Цифровий розрив: чи залежатиме освіта від батьківських гаджетів?

Чи буде дистанційне навчання новою нормою після перемоги над коронавірусом? Експерти стверджують, що школи надалі звертатимуться до онлайн-уроків та гейміфікації. Але це може призвести до нового розшарування учнів, так званого цифрового розриву. У світі вже нині шукають способи запобігти цьому.

Школи вже змінилися незворотно

Нині у світі дедалі більше прихильників IT-технологій у навчанні, аж до тих, хто виступає за закриття приміщень і перетворення закладів освіти на онлайн-школи. У США чимало прихильників цього, тож ніхто не здивувався, коли днями губернатор Нью-Йорка Ендрю Куомо публічно заявив, що не розуміє, чому матеріальні школи з реальними кабінетами та коридорами все ще існують.

Чи будуть школи продовжувати застосовувати дистанційне навчання і надалі? Провідні освітні експерти вважають, що освіта перейде до змішаного навчання, за якого навчальні платформи, освітні відео, ігри, VR та AR доповнюють уроки в класі та сприяють зменшенню навантаження вчителя. Певно, так само прогнозують й інвестори, бо ніхто не захоче вкладати гроші в те, що протримається рік-два. Утім, світові інвестиції венчурного капіталу в освітні технології зросли більш ніж удвічі — із 7 млрд доларів у 2019 році до рекордних 16,1 млрд доларів у 2020, повідомляє консалтингова компанія HolonIQ.


Світові інвестиції в освітні технології зросли більш ніж удвічі за рік — із 7 млрд доларів у 2019 році до рекордних 16,1 млрд доларів 


Здається, від цієї моделі виграють усі. Дистанційне навчання збільшило залучення батьків до навчання їхніх дітей, покращило навички роботи з комп’ютерами в учнів та підвищило стандарти самоосвіти педагогів, бо в інтернеті вони більше стали орієнтуватися в досягненнях колег. Якщо торік під час карантину лише 4% вчителів розробляли власні повноцінні онлайн-уроки із залученням різноманітних віртуальних можливостей, а не просто читали лекції через Zoom чи Google Classroom, то у 2021 у Великій Британії таких 54%. Школи назавжди змінилися.

Однак скептики кажуть: це може збільшити перевагу учнів із заможних родин, із кращими ресурсами, над рештою школярів. Цифровий розрив ще більше розширює наявні нерівності, з якими стикаються діти із соціально незахищених родин.

Онлайн-уроки — все ще ознака елітних шкіл

У Британії це помітили торік ще… до початку карантину. Адже в лютому 2020 року перші 14 шкіл Англії перейшли на дистанційне навчання заради профілактики COVID-19. Педагоги вирішили щодня завантажувати завдання в популярний додаток ClassDojo, який вже використовували раніше для спілкування з батьками. Проте частина родин не мала гаджетів, а діти з родин іммігрантів, чиї тати й мами не дуже гарно говорять англійською, не могли зрозуміти, що робити з програмами, як їх встановити. Вчителям доводилося ходити по домівках та підключати їм програми, а декому школи надавали гаджети. Цього року на карантині вчителі забезпечують навчальними пакетами на паперовій основі у середньому трьох-чотирьох учнів у кожному класі, бо вони не мають доступу до гаджетів.

Національний фонд досліджень Великої Британії перевірив знання та вміння майже 6000 учнів других класів зі 168 початкових шкіл. Вони пройшли стандартизовані тести з читання та математики. З’ясувалося, що діти з неблагополучних родин у середньому на сім місяців відстають від однолітків (тобто навички читання та математики в них майже як у першачків).

Дослідження Sutton Trust показало, що елементи дистанційного навчання поза карантином поки що є ознакою шкіл для забезпеченіших родин. Так, третина учнів престижних шкіл мають онлайн-уроки, а у школах з робочих кварталів дистанційне навчання є лише в кожного шостого учня. До того ж у приватних школах такі освітні послуги є вдвічі частіше, ніж у державних.

Без планшетів та допомоги родини учні відстають

А як щодо обов’язкових занять під час карантину? Ще одне дослідження демонструє, що в заможних сім’ях 40% дітей мають п’ять уроків щодня, тобто повноцінний шкільний день, проти 26% у бідніших родинах. Нині у 54% приватних шкіл усі діти в класах навчаються дистанційно. У державних школах лише у 5% вчителів такий налагоджений процес. У решти хоча б один школяр має проблеми з доступом до планшета, ноутбука, комп’ютера. А кожен одинадцятий педагог поділився, що в понад третини його класу немає вдома доступу до гаджетів з підтримкою інтернету.

Подбати про цифровий розрив уже нині має бізнес, вважають освітні експерти. Зараз чудова нагода стати спонсором шкіл та зробити конкретні добрі справи: передати учням планшети чи ноутбуки. Приміром, Google подарував торік 4000 комп’ютерів школярам у сільській місцевості Каліфорнії для домашнього навчання. Адже домашніх гаджетів не вистачає, попри те, що в країні діє міцна програма підтримки соціально незахищених родин під час карантину. Департамент освіти Великої Британії придбав для дітей 1,3 млн планшетів та ноутбуків. Ті учні, хто формально має доступ, насправді можуть бути змушені користуватися татовим телефоном вранці, робити уроки до того, як він піде на роботу, або дивляться уроки лише по телевізору.

«Інтернет-сором’язливість» доведеться долати

Є ще одна проблема, яку доведеться розв’язати. Освітяни помітили, що навіть ті учні, які в класі спокійно підіймають руку, мовчать, якщо є проблеми зв’язку чи вони не можуть впоратися з програмами. А вчитель не здатен помітити у віконечко, приміром, Zoom-конференції, у кого щось пішло не так. Зазвичай у багатьох родинах із цим допомагають батьки. Але ризикують відстати діти, чиї тати й мами самі не мають цифрових навичок або часу, щоб допомогти їм користуватися інтернет-платформами та усувати несправності. Вчителям доведеться використовувати цифрові інструменти, щоб краще визначити, хто найбільше потребує їхньої допомоги.

Загалом якщо змішане навчання стає новою нормою, варто зробити все, аби на старті в учнів були максимально наближені можливості для освіти та саморозвитку. Адже невеличка допомога нині дасть у майбутньому якісний персонал та успішних людей, а її відсутність може обернутися для когось із сьогоднішніх школярів безробіттям та соціальними проблемами.

Поділитися цією статтею