«Моя донька із жахом думає про перший день навчання в середній школі через цькування тих, хто народився у 2010 році», — пишуть занепокоєні батьки в мережі Twitter у Франції. Усе через хвилю кібербулінгу дітей, що народилися 2010 року. Почалося цькування через відео в TikTok із хештегом #Anti2010, яке зібрало вже понад 40 млн переглядів. Що таке #Anti2010 та як захистити дітей від цькування? Ми вирішили розібратися в тому, що сталося, та підготували кілька порад щодо комплексної протидії булінгу.
Що таке #Anti2010 та звідки він узявся?
Згідно з розслідуванням BFMTV та видання Le Parisien, ця ворожнеча пов’язана з відеогрою Fortnite. Старші гравці вже давно незадоволені тим, що до гри долучається дедалі більше 10-річних підлітків, яких вони образливо називають «Fortkids». Старші дорікають молодшим за те, що ті буцімто не дотримуються неписаних правил і позбавляють гру будь-якого сенсу.
Ситуація загострилася на початку серпня, коли молода французька інфлюенсерка Pink Lilly випустила пісню Pop-it Mania. У ній відеоблогерка співає: «Ми королеви 2010-го року, без поп-іта не зробимо ні кроку», чим висміює нечувано популярну цього літа іграшку, якою бавляться юні школярі. Хоча це відео і стало одним з каталізаторів негативних настроїв щодо тих, хто народився у 2010 році, наразі воно отримало понад 400 тис. позначок «не подобається».
Старші учні досить часто насміхаються над молодшими, однак у цій історії знущання швидко перестали бути цілком невинними. Вони часто виходили за межі мережі й потрапляли до класних кімнат. Деякі учні повідомляли не лише про залякування і погрози в усній формі, а й навіть про бійки. Тож не дивно, що ситуація із цькуванням вкрай обурила батьків. Вони закликали уряд вжити серйозних заходів із протидії кібербулінгу та розробити нову політику захисту дітей у соціальних мережах.
Як відреагувала влада та соцмережі?
У відповідь на занепокоєння багатьох батьків голова провідної батьківської спільноти у Франції кілька днів тому закликав уряд «терміново відреагувати»: «Діти 2010 року народження стали мішенню кампаній ненависті. Образи, утиски та кібербулінг дітей є неприпустимими», — ідеться у пресрелізі спільноти.
Міністр освіти Франції Жан-Мішель Бланке доволі жорстко відреагував на ситуацію. За його словами, цей тренд «абсолютно ідіотський і суперечить нашим цінностям». Він нагадав, що цькування карається законом і всім причетним загрожуватиме позбавлення волі строком у півтора року та штраф у розмірі 7500 євро. У четвер він закликав старшокласників бути милосердними і зазначив, що «булінгу не місце в стінах школи». Він також започаткував хештег #BienvenueAux2010, щоб підтримати нажаханих 11-річних школярів, які вперше потрапили до коледжу.
Своєю чергою, TikTok заблокував хештег #Anti2010 та контент на цю тематику, чим, сподіваємось, поставив крапку в цій історії.
Як попередити булінг?
Незалежно від того, чи є ця прикра ситуація звичайним конфліктом поколінь, що вийшов з-під контролю, чи справжньою трагедію, якій вдалося запобігти в останній момент, батьки та вчителі мають бути напоготові. Ось кілька корисних порад для освітян і батьків, які допоможуть запобігти булінгу та вчасно ліквідувати його, від письменниці, журналістки, громадської активістки та дослідниці теми булінгу Анастасії Мельниченко.
Дуже часто хочуть знайти просте рішення для проблеми булінгу. Але це комплексна проблема, тож і рішення має бути комплексним. Аналізуючи програми протидії булінгу в усьому світі, я відзначила ті, що справді показали покращення ситуації з булінгом. В усіх цих програм були спільні риси: вони загальношкільні, тобто в них залучені і вчителі, і учні, і батьки, і адміністрація, і непедагогічний персонал. У деяких країнах практикують залучення представників громадських організацій, поліції.
Спільним в ефективних програм протидії є також те, що вони мають проактивний, а не реактивний підхід. У нас намагаються накласти штраф, покарати, викликати до директора. Але карання булерів не дає хороших результатів: штрафи взагалі неефективні, у світі їх не застосовують. Проактивний підхід: на загальношкільному рівні працюють з упередженістю стосовно інакшості, святкують різноманітність. Наприклад, роблять дні культур, на всіх рівнях пропагують прийняття; розповідають, чому не так багато жінок у науці, проговорюючи історичний контекст; святкують свята інших релігійних течій.
Якщо спрощено сказати, що треба зробити школі, то це:
- ознайомити всіх учасників навчального процесу з тим, що таке булінг, чим він відрізняється від з’ясування конфліктів. При цьому термін «булінг» варто розглядати не в тому визначенні, яке прописане в нашому законодавстві, бо воно неправильне. У світовій практиці булінг — це системне явище, що вчиняється для навмисного завдання шкоди. При цьому в людини, яка вчиняє булінг, немає розкаяння, а в самому процесі залучена нерівність сил: не лише фізичних — це може стосуватися комунікаційних навичок, соціальних зв’язків.
- коли вся школа вже знає, що таке булінг, і може його вирізнити з-поміж інших явищ, у школі виробляються політики ставлення школи до булінгу. Дуже важливо, щоб школа це проговорила на рівні батьків, дітей, вчителів. При чому таку політику має виробляти не адміністрація, а фасилітатори за участі учнів і батьків. Коли всі залучені в цей процес, вони не відчувають, що політики їм нав’язані;
- скрізь має бути прописано, куди дітям варто звертатися за допомогою, і бажано, щоб ці звернення були анонімними і дитина могла непомітно це зробити;
- на тлі того, що школа декларує нетерпимість до булінгу, повинна пропагуватися боротьба зі стереотипами: гендерними, релігійними, расовими, стосовно будь-чого.
Це дуже складний і тривалий комплекс заходів, які сукупно приведуть до зниження рівня булінгу.
