Як викладають математику в школах Ізраїлю? І чому Ізраїль називають країною стартапів? У нашому спецпроєкті «Як вони навчають» пишемо про досвід учителів різних країн. Вони розповідають про методики і традиції викладання шкільних предметів та чим це відрізняється від українських практик.
З Оленою Баст зустрічаємось у Києві на оновленій Арсенальній площі. Вона поїхала з України 30 років тому, у рік здобуття незалежності. У Києві Олена провела своє дитинство та юність, гуляла на підборах Андріївським узвозом, ходила на побачення, вийшла заміж та народила першу дитину. А ще — вона вчителювала. Після переїзду в Ізраїль її життя змінилося. Вона живе в державі, де триває війна, періодично потрібно ховатися у сховищах і весь час усе дорожчає. Та водночас там усе дуже відрізняється. Особливо якщо йдеться про освіту.
Щоб викладати в Ізраїлі, Олені довелося подолати довгий шлях: скласти кілька іспитів з мови, історії, громадянського права і Танах (вивчення Тори), пройти курси для вчителів на право викладання в школі, щоб її радянський диплом визнали, змінити профіль та навіть попрацювати на фабриці. Останні 16 років вона працює в одній з ізраїльських шкіл свого району. Викладає переважно програмування, готуючи до іспитів у старшій школі, та іноді бере години викладання улюбленої математики.
Головна мета математики — уміти знаходити зв’язки між різними темами
Учителі мають автономію — кожен вирішує, за яким підручником навчати і в якому порядку проходити теми. Є лише загальна програма з годинами на предмет і теми, які маємо охопити в цьому році. Але так буває, що учень, який змінює школу, може пропустити цілу тему, оскільки вчителі будують їх самі та по-різному.
Важливо розуміти, що головна мета математики — уміти знаходити зв’язки між різними темами, розвивати мислення, логіку. Це перевіряється на випускному іспиті в старшій школі.
У початкових 1–6-х класах майже всі предмети викладає один учитель усім учням в одному класі. Вивчають, в основному, арифметику та базову математику, чотири математичні дії, відсотки, дроби, ступінь цілих чисел. Але коли я працювала в початковій школі, то мені видалося, що контролю за цим замало. Я стикнулася з тим, що діти в 6-му класі могли не розуміти множення й ділення та дроби. За старою звичкою я дала їм приклад на пригадування матеріалу, запитала в учительки з минулого року, як же їм нагадати. На що вона мені відповіла, що немає чого згадувати — у них був державний іспит з Танаху, тому вони пропустили математичні теми.
Коли навчалася в Інституті Вейцмана (науковий інститут, в якому можна і докторський ступінь здобути, і підвищення кваліфікації пройти), на одному з курсів математики нам розповідали, як викладати логарифми та інші теми. Хтось з учасників набрався сміливості й запитав, а що робити, якщо в 9-му класі діти не знають таблиці множення. Викладачка відповіла абсолютно спокійно: «Не знають — дайте їм калькулятор. У 9-му класі вже пізно вчити таблицю множення, навчіть їх принаймні математичного бачення».
Мета освіти: щоб усі учні зі школи вийшли з базовим рівнем знань з основних предметів
У середній школі математика викладається «кубиками». Вивчили одну тему, написали контрольну — забули. Потім у старшій школі ми це намагаємось упорядкувати. Бо коли звертаюся до попереднього досвіду, учні не можуть пригадати, що саме й коли вивчали.
Старша школа — фабрика з підготовки до випускних іспитів. Діти повинні вміти знаходити зв’язки між різними темами, щоб скласти цей фінальний загальнонаціональний іспит.
У середній школі з’являються окремі вчителі на кожен предмет, у тому числі з математики. Наприкінці 7-го класу з таких предметів, як англійська та математика, учнів поділяють на рівні: А — високий, В — середній, С — ті, що не встигають. В останню групу часто потрапляють діти з несприятливих родин. В наступних класах учні працюють у цих групах, відповідно, відрізняється кількість годин. Та це не назавжди — між групами можна переходити, якщо мати певні досягнення. Групу можна підвищити, але не понизити. Остання можливість перейти в іншу групу — після 9-го класу. Наприклад, учня могли записати в групу В, та можна скласти ще додатковий іспит і піти в групу А. Навіть якщо погано складе або не прийде на іспит — група В вже закріплена. Мета освіти в тому, щоб усі учні зі школи вийшли принаймні з базовим рівнем знань з основних предметів.
