Хімія — предмет складний, переконані учні. Хімія — предмет чи не найпотрібніший, кажуть вчителі. Та як зробити курс шкільної хімії захопливим та привабливим для дітей? Хімік-токсиколог та автор книжки «Хімія повсякдення» Володимир Саркісян пропонує інтегрувати цей предмет із літературою та кіно. Він відшукав 9 прикладів у художніх творах та фільмах, що перетворять вивчення хімії на справжній детектив.
Не секрет, що для багатьох учнів вивчення хімії у школі зводиться до формули «здав і забув». Хімія виявляється надто складною для учнів якраз тоді, коли в обіг вводяться її базові поняття: концентрація, показник активності іонів водню, валентність. Без твердого засвоєння цих тем уся подальша шкільна хімія перетворюється на схоластику.
І тут, здається, у пригоді можуть стати гуманітарні науки — література й історія.
У художніх творах та фільмах можна знайти безліч прикладів, коли автор посилається на хімічний процес чи явище, які стосуються теми уроку. Пропоную ілюструвати ними уроки хімії, щоб зробити цю науку ближчою до сучасних підлітків.
Гарною зав’язкою до теми будови речовини може стати науково-фантастичне оповідання «Патруль» письменника Станіслава Лема. Там він співвідносить розміри ракети і Сонячної системи та порівнює їх із розмірами атома та Землі. Уважний вчитель помітить, що письменник припускається помилки у своїх підрахунках.
Оповідання Айзека Азімова «Постійна посада» вдало ілюструє окислювальні властивості кисню. Із цієї теми, власне, і починається вивчення шкільного курсу неорганічної хімії. Головного героя цього твору від неминучої загибелі рятує лише притаманна хімікам уважність і дотримання ним вимог техніки безпеки.
Персонаж роману Сиріла Гейра «Суто англійське вбивство» сержант Роджерс нюхає губи отруєного. Запах гіркого мигдалю є результатом гідролізу ціаніду калію, який перетворюється на синильну кислоту та гідроксид калію.
В оповіданні Єжи Едигея «Раптова смерть гравця» той самий ціанід калію вступає вже у реакцію заміщення зі слабкою вугільною кислотою і перетворюється на безпечний карбонат калію. Знаючи концентрацію вуглекислого газу в повітрі (2 %) та варіюючи кількість ціаніду і об’єм флакона, можна навіть розрахувати, чи залишиться в ньому бодай крихітка отрути, якщо реакція пройшла до кінця.
Капітан Немо з роману Жуля Верна «20 тисяч льє під водою» згадує про реакцію термічного розкладу бертолетової солі. Знаючи завдяки письменникові, що об’єм «Наутилуса» — 1500 кубічних метрів, не важко обчислити потрібну кількість цієї солі, щоб заповнити корабель повітрям із 16 % вмістом кисню.
В оповіданні «Розваги сучасного села» американський гуморист О. Генрі писав: «Коли я прокинувся, то почув, що горланять півні. Пахло чимось на кшталт азотно-соляної кислоти. Щось важке бахнуло об підлогу на нижньому поверсі, якийсь чоловік вилаявся. — Енді, — кажу я, — дивись веселіше! Там внизу хтось кинув заради проби фальшивим злитком чистого золота». Цим кумедним уривком можна продемонструвати особливості окислювально-відновлювальної реакції міді з азотною кислотою та побудувати рівняння електронно-іонного балансу. А ще загострити увагу школярів на тому, що під час неї мідь не витісняє з кислоти водень. До речі, Джеф Пітерс в оповіданні відчув, напевне, не «азотно-соляну» кислоту, а неприємний запах оксиду азоту (IV).
А як вам така ідея: попросіть учнів запропонувати хімічні шляхи знищення сумнозвісного кільця всевладдя з «Володаря перснів» Джона Толкіна. Діти можуть допомогти гобітам, щоб ті не мандрували аж до самісінького Ородруїну.
Романи Александра Дюма, Жуля Верна (особливої уваги вартий його «Таємничий острів»), твори класиків кримінального роману Аґати Крісті та Діка Френсіса є невичерпним джерелом для таких вправ. У циклі оповідань Артура Конан Дойля «Пригоди Шерлока Голмса» мені вдалося відшукати не лише згадку про чадний газ і продукти крекінгу нафти, а й опис хімічного аналізу на гемоглобін, яким можна з успіхом проілюструвати механізм утворення молекулярних зв’язків в органічних молекулах.
Не менш цікавими є праці античних істориків. На момент знайомства з основами хімії цей історичний період учні вже вивчали. Тут у пригоді стане Пліній Старший та його «Природнича історія». У ній знайдете згадки про десятки неорганічних і органічних речовин. Пліній докладно описав сполуки міді, кальцію, заліза, кухонну сіль і численні солі кальцію, магнію, калію. Він живо описує явище корозії заліза, відновлення міді з руди, а викладена ним легенда про перлину Клеопатри є яскравим прикладом реакції нейтралізації оцтової кислоти карбонатом кальцію.
Ігрове навчання успішно використовують у дошкіллі та початковій школі і даремно вважають його недоречним у середній. Аналіз художніх творів та фільмів з точки зору сучасної хімії може перетворити урок на захопливий детектив. Якщо влітку перечитати пригодницьку класику, шкільний курс хімії буде значно цікавішим для учнів.
