Чому освіта — це найкраща інвестиція

Автор фото: Максим Яковенко

У центрі Києва розпочав роботу Освіторія Хаб — місце сили для інноваторів, що змінюють країну через освіту. Про мрії та виклики під час його відкриття розмірковують Зоя Литвин, Василь Хмельницький, Наталія Кідалова та Лілія Гриневич.

Зоя Литвин, очільниця ГС «Освіторія», натхненниця Освіторія Хаб

Топ-завдання на 2020 рік — гуртувати прогресивних освітян

Для розвитку будь-якої сфери потрібен сильний голос згуртованої спільноти. Коли я подорожую та знайомлюся з освітніми системами супердержав на кшталт Канади, Фінляндії, Німеччини чи Франції, спостерігаю спільне: голос освітянської спільноти дуже сильний. Так, в Україні дивовижні вчителі, нам є ким пишатися. Але дуже часто вони працюють нарізно, не згуртовані й навіть не підозрюють, що десь зовсім поруч є їхній однодумець. Навіть цьогоріч на Global Teacher Prize Ukraine ми спілкувалися з двома чудовими вчителями-новаторами з Вінниці, які працюють у сусідніх школах, але між собою знайомі не були (Олег Слушний і Сергій Петрович, які увійшли до ТОП-10 премії — «Освіторія»). Як же цінно було для них познайомитися, поділитися ноу-хау та лайфхаками. Або, як ми любимо казати в нашому гурті — взаємозапилитися ідеями.

Тож наше топ-завдання на наступний рік — гуртувати прогресивних освітян, щоб вони були не просто класними і неймовірними поодинці, а стали дружньою командою агентів змін. І розуміли, що їх в Україні вже зібралася критична маса. А коли критична маса, більша за 10 %, збирається — такий «вірус позитиву» не спинити, він рухатиметься далі.

Крок № 2 — знайомити між собою освітян і бізнес-лідерів з боку держави й громадського сектора, щоб розвиток освіти не виглядав, як у байці «Лебідь, Рак і Щука», а всі ми штовхали освіту в напрямку синергії та нетворкінгу.

Мені завжди подобалась фраза про те, що насправді крутий футболіст не біжить за м’ячем, а поспішає туди, де цей м’яч буде за кілька секунд. Для освіти це теж надактуально. В «Освіторії» ми намагаємось передчувати тренди і ретельно досліджуємо та реалізуємо світові. А щодо створення Освіторія Хабу — плекаємо надію, що стали засновниками тренду, який втілюватимуть в інших країнах. Можливо, у супердержавах, які пройшли етапи освітніх реформ, такі хаби не настільки потрібні, як у нас. А решта, сподіваємось, вподобає цей задум та реалізує.

Василь Хмельницький, підприємець, засновник холдингової компанії UFuture та фонду K.Fund

Інвестиції заради майбутнього

Освіторія Хаб — гарний приклад імпакт-інвестиції, яка окупиться років через 10, але конкретно зараз має величезний соціальний потенціал. Також це вдалий приклад для бізнесів і підприємців. Наприклад, коли ми побудували Новопечерську школу в Києві — були чи не першими в Україні, хто почав розбудову сектора приватних навчальних закладів. Нині це вже тренд. Я спостерігаю чимало вдалих прикладів створення якісних приватних закладів освіти.

До слова, якщо я відносно спокійний за долю дошкільної та шкільної освіти, то майбутнє вищої та бізнес-освіти турбує сильніше. Бізнес-освіта, м’яко кажучи, шкутильгає. А з цього питання точно має бути чітка державна позиція. Адже якщо навіть і шкільна, і вища освіта будуть на високому рівні, а бізнес-освіта суттєво відставатиме — на виході отримаємо молодих інтелектуалів, які поїдуть працювати за кордон. Для України це величезна трагедія. Тому вже зараз варто вкладати багато сил і енергії, щоб ставити на ноги бізнес-освіту.

Лілія Гриневич, екс-міністерка освіти

Будувати характери, щоб жити краще

Освіторія Хаб — чудове місце, яке надихає і з яким хочеться бути партнерами. Мій досвід роботи в освіті підказує, що найвагоміших змін нам вдавалося досягти у взаємодії з громадянським суспільством і з бізнесом. Те ж ЗНО, яке змінило долі багатьох людей — якраз такий приклад громадянської співпраці: міжнародний фонд «Відродження» разом із прогресивними університетами і частиною академічної спільноти свого часу ініціювали цю технологію, але державною політикою вона стала завдяки підтримці президента Віктора Ющенка. Ніхто тоді не вірив, що таке можливо в Україні. Так само Нова українська школа є продуктом співпраці батьківських і громадських організацій, бізнесу. Нашій країні потрібні освічені люди з цінностями — з різних професій і на різних посадах. Як говорив Махатма Ґанді: «Нас може знищити політика без принципів, знання без характеру, наука без людяності». Зараз маємо підготувати дітей до мінливого майбутнього і при цьому поряд зі знаннями не забувати будувати характер дитини.

Якраз «Освіторія» теж працює над «стрижнем», змінює характери людей, відбудовує персоналії. Це найважче. Найбільшим викликом у підвищенні кваліфікації вчителів, до якої нині так потужно долучилася «Освіторія», буде дати вчителям інструменти, методики щодо того, не як краще навчати дітей, а як при цьому будувати характер. Саме це допоможе нам жити краще в Україні.

Наталя Кідалова, переможниця Global Teacher Prize Ukraine 2019

Помилки робити не тільки можна, а й треба

Мрію про те, щоб і в моєму Мелітополі одного разу відкрився такий фантастичний простір для освітян, як Освіторія Хаб, де ми б змогли працювати, святкуючи інакшість і різноманітність. І насолоджуватися процесом пізнання — саме завдяки йому ми отримуємо навички, компетенції, цінності. Результат далеко не завжди важливіший за сам процес!

Ось і я намагаюся жити за тими принципами й цінностями, яких навчаю дітей. Наприклад, хочу, щоб діти зростали відповідальними. Я маю точнісінько так само бути відповідальною в усьому, що сама роблю. Хочу, щоб у нас із учнями були спільні правила. Буду дотримуватись їх і сама. Саме тому кожен навчальний рік ми розпочинаємо з того, що збираємось разом з учнями і розробляємо спільні правила. Обов’язкова умова — у цих правилах немає частки «не». Приклад таких спільних правил — помилки робити не тільки можна, а й треба.

Залишити відповідь