Пандемія показала, яких швидких трансформацій зазнає наше життя, стандарти та правила в соціумі. Якою ж буде типова родина через 30 років? Прогнози футурологів можуть дуже вас здивувати.
Попередні прогнози справдилися
Чи справдилися прогнози на 2020 рік, які Центр досліджень сімей при Кембриджському університеті зробив 16 років тому? Як доводить The Guardian, майже в усьому, окрім темпів технологічного розвитку та впливу соцмереж на наше життя. Приголомшливе передбачення, що життя з двома біологічними батьками стане радше винятком, підтвердилося. Понад половина дітей у США, наприклад, живуть із новими чоловіками чи дружинами батьків або лише з одним із батьків (у кожній третій родині). До слова, зростає кількість дітей, біологічні батьки яких ніколи не планували жити разом — переважно це жінки, що заводять дітей «для себе».
Загалом дослідили дві тисячі родин Великої Британії, щоб визначити, як виглядає типова британська родина сьогодні. Вчені також проводили порівняння з аналогічною родиною із США. З’ясувалося, що типова британська сім’я це: люди, які спільно проживають, але не реєстрували шлюб, вони мають 1-2 дітей та одного домашнього улюбленця. Родин такого типу у Великій Британії стає дедалі більше. У кожної другої дитини в цій країні батьки не зареєстрували шлюб, тоді як у 2004 таких було лише 25%. Через економічну невпевненість люди віддають перевагу співжиттю, а не шлюбові.
У тому ж дослідженні йшлося про збільшення терміну соціальної зрілості. Справді, сьогодні молодь дорослішає пізніше: за 20 років кількість дорослих молодих людей, що живуть разом із батьками, зросла на 46%.
Чого ж можна очікувати ще через три десятки років? Цим питанням знову задалися дослідники в Кембриджському університеті, а відомий британський футуролог доктор Ієн Пірсон (Ian Pearson) ділиться своїми ідеями.
1. Народження дітей за угодою
Нині вже існують люди, які не хочуть перебувати у стосунках, а просто через інтернет домовляються про народження спільної дитини. Їх небагато, але ця кількість постійно зростає. Такі пари планують фінансово піклуватися про дитину, але житиме вона з одним із батьків, а інший час від часу спілкуватиметься з нею. За 30 років чоловіки значно частіше ставатимуть тією людиною, яка виховує дитину без партнера та й взагалі народжує «для себе». Вже нині у Великій Британії та США є певна кількість самотніх чоловіків, які заводять дітей від сурогатних матерів. І йдеться не про гомосексуалів, а про гетеросексуальних людей, котрі хочуть мати нащадків, але не планують постійних стосунків з однією жінкою. Вчені стверджують, що самотніх татусів за власним бажанням побільшає.
Що ж до самотніх мам, то це частіше буде вибір та план, а не наслідок невдалих стосунків із батьком дитини. До того ж зростатиме вік, у якому жінки плануватимуть вперше народжувати. Завдяки біогенетичним технологіям дівчата, які заморожують свої яйцеклітини, зможуть стати мамами і у 50, і у 60 років. Футурологи вважають, що більшість самотніх жінок до 40 років досягатимуть соціальної та фінансової стабільності і лише після цього ставатимуть мамами.
Що частіше люди народжуватимуть поза стосунками, то більше хлопчиків та дівчаток потребуватимуть соціального захисту. Тож з’явиться право дитини знати обох батьків. Вже нині у Великій Британії є законопроєкт, за яким держава намагатиметься встановити батька кожного малюка, якщо ніхто добровільно не називає себе таким. Жінка повинна вказати можливі варіанти. Чоловікам проводитимуть тести ДНК, за які спочатку сплачує держава. Але після встановлення батьківства, саме цей чоловік відшкодовуватиме всі витрати на його пошуки. І, звісно ж, платитиме аліменти. Футурологи вважають: якими б не були стосунки між мамою і татом дитини, держава подбає про те, щоб обоє батьків брали участь у житті дитини хоча б матеріально.
2. «Віртуальні» тати
Більшість дітей житимуть, як і раніше, з мамами або ще й з їхніми новими родинами. Футурологи вважають, що за ці 30 років люди значно частіше шукатимуть роботу в нових країнах, регулярними стануть переїзди. Навіть у повних родинах типовим може бути вибір, коли на нове тимчасове місце їдуть лише чоловіки. Усе це може ще більше віддалити тат. Але на допомогу родинам прийдуть нові технології: розвиток доповненої реальності, а також способи імітувати реалістичну фізичну взаємодію між людьми, поки вони насправді далеко одне від одного. Члени сім’ї, які живуть у різних країнах, будуть більш залучені у своє родинне життя вдома замість того, щоб витрачати час і гроші на подорожі. Зокрема, на свята збиратимуться частіше віртуально, ніж у реальності. Татусі, які живуть окремо (тимчасово чи постійно), можуть зайняти особливу нішу в житті своїх дітей: дистанційно більше гратися, навчати та спілкуватися, ніж інші рідні. Однак це не працює з доглядом за малечею.
