Як каже мудрець гуманної педагогіки Шалва Амонашвілі, авторитарний підхід у викладанні — дуже дешевий. Адже все, що потрібно, — мати «ментальний ремінь» і демонструвати владу над дитиною. А ось вести дітей від успіху до успіху, від радості до радості, як радить Василь Сухомлинський, значно складніше. Оксана Хомич у рубриці «Вчительський блог» відверто пише про феномен авторитарного вчителя в українській школі. Як відрізнити вимогливого педагога від авторитарного? І чому останньому не місце у сучасній освіті.
Авторитарний вчитель: хто він?
Авторитарний вчитель за будь-яких обставин вважає свою точку зору єдино правильною, не дослухається до колег, а тим паче — до побажань своїх учнів. Навіть коли усвідомлює, що чинить несправедливо/неправильно в певних моментах, продовжує це робити. Чому? Йому зручно в зоні комфорту, що створювалася роками, а то й десятиліттями. А ще тому, що відчуває себе «вищим» за інших.
У нього жорсткий стиль керівництва класом і спілкування з дітьми: «Якщо я так сказала(в), по-іншому бути не може».
То чому ж у наших школах з’являються авторитарні педагоги? Найчастіше корені проблеми — у надсуворому вихованні їхніх батьків. Адже вони, у свою чергу, теж виховувались у родинах з авторитарним підходом.
Авторитарність зароджується та проявляється під час критичних моментів у спілкуванні з учнями та конфліктних ситуацій.
Як авторитаризм вчителя впливає на учнів?
- Учні бояться йти на урок до авторитарного вчителя. Ніколи не відомо, чи в гуморі сьогодні вчитель. А від його настрою залежить майже все!
- Великий обсяг завдань, який задають авторитарні вчителі, змушує учнів працювати за системою «зазубрив-здав-забув». До реальних знань і навичок це не має стосунку.
- Гальмується творча свобода учня.
- У дітей можуть розвинутись психологічні проблеми — від низької самооцінки й тривожності до ПТСР у разі тривалого психологічного насилля.
- Дитина втрачає мотивацію вивчати дисципліну, яку викладає авторитарний вчитель. Або мотивацію до навчання загалом.
Перевірте себе: 12 рис, притаманних авторитарним учителям
Упереджено ставляться до точки зору учнів
Авторитарні вчителі скептично ставляться до вільного висловлення точки зору учнями: «Слухати це я не буду. Дитина апріорі не може мати рацію, бо в неї немає досвіду в таких важливих питаннях».
Рішення:
Навчати учнів вільно висловлювати свої думки й головне — не боятися помилок. Якщо вчитель розуміє, що в певному питанні дитина помилилась, слід аргументувати, чому міркування неправильні.
Карають чи ігнорують учнівську ініціативу
У молодшій школі ми з учнями часто користувались інструментом PowerPoint для створення презентацій. Коли діти перейшли до середньої школи, за власною ініціативою зробили яскраву презентацію замість реферату, як вимагала вчителька. Реакція викладачки ошелешила: «Ні! Я ж вам сказала — потрібен реферат! Цю роботу не приймаю». Шкода, але учням довелося перенести інформацію з презентації на папір.
Рішення:
У підготовці до уроків дитина використовує цифрові ресурси, якими ви ще не володієте, або в класі немає технічних умов для демонстрації? Це не привід засмучуватись і висловлювати неприйняття через злість. Відзначте ініціативність учня, знайдіть технічні можливості ознайомитися з роботою. А головне — завше відкривайтесь новому й зробіть life long learning одним із життєвих і професійних принципів.
Несправедливі в оцінюванні, використовують оцінку як інструмент покарання
Знаю випадки, коли дитина виконувала завдання на рівні з однокласниками, але отримувала не 12, а 9 балів. Наприклад, через «погану поведінку» чи будь-який суб’єктивний фактор: «Хай знає! Я його навчу, як…» У таких випадках прискіпатись до якоїсь деталі в роботі учня — елементарно.
Рішення:
Приборкувати антипатію до конкретного учня, оцінювати неупереджено. Якщо учень сильно заважає вашій роботі — поговорити з ним окремо, але не карати заниженими балами. Запитайте: «Що сьогодні вплинуло на таку твою поведінку? У чому тобі зараз складно? Яка допомога від мене тобі зараз буде корисна»?
Обов’язково давайте дитині можливість показати кращий результат. Але розрізняйте, де щире прохання учня про те, щоб йому пішли на зустріч, а де неодноразове повторення «проблемної» ситуації та хитрощі.
Дають величезну кількість домашніх завдань
«Мені задали 6−8 номерів домашки з алгебри і ще 4 з геометрії!» — втомлено каже дитина, в якої з математичними науками начебто все добре. Але вчитель наполягає робити ще більше, ще старанніше. Часу на його предмет школярі мають витрачати більше, ніж на інші.
Рішення:
Особисто я — за диференційовані домашні завдання. Якщо вчитель знає, що дитина активна, старанна, тести пише на високий рівень та здає все вчасно, — не слід давати велику кількість ідентичних завдань. А ось коли учень трохи відстає — є сенс відпрацювати додаткові завдання, щоб повністю розібратися.
