Розучування — це нове навчання, так вважають нині у світі. Ця освітня методика у тренді, особливо з того часу, як пандемія змусила переосмислити, якою має бути сучасна освіта. То навіщо і як позбуватися застарілих знань та навичок?
Як рибці помітити воду
Виявляється, розучування — це не викреслення з пам’яті якоїсь інформації. Це зміна способу думати про щось, як повідомляє часопис Harvard Business Review. Чимало людей не розуміють, що це взагалі таке: мовляв, мислення може бути лише одне: думаю, як умію. Так риба не помічає води, в якій живе. Але, наприклад, у поліглота дещо змінюються асоціації та сам хід думок, якщо він думає іншою мовою. Та й загалом ми нібито малюємо мапу світу, коли щось про нього дізнаємося. І якщо на вашій мапі помилково нанесено океан, ви навіть не будете шукати там материк. Такі мапи називають ментальними моделями — нашими спрощеними поняттями про світ.
Так само людський мозок трактує прогалини та білі плями залежно від неперевірених, а часто і цілком запозичених стереотипів. Найпростіше продемонструвати це на прикладах соціальних стигм. Скажімо, людина ніколи не спілкувалася з колишніми наркозалежними. На основі образів з кіно та знань про те, що наркотики поширюють у кримінальних районах міста, вона прогнозує, що всі ці чоловіки та жінки — із малозабезпечених родин, не дуже освічені, перебували або скоро потраплять до в’язниці. Якщо її запитати, про що можна спілкуватися з такими людьми, вона розгубиться.
Але якщо ця людина стає, скажімо, соціальним працівником та отримує реальний досвід, вона дізнається: серед наркозалежних є і забезпечена «золота молодь», і високоосвічені люди, і ті, хто поважає закон. Тепер на запитання, про що можна говорити з людьми, що вживають наркотики, вона запропонує чимало варіантів.
Коли необхідна ревізія… думок
Новий досвід не перенавчає нас автоматично. Ми можемо його не усвідомити, а правдиву інформацію не помітити. Людський мозок схильний пояснювати все так, як звик. Тож ми шукаємо докази того, у що ми вже віримо, замість того, щоб навчитися чогось нового.
Одного разу Альберт Айнштайн сказав: «Ми не можемо розв’язувати свої проблеми тим самим мисленням, яке використовували, коли їх створювали».
Загалом unlearning — це ревізія знань, умінь, способів мислення, звичок і формування нових — більш ефективних. Розучування завжди починається з критичного погляду на вже сформоване мислення. Особливо це важливо в нашу цифрову епоху, коли велика частина того, що ми читаємо і дивимося, вже є чужою інтерпретацією.
Неправильний плюс чи знак множення?
Коли ми вчимося, ми додаємо нові навички чи знання до того, що вже знаємо. Коли ми розучуємося, ми виходимо за межі розумової моделі, щоб обрати іншу.
Пам’ять асоціативна, як довели науковці. Це означає, що нову інформацію мозок автоматично прив’язує до старої, тобто переробляє наявні нейронні мережі (побудовані на попередньому досвіді та навчанні), а не будує їх щоразу з нуля. Але в тій базі, у тих ментальних моделях, які запозичує мозок для нарощування нової інформації, може міститися помилка. Цей процес часто може дати нам хибне відчуття того, що ми знаємо про нову ситуацію більше, ніж є насправді. Нам здається, що ми вже знаємо багато з того, що потрібно в новій ситуації.
Так, першачок, який ще не знає такої арифметичної дії, як множення, сприймає цей знак як перевернутий, неправильно написаний плюс. Тож рішуче виправляє та додає числа, якщо натрапить на такий математичний вираз у підручнику для старших учнів.
Доказом цього є ефект Даннінга-Крюгера: люди з найнижчими рівнями кваліфікації зазвичай переоцінюють свої здібності чи вміння і не можуть виявити свої помилки.
Маленькі безпечні кроки — далі від стереотипів
Часом рішення базуються на стереотипах, які людина навіть не усвідомлює. Скажімо, батьки незадоволені, що дитина, яка бешкетувала і яку за це позбавили телефона на годину, сміється і легко до цього ставиться. Спочатку вони розповідають про правила безпеки, а потім починають сердитися та погрожувати новими покараннями. Що не так? Спрацьовує стереотип: дитина має засмутитися, лише тоді покарання дієве, лише тоді вона не поставиться до цього легковажно та зробить висновки. Утім, якщо запитати батьків, чи хочуть вони довести сина чи доньку до сліз, вони, звісно, заперечать.