3. Дитина, чимало стареньких і робот
Бабусь та дідусів у кожної дитини значно побільшає. Адже у 2050 році люди житимуть трохи довше (у середньому на 5 років), ніж тепер, тож малюк застане чотири покоління родини. І хоча тривалість життя чоловіків усе ще відставатиме від жінок, три-чотири прабабусі та хоча б один прадід будуть достатньо здоровими, щоб проводити час із дитиною. До 2050 року людей похилого віку буде вдвічі більше, ніж дошкільнят. Загалом через 30 років сім’ї матимуть більше бабусь і дідусів, ніж дітей. Тим паче народжуваність знижується через затримку зі створенням стабільних стосунків чи родини та бажанням мати кращу кар’єру до створення сім’ї.
Рецензент журналу Futurist Лейн Дженнінгс пропонує замінити нуклеарну сім’ю «громадськими домогосподарствами», в яких є кілька «піклувальників для дітей», що, за його словами, характерно для Азії та Африки. Тобто є версія, що різні покоління родин підтримуватимуть більш тісні зв’язки, ніж нині: пенсіонери активніше няньчитимуться з малечею, більше допомагатимуть, але й втручатимуться у життя молодих.
Зростання кількості людей похилого віку означає, що буде більше тих, хто потребуватиме догляду. Але футурологи переконані, що за цей час робототехніка розвинеться достатньо добре, щоб штучні доглядальниці допомагали стареньким. Тож велика багатопоколінна родина матиме одну дитину, кілька бабусь, дідусів, прабабусь і користуватиметься послугами робота.
4. Три вихідних — для родини
Робота досі є значною мірою ворожим середовищем для сімейного життя. Нині людям доводиться ставити бізнес-інтереси вище за родинні. Але коли працювати дистанційно стане нормою, люди проводитимуть значно більше часу вдома, ніж в офісах, які поступово взагалі відходитимуть у минуле. Звісно, конкурентноспроможними будуть лише ті фахівці, які оберуть одну з двох ефективних стратегій. Перша: чітко відмежуватися від домашніх справ на час роботи та навпаки. Скажімо: «Діти, не заважайте, мама працює» та «Ви звернулися після 21:00 — вибачте, у цей час я з родиною, зателефонуйте, будь ласка, завтра». Це вже цілком типова для фрілансерів поведінка нині. Утім, футурологи кажуть, що її обиратимуть дедалі менше, а звичною стане друга стратегія: гнучко реагувати на потреби близьких та вимоги як до спеціаліста. Тобто, весь день лавірувати між роботою та родиною. Наприклад, так: займатися маркетинговими підрахунками, доки готується обід, робити презентацію в парку, коли діти граються поруч, відкласти проєкт, тому що малюк забив ногу, а потім доробляти його, коли всі вдома заснуть. Це ефективно, але виснажливо, тому вчені впевнені, що до того часу в розвинених країнах введуть чотириденний робочий тиждень. Три вихідних дні мають стати табу для справ, а піти лише на відпочинок з родиною та на особистий час людини, яка має відновити сили. Це допоможе збалансувати сфери роботи та сім’ї.
5. Багаторасові та багатонаціональні сім’ї
Технологічні та фінансові зрушення багатьом людям спростили міграцію в різні країни. Соцмережі дають змогу спілкуватися молоді з різних континентів. Та й поїздки по всьому світу стають не такими типовими, як туристичний тиждень, а інколи тривають довго і дають можливість завести близькі стосунки. У Великій Британії за останні 20 років багаторасових родин стало втричі більше, а до 2050 року ця кількість зросте у 8 разів.
Для дітей стане цілком звичним бачити національне різноманіття у своєму класі. А педагоги привчатимуть із цікавістю та делікатністю сприймати різні звичаї, народні традиції та особливості. Школяр мимоволі почуватиметься «людиною світу».
6. Пошуки кращих стосунків чи ідеал рідних душ
Дослідники прогнозують, що до 2050 року типовою сексуальною поведінкою для людини буде серія моногамій, тобто створення на кілька років однієї родини, а потім — іншої. До цього спонукатиме сучасний стиль життя: людина шукає найкращий варіант для себе — байдуже, чи це товар, серіал чи супутник життя.
Проте це не єдина тенденція. На противагу поведінці дорослих сучасні підлітки вже зараз мріють про класичні традиційні цінності: шлюб на все життя. І за 30 років група вже зрілих людей, які хочуть це реалізувати, буде хоч і не основною, але чималою.
Загалом підлітки нині — не волелюбні бунтарі, а значно більш благонадійні люди, ніж їхні батьки. У цьому можна переконатися, якщо почитати твори молоді, особливо фанатську творчість за мотивами аніме, коміксів, улюблених фільмів. Одна з найпопулярніших тем, про яку пишуть сотні хлопців та дівчат, це пошук рідної душі на все життя або так званої істинної пари: людей поєднують, наприклад, однакові родимі плями або ж вони бачать ті кольори, які іншим невидимі.
Ці ідеї вже вийшли на рівень «андеграундних переконань», тож футуристи переконані, що дедалі більше молодих людей довше шукатимуть собі пару і будуть більш перебірливими. А коли збудують стабільні стосунки, намагатимуться зберегти їх якомога довше — і не має значення, чи зареєстрований цей шлюб офіційно.