Йдуть проти правил
Деякі вчителі досі знижують оцінки за каліграфію, хоч це і неправомірно. А коли батьки цікавляться, чому вони так чинять, відповідають, мов відрубують: «А я хочу, щоб ваша дитина писала красиво, а не як заманеться. Це ж їй на користь». Учневі вони кажуть наступне: «У тебе має бути красивий зошит. Це твоє обличчя!»
І ось так «заради блага» дитини авторитарні вчителі можуть порушувати чимало інших важливих правил, наприклад, озвучують оцінки на загал, що теж нині заборонено.
Рішення:
Навіть якщо вам здається, що ви дієте «задля уникнення помилок», не варто ігнорувати/обходити загальноприйняті правила, нормативи. Рано чи пізно це обернеться проти вас.
Консервативні й не готові до змін
Учителі, які працюють за старезними конспектами й роками не адаптують їх до потреб сучасних дітей, вважають, що «їхні методи викладання найкращі й перевірені часом». Це теж реальність українських шкіл, незважаючи на стрімку цифровізацію.
Рішення:
Розвивати навички, без яких неможливий сучасний вчитель: гнучкість, комунікацію, креативність, співпрацю. А інакше вчителі-консерватори не зможуть порозумітися з новим поколінням учнів, яке ще називають «альфа». Ці діти потребують величезної уваги, налаштовані на спілкування на рівних і не сприймають позицію «вчитель головний».
Знецінюють
Мого чоловіка навчала вчителька, яка нікому не ставила вище ніж 4 бали (за п’ятибальною шкалою). Пояснювала це так: «На п’ять я і сама не знаю». Таких прикладів і зараз у школах надзвичайно багато.
Рішення:
Його немає. Знеціненню просто не місце у школі.
Зверхньо байдужі, тримають учнів на відстані
Знаю вчителів, які вимагають від учнів триматися «на відстані витягнутої руки». Коли дитина підходить після уроку й хоче поспілкуватись — завше знайдуть відмовку, чому не зараз. Або зауважать: «Треба було запитувати під час уроку».
Рішення:
Розуміти учнів, цікавитись та поважати їхню особистість. Завжди проявляти інтерес і цікавитись проблемами вихованців. Можливо, вашої уваги саме тут і зараз потребує дитина, яка переживає важкі часи через сімейні обставини.
Ділять клас на «улюбленців» і «нездар»
Трапляється, що один конфлікт чи спірне питання між учителем і учнем стає причиною ворогування на всі роки навчання дитини в школі. Хоча за той час і учень змінився, і його характер, і обставини, а педагог продовжує сприймати молоду людину в негативному світлі. Шлейф «нездари», «нахаби», «вискочки», «тюхтія» тягнеться аж до випуску, впливаючи на формування особистісних якостей і самоприйняття. Юнак чи дівчина (особливо в старшій школі!) мовчатимуть до останнього й не допустять, щоб хтось із батьків пішов розбиратись у ситуації, мовляв, це соромно. Але така несправедливість відбиває інтерес до вивчення того чи того предмета.
Рішення:
Ставитись до учнів рівноцінно, не формувати пул улюбленців. Якщо виникає конфлікт — вирішувати максимально оперативно і виключити фактор злопам’ятності.
Можуть застосовувати фізичну силу
Нещодавно мережу заполонив ролик, у якому вчителька однієї зі шкіл Івано-Франківська дає учневі запотиличник. Бо учень неправильно зробив обчислення. І таких прикладів, на жаль, багато. Просто не кожен знімкується на камеру й опиняється в інтернеті.
Рішення:
Тут воно єдине: у жодному випадку не застосовувати фізичну силу до учня. Відчуваєте, що точка кипіння ось-ось настане? Зверніться до адміністрації чи батьків і поясніть, що ваші методи співпраці з конкретним учнем — не діють.
Демонстративно відчитують дитину
Авторитарний вчитель бере за звичку привселюдно звертати увагу на недоліки того чи того учня, оголошувати, що його покарано. Що більше свідків, то краще закріпиться виховний ефект, розмірковує педагог.
Негативна демонстративність заторкує і батьківські збори, коли вчитель спеціально наголошує, які в кого проблеми в навчанні чи з поведінкою. За цим ховається або бажання вчителя самоствердитись, або невміння давати зворотний зв’язок, адже цих тонкощів не навчають в університеті.
Рішення:
Сказати учневі: «Ми з тобою поговоримо на перерві, залишись, будь ласка». Після уроку, буває, учні хочуть «підслухати» розмову, але я чекаю, поки ми залишимось поговорити віч-на-віч.
«Муштрують» учнів, щоб ті підводились, коли до класу заходить старший
У багатьох школах України досі живе традиція: учні мають якнайшвидше підвестися з місця, коли до класу заходить будь-хто дорослий. Це атавізм радянського виховання.
Рішення:
Домовитися з дітьми, що вони вітаються з людьми, які заходять до класу, зі своїх місць. Достатньо повернути до людини голову й сказати «Добрий день». Коли я відвідувала різні школи в Британії, помітила, що ніхто й ніколи не підводиться, щоб привітатись. Навпаки, вчитель міг щось пояснювати дитині й навіть не підвести голову, щоб подивитися на гостей. Адже «дитина — на першому місці».