А ось приклад з бізнесу. У маркетингу все ще роблять ставки на рекламу, хоча сучасні люди прагнуть бути співавторами, а не споживачами. Вони починають довіряти чомусь не через публічну інформацію, а через досвід близьких та друзів. Багато компаній неефективно використовують соціальні медіа, оскільки вони все ще вважають це каналом поширення повідомлень. Соцмережі найкраще розглядати як контекст, а не як канал, а для цього варто думати, як з ними потоваришувати.
Тому світ нині у захваті від розучування, яке допомагає позбутися стереотипів. Наприклад психолог О’Райлі навчає цього всю команду та заохочує «маленькі безпечні кроки»: «Спосіб досягти успіху — це діяти та вчитися на своєму шляху». Побудова спільної практики розучування в команді заохочує творче мислення та надає членам команди більше можливостей, щоб допомогти одне одному позбутися неефективних звичок та протистояти упередженості. Такі риси членів команди, як допитливість, емпатія та відкритість, можуть допомогти визначити мотивацію та цілі зацікавлених сторін і тих, хто ухвалює рішення. Для перетворення цих цілей у плани та стратегії можна використовувати такі методи, як співтворчість та осмислення.
Занадто складний велосипед
Кажуть, плавати та кататися на велосипеді не можна розучитися, навіть якщо довго не практикував. А якщо таке завдання стоїть? Ведучий шоу «Розумнішай щодня» Дестін Сендлін замінив кермовий механізм велосипеда, щоб повертання керма ліворуч спрямовувало велосипед праворуч і навпаки. Потім Дестін пропонував свій велосипед на шоу, які відбувалися в різних країнах, та запрошував добровольців спробувати свої сили. Незалежно від фізичних даних чи впевненості у собі, ніхто не зміг утриматися вертикально і проїхати більш ніж кілька метрів.
Самому Дестіну знадобилося вісім місяців щоденних занять, перш ніж він зміг їздити на «перевернутому» велосипеді. Та навіть тоді йому довелося залишатися повністю зосередженим, інакше він інстинктивно повернувся б до спроб керувати старим способом. Отже, застарілі знання, шаблонне мислення і стереотипи шкодять більше, ніж брак інформації.
Думати по-новому — складне завдання. Щоб зрозуміти, чому це так, з’ясуємо, як триває процес навчання. У дитинстві було просто: наслідувати дорослих — природно. Навчаємося ми, коли повторюємо певні дії кілька разів, у мозку формуються нейронні зв’язки. Чим більше повторень, тим вони міцніші. Так вміння переходить у навичку. Фінальна точка процесу навчання — перехід знання на рівень підсвідомості, а навичок — на стадію автоматизму.
Руйнування нейронних зв’язків відбувається значно повільніше, ніж формування. Природа ніби економить, захищає. Звичка, закріплена в древніх відділах мозку, слабшає через спостереження за власним мисленням — мозок активує префронтальну кору, яка не дозволяє реагувати на те, що відбувається, автоматично.
Тому розучування — це для зрілого мозку, адже вимагає дисципліни, терплячості, активності. Воно неможливе без свідомих зусиль створити можливість нового навчання.
Шість порад для unlearning
- Думайте, про що та чому так ви зараз думаєте. Звертайте увагу, на що саме ви її звертаєте.
- Відчувайте свій стиль мислення: як інакше можна про це подумати? Яку потребу забезпечує те, що я люблю думати про певні речі?
- Поспілкуйтеся з тим, хто бачить світ протилежним чином, ніж ви.
- Дискутуйте із самим собою. Запишіть свої погляди. А тепер спробуйте відстояти протилежну точку зору якомога активніше, з бажанням перемогти.
- Записуйте, що кажете і що в цю мить думаєте.
- Знайдіть характерні слова або вирази, які попередять вас про те, з якою ментальною моделлю ви нині маєте справу.
Наприклад, ви менеджер і усвідомили важливість win-win підходу для мотивації колективу. Відстежуйте моменти, коли ви думаєте про співробітників як про «підлеглих». Адже це слово притаманне образу мислення, який не враховує інтереси членів команди.
Інший варіант: ви — сучасний маркетолог. Якщо ви починаєте називати клієнтів «споживачами», ви переходите до старого підходу, якого прагнете позбутися: коли одна людина нав’язує інтереси іншим.
