емблемами свого навчального закладу, розповідає The News Station. Потім продають їх перед шкільними спортивними змаганнями, а виручені гроші передають сім’ям Паркленду, що постраждали від шкільної стрілянини 14 лютого.
У Британській міжнародній школі днями п’ятикласники влаштували фестиваль врожаю, продаючи овочі, які самі виростили в теплиці. Помідори, баклажани, кукурудза, капуста, чилі й полуниця — загалом близько 40 кг органічних овочів. Навіть оригінальні сумки, в які пакується товар, школярі самі виготовили зі старих газет. А всі шкільні дисципліни за півроку до того педагоги перебудували під цей бізнес-проект, тож учні на математиці обчислювали витрати й прибутки, на літературі — писали рекламу замість есе, на хімії розбиралися в добривах.
У Північній Кароліні (США) Ані Вільямс (11 років) і Ісая Латтімер (12 років), продаючи кислий і солодкий лимонад, зібрали гроші собі на шкільне приладдя та шкільні форми. Як пояснює Daily Mail, лимони та інші інгредієнти для напоїв їм дарують місцеві продуктові магазини, щоб підтримати підлітків.
Юних підприємців виключають зі шкіл
Зовсім інша річ — торгівля в шкільних коридорах, про яку батьки і педагоги дізнаються далеко не першими. Адже дітям подобається відчувати себе незалежними, організовувати все «з нуля».
У США, де жилка підприємництва віталася завжди, у школах існує давня традиція торгувати тим, що діти зробили самі. За останнє сторіччя не переводилися хлопчики й дівчатка, які мріють «пограти в бізнес».
Вони розвішують саморобну рекламу в шкільних коридорах, подовгу чекають вранці, щоб відразу на вході запропонувати товар, записують замовлення і капризи покупців.
Продаж саморобних лимонадів, гарячого шоколаду та інших напоїв, випічки, льодяників іншим учням школи — не просто спосіб заробити копійчину, а й перший досвід монетизації своїх ідей.
У європейських країнах ставлення до заробітку в стінах школи неоднозначне. Наприклад, у Великій Британії в статутах багатьох шкіл є заборона на торгівлю. За порушення можуть тимчасово відсторонити від занять, а якщо зловлять повторно — навіть відрахувати.
Зазвичай адміністрація навчальних закладів намагається перерахувати всі види забороненої продукції, а діти вигадують нові. Не можна жуйки? Ок, купуйте спрей для дихання. Заборонено продавати солодощі? Юні вмільці торгують саморобними коміксами. Благо, покупці під рукою — замкнені на 6-7 годин в одній будівлі. Усе, що їм захочеться (від іграшки та цукерок до подушки під шию), до кінця уроків більше придбати ніде.
Що можна придбати «з-під парти»
Наївні новачки просто перепродають: марки, бейсбольні картки, навушники, книги, канцтовари, вішалки для одягу (їх нерідко не вистачає в шкільних шафках). Ті, що більше вникли, перепродують передплату на сайти кіно (поділяючи доступ з іншими), торгують підказками в комп’ютерних іграх або своїм репетиторством (простіше кажучи, дають списати за гроші).
Юні майстри пропонують hand made: різьблення по дереву, вишивку, макраме, вироби з бісеру, шкіри, пробки, пухнастого синельного дроту, а також біжутерію, брелоки, саше, фоторамки. Ходовий товар — шкатулки, дзеркала і чашки, прикрашені в техніці декупажу, в’язані футляри для телефонів. Або бакалійні сумки, які діти стильно прикрашають.
Навіть у початковій школі покупцям пропонують наряди для ляльок, м’які іграшки, ялинкові прикраси, паперові квіти, орігамі, закладки, листівки. Школярі напружують фантазію, щоб здивувати однолітків і змусити їх розщедритися. Головоломки (наприклад, тетріс з дерев’яних кубиків), карикатури на вчителів, саморобні настільні ігри, емоджі, міні-блокноти на пружинках власного дизайну (з написами типу «Записки учня школи №, генія»), підставки для книг і письмові набори у формі чоловічків. Збирають домашні рецепти і випускають кулінарні книги.
Мода, яка прийшла зі Сходу останнім часом, — продажів сюрприз-боксів, коли покупець не знає, що саме всередині. Коробки можна комплектувати стандартним товаром: солодощі, іграшки, вироби. Винахідливі діти навіть скуповують у конкурентів їхні вироби, а потім перетворюють на свої «сюрприз-бокси». Найважче в цій роботі — пакувати коробки. А найприємніше — оплата до того, як покупець побачить, що йому дісталося.
Досвід «на чорному ринку»
Оригінальність, гнучкість, пунктуальність, вміння вирішувати проблеми, ефективно спілкуватися та рекламувати товар, здатність оцінювати якість, оберігати дохід і товар — ось скільки сучасних навичок розвиває шкільний бізнес, на думку експертів.
Але противники шкільного бізнесу підкреслюють: у дітей не може бути дозволу на торгівлю, тому вони вчаться не підприємництва, а операцій на «чорному ринку».
Азарт і бажання догодити покупцеві штовхають їх продавати заборонені в школі речі: свічки, ножі, піротехніку. Такий досвід може зробити їх у старших класах наркодилерами.
Солодощі порушують політику здорового харчування шкіл. А ті, хто не розпродає їстівний товар, доїдають його, щоб не зіпсувався, ризикуючи заробити проблеми зі здоров’ям. Безневинне домашнє мило і солі для ванн можуть містити небезпечні для шкіри речовини, алергени, неправильно зберігатися. Чого чекати від тінейджерів, які ще не знають основ хімії?
До того ж успішна торгівля, виторг у шкільній сумці можуть зробити дітей мішенню злодіїв і хуліганів.
Але хіба заборони не підігрівають інтерес? Можливо, єдиний спосіб для дорослих зупинити угоди між школярами — це очолити їх, серйозніше залучаючи дітей до підприємництва.
Сім учнів, які почали з торгівлі в школі і розбагатіли:
Кемерон Джонсон
з 9 років продавав вітальні листівки. Підлітком він розробляв їхній дизайн вже в інтернеті, що приносить $400 тис. щомісяця.
Девід та Кетрін Кук
переконали брата спонсорувати їхню соціальну мережу «myYearbook», де можна за школою знайти знайомих.
Фрейзер Доерті
спочатку робив джеми за рецептами бабусі, а потім розробив технологію створення варення без цукру. Написав книги «Суперджем» та «Супербізнес», де пише, що саме школа — ідеальне місце для бізнес-старту.
Мікейла Ульмер
продавала лимонад з медом, м’ятою та насінням льону. Нині цей оригінальний напій продають у 55 магазинах.
Джек Бонно
у 8 років теж торгував лимонадом. Але потім почав шукати покупців ще й через інтернет, а на роботу в крамницях наймав інших дітей. Згодом він став надавати франшизу і навчати тих, хто її придбав, азам підприємництва.
Корі Н’євес
пропонував дітям лимонад, печиво та какао. Коли його торгівлю заборонили, дорослі допомогли оформити бізнес, запатентувати рецепти і стати 10-річним генеральним директором.
Габріель Джордан
з 9 років продавала біжутерію власного виробництва. Згодом відкрила Інститут молодіжного менторінгу ExСEl, де навчає школярів вести бізнес.
За матеріалами The New Station, BBC,Gulf News,Daily Mail.
