Що чекає на учнів та вчителів 1 вересня — довгоочікуване повернення в шкільні класи, змішане навчання чи новий дистанційка-челендж? Ми поки що не маємо зрозумілої відповіді на це питання, але пропонуємо не панікувати і прийняти те, що вже сталося: онлайн-формат став невід’ємною частиною освіти. Тож зібрали поради досвідчених іноземних педагогів, які допоможуть вам стати щасливим і майстерним онлайн-вчителем.
Говоріть коротше, чіткіше і зрозуміліше
Американський вчитель та блогер Майкл Лінсін вважає, що для ефективного дистанційного навчання потрібна складніша і глибша комунікація з учнями. І як би парадоксально це не звучало, вчитель має говорити менше. Багато педагогів, на його думку, припускаються серйозної помилки, коли супроводжують своїми коментарями кожен етап уроку. Якщо вчитель забагато говорить, то діти схильні виробляти звичку сприймати слова вчителя просто як фон, применшувати значення і цінність цих слів, вважати, що вчитель не довіряє дітям, і зрештою сприймати постійне говоріння вчителя як подразник, що відволікає і заважає зосередитись.
Натомість, коли вчитель говорить мало, це привчає дітей слухати уважно і сконцентровано, надає словам вчителя більшого значення, розвиває довіру між учнями і педагогом. Лінсін радить: нехай за вас на уроці промовляє ретельно продуманий план заняття, де немає місця довгим лекціям, повчанням, наріканням і суперечкам.
Чітко, коротко і зрозуміло дайте інструкції до певного виду роботи і дозвольте учням працювати самостійно: не намагайтеся заповнити собою кожну хвилину уроку. Це зовсім не означає, що ви ігноруєте учнів або відсторонюєтесь від них — навпаки: продумуючи короткі і зрозумілі пояснення та інструкції, ви посилюєте взаємозв’язок і привчаєте іти за планом уроку, а це запорука продуктивного навчання.
Опануйте роль фасилітатора онлайн-дискусій
Більшість вчителів зізнаються, що найбільшим викликом дистанційного навчання є залученість учнів до роботи на уроці. Онлайн-дискусії — дієвий і цікавий інструмент, що дає змогу досягти одразу кількох цілей: включити в обговорення всіх дітей та потренувати корисну навичку публічних виступів в онлайн-форматі.
Експерти радять 4 складові продуктивної дискусії:
- Онлайн-етикет. Перед початком дискусії слід проговорити загальні правила: усі учасники ставлять свої мікрофони в режим mute, окрім тих, хто отримав час висловитися. Учні не перебивають одне одного і не говорять одночасно. Той, хто хоче висловитись, спершу «підіймає руку» тощо. Також важливо, щоб усі учасники розуміли, які результати вони очікують від цієї дискусії.
- Починайте дискусію з дослідження. Якщо почати дискусію з власне обговорення і попросити учнів висловити свою думку з незнайомої для них теми, це може перетворитися на порожні балачки. Продуктивна дискусія починається з дослідження: дайте дітям час вивчити певне суперечливе питання або зробіть це їхнім домашнім завданням перед дискусією. Свої знахідки учні мають ефективно структурувати в спільному документі: загальні факти, ідеї та твердження потрапляють у категорію базової інформації. Окремо діти знаходять аргументи і докази для сторони «за» і сторони «проти». Учні обов’язково мають надати лінки на матеріали, які вони використали для аргументації, щоб решта учасників могли звернутися до цих джерел чи статей.
- Чітко розподіліть ролі. В онлайн-форматі чіткий розподіл ролей навіть важливіший, ніж у класі. Для дискусії важливо мати такі «посади»:
– лідер — той, хто модерує дискусію;
– секретар — той, хто вноситиме в документ дискусії важливі домовленості, яких досягли учасники;
– тайм-кіпер — той, хто стежитиме за часом, щоб кожен мовець не перевищував свій ліміт;
– стратег — той, хто визначає, який підхід до захисту чи спростування аргументів обирає його команда.
Роль лідера надзвичайно важлива, тому експерти радять пропонувати цю «посаду» відповідальному учневі, який впорається з роботою в груповій динаміці. - Фасилітуйте дискусію, а не домінуйте в ній. Не намагайтеся домінувати в дискусії учнів, але будьте включені в процес: спонукайте лідера запрошувати до участі різних учнів, просіть роз’яснити аргументи, що представлені недостатньо переконливо, час від часу показуйте дітям протилежну перспективу, ставлячи питання «А що, як…?»
Зробіть онлайн-дискусії простором чітких правил і захопливих відкриттів, і учні точно будуть активними на ваших уроках.