У старшій школі може бути профілізація, тоді математики стає більше. І вона посідає важливе місце, оскільки потрібна і для програмування, і для ведення проєктів, і для подальшого навчання в університеті та служби в армії.
Проєктна робота в школі — прямий шлях до свого стартапу
В ізраїльських школах два види навчальних предметів:
- обов’язкові: англійська, математика, мова та література, історія, громадянське право, Танах (вивчення Тори + усі святі книги, але вивчається, в основному, не про релігію, а про історію) і фізкультура.
- додаткові — діти обирають самі: фізика, хімія, біологія, програмування, може бути економіка та психологія, ще одна мова. Обирають лише два додаткові предмети.
Після нової реформи скасували іспити в 10-му класі, але з кожного предмета в 10-му класі роблять проєкти, які наприкінці року захищають. Від результатів захисту на 30 % залежить оцінка в атестаті. У 10-му класі немає іспитів, на відміну від 11-го та 12-го.
Програмування викладають два роки, за які учні вивчають дві мови і теоретичну частину. Наприкінці курсу складають письмовий іспит та захищають проєкт.
Найбільш напружений рік — 11-й клас: тут найбільше предметів і найбільше іспитів. Тому більшість часу на випускний проєкт припадає на 12-й клас.
«Небо — це межа»
У нас на івриті кажуть: «Небо — це межа». Тобто мрій як хочеш: фантазію учнів ніщо не обмежує.
Частіше за все спрацьовує «стадний інстинкт». Якщо хтось у групі робить застосунок для магазину електроніки, інший — для продуктового. Та бувають і дуже цікаві й перспективні проєкти. Мої учні робили застосунки з графіком транспорту, нагадування про оплату комуналки та ведення переліку витрат, або ж програму з акомпанування до гри на гітарі — власний рок-гурт у телефоні або й цілий оркестр.
Найбільше мене вразив проєкт одного мого учня. Він створив програму для смартфону, яка розкадровує відео й визначає температуру тіла, тиск та інші показники людини в кадрі. Використовує дані про зміну кольору обличчя, міміку. Для цього потрібно було провести складні математичні розрахунки, використати Ряди Фур’є і все це ще й закодувати. Для нашої «спокійної» країни це дуже корисно. Можна використати як додаток до відеокамер — і він матиме попит у правоохоронних структурах: визначатиме, хто серед натовпу сильно переживає, пітніє, має підвищену температуру чи тиск. Можливо, саме в цей момент ця людина готується до теракту.
Буває, що компанії звертаються в школи, коли їм потрібні певні розробки. Є програми між компаніями, університетами й школами: створюють зв’язок між студентами та учнями, утворюють команду. Студенти займаються менеджментом проєкту, прораховують, але не програмують. Вони дають завдання, ведуть проєкт, представляють та розкручують його, а учні — роблять. Так минулого року мої учні розробили аплікацію-симулятор навчання водіння: програма імітує керування авто, і потрібно приймати рішення щодо дій на дорозі та правил дорожнього руху. У таких проєктів є майбутнє, оскільки завдання студента — ще й продати свій проєкт на ринку. Держава сюди не втручається. Зазвичай фінансування відбувається добровільно, або ж запускають краудфандингові кампанії. У проєктів можуть з’явитися спонсори, або власники компаній відстежують появу нових проєктів та можуть допомогти прицільно. Великі компанії можуть навіть викупити гарний стартап. Якщо вони бачать потенціал, залучають команду у свою компанію.
Чому Ізраїль — країна стартапів?
- У дітей дуже багато можливостей для розвитку, заохочується будь-який прояв ініціативи, фантазії, творчості, ідей. Вся атмосфера налаштована на те, що можна робити все ще з дитинства. Щось не подобається — будь ласка, змінюй сам. У нас спільний дім, країна маленька, всі всіх знають — давайте будувати її разом. Це про спільну відповідальність, вміння брати її на себе.
- В Ізраїлі не яскраво виражені еліти, вони є, та вони не хизуються і досить прозорі. За всіма дуже чітко стежать, політики та управлінці не можуть використати зайві кошти на щось, поки вони при владі.
- В армії основна частина зараз — це «розумна війна». Тобто це вже не просто зброя й війська — це програмування, комп’ютерні центри та програмісти дуже різних напрямів, кібератаки та захист. Тому основне джерело стартапів в Ізраїлі — це армія. Там часто розумні хлопці та дівчата об’єднуються і після засновують свої компанії, маючи ідеї, досвід та спеціальності, які їм у цьому допомагають.