Станьте майстром гнучкості форматів навчання
Одним з найбільш імовірних і поширених сценаріїв навчання з 1 вересня експерти називають змішаний формат. Країни, що вже відновили роботу шкіл, мали змогу протестувати різні варіанти поєднання очного й дистанційного викладання: десь школи перейшли на роботу в дві зміни, щоб зменшити кількість дітей, які одночасно перебувають у школі, в інших країнах уряди запропонували певні дні для живого навчання у класах, а середу — як день онлайн-формату, поки приміщення школи дезінфікують. Така нова реальність шкільної освіти вимагає значно більшої гнучкості від вчителів, адже у викладанні слід враховувати обидва формати — живий і онлайн.
Ось кілька порад експертів, щоб стати справжнім майстром змішаного навчання:
- Організуйте контент ваших уроків. Пам’ятайте, що онлайн-заняття мають підкріплювати живі уроки і навпаки. Тому і діти, і батьки повинні мати чітке уявлення про структуру матеріалу, який учні опанують за певний проміжок часу. Для організації контенту використовуйте зрозумілі одиниці: модулі, юніти, тижні. Створіть структуру також всередині цих модулів: кожен мусить містити попередню оцінку знань, дослідження теми, інструкції до виконання завдань, практику і вправи, перевірку і оцінювання.
- Регулярно оцінюйте ефективність цифрових інструментів, які використовуєте. Найкраще робити це наприкінці кожного модуля. Якщо ви обрали неправильний, незручний цифровий інструмент для певного виду робіт, це одразу відчутно — діти не схоплюють інструкцій роботи, усе розпадається. Якщо інструмент правильний, ви і діти його не помічаєте: робота йде плавно і природно. Пам’ятайте: те, що працює в одному класі, не обов’язково підійде іншому, і це нормально, важливо знайти «свої» інструменти для кожної групи дітей.
- Тренувальні сесії для онлайн-інструментів. Пропонуючи дітям новий онлайн-інструмент для роботи, заплануйте ознайомлення, навчання і тренування роботи в ньому поза навчальним матеріалом. Важливо давати дітям можливість випробувати нову програму в безпечному просторі: спершу познайомте учнів з новинкою, потім проговоріть ваші спільні очікування від використання цього інструмента — діти повинні розуміти переваги програми і як вона оптимізує чи покращує роботу на уроці або вдома, наприкінці дайте дітям протестувати її на прикладі найпростіших завдань, за які не ставитимуть оцінок.
- Дбайте про стосунки між учнями, у якому б форматі ви не працювали. Незалежно від того, діти в класі фізичному чи віртуальному, їм потрібне відчуття спільноти, до якої вони належать. Побудувати доброзичливу атмосферу в колективі допоможуть вправи, що дають змогу кожному учню показати свою унікальність: запропонуйте дітям створити Pinterest-дошку на тему «Все про мене» або GoogleSlide-презентацію захоплень учнів.
Створіть свій словничок фраз, які мотивують і підбадьорюють учнів
Освітні експерти наголошують на важливості емоційного здоров’я дітей після досвіду локдауну: так чи інакше, це був час підвищеної тривоги і стресу, а це може позначитися на завзятті дітей до навчання після літніх канікул. Американська вчителька та письменниця Холлі Хагман радить педагогам вилучити слово «легко» зі свого вжитку на уроках. Коли вчитель каже, що якась тема або завдання є «легким, простим», то частина учнів можуть втратити впевненість у собі і зовсім здатися, бо не розуміють цей матеріал або ця вправа не здається їм легкою. Замість цього авторка пропонує чотири фрази, які заспокоюють і надихають дітей до навчання.
«Тренуйся — і все вийде» — така фраза націлює докладати більше зусиль і зосереджуватися на процесі.
«Ти здатен це зробити» — кожен учень має свої сильні сторони. Вчителю варто навести приклад роботи, з якою дитина впоралася на відмінно: «Пригадуєш, ти написав дуже глибоке есе про поезію Лесі Українки? Спробуй використати ту саму енергію для цього твору». Коли повернутися подумки до успішної роботи, це одразу нас розслабляє і допомагає налаштуватися.
«Якщо тобі складно, це нормально». Дитина має усвідомлювати, що складно в навчанні буває всім, тому вчителю варто розповісти власну історію труднощів в опануванні чогось.
«Це легко для мене, але я вивчаю цей предмет вже давно». Щоразу, коли з ваших уст вихоплюється фраза «це легко», не забувайте додавати «для мене». І наголошувати на тому, скільки часу і зусиль у ваш пішло на те, щоб ця тема чи наука стала для вас знайомою і нескладною.
