«Освіторія» запитала у психоаналітика Марії Гончаренко, як після розлучення допомогти дитині, якщо колишнє подружжя не знаходить спільної мови.
У статтях про вплив розставання батьків на дітей зазвичай пишуть про сферичних тат і мам у вакуумі, які налаштовані на «грамотне розлучення». Вони правильними словами повідомляють дитині про розрив, а не спойлерять заздалегідь скандалами в її присутності. Їх не захльостують хворобливі емоції з головою, а вони впевнено й адекватно привчають сина або дочку до нового стану справ. І нарешті — вони залишаються друзями, спільно обговорюють, як виховувати далі дитину, і облаштовують так, щоб замість одного дому в неї тепер було два. І щоб у її житті все було майже як раніше.
У реальному житті, на жаль, навіть просунутий тато чи мама може зіткнутися з тим, що колишній партнер зводить нанівець усі зусилля. Каже дитині: «Я так не можу, йду від вас» замість «Ти назавжди залишишся моїм сином/донькою», «У всьому винен твій батько-зрадник» замість «Іноді людям краще розлучитися», «Розкажи татку, як нам без нього погано. Може повернеться» замість «Ти ні в чому не винен, малюк. Ти ніяк не зможеш вплинути на наше рішення». У реальному житті розлучення — зазвичай трагедія для дитини, навіть якщо для обох батьків це — полегшення. Як раніше вже не буде. Психотерапевти знають: у більшості клієнтів, батьки яких розлучилися, дитинство було поділено на «до» і «після».
Що можна зробити, коли ситуація з «ексом» не дуже екологічна і доброзичлива? Як підтримати дитину, допомогти пройти через це?
1. Партнер розповідає дитині погане про вас
Проблема: Пристрасті ще вирують. Багато дорослих не замислюються, що перед ними — дитина, особливо якщо їй 12 і більше. Вони просто говорять ніби самі з собою або продовжують суперечку з «ексом». А що таке для дитини — дізнаватися, що її мама або тато зраджували, обманювали, прагнули до розриву стосунків? Розлучення і без того — крах світу, де більше немає непорушного «тато, мама і я». А ще при цьому побачити, що батьки далеко не святі, малюкові дуже боляче, а підлітку — черговий «доказ», що дорослі брешуть і треба відсторонитися від них.
Рішення: Якщо на вас наговорюють, не поспішайте виправдовуватися перед дитиною. Це виглядає непереконливо. Краще дуже серйозно і щиро скажіть, що це неправда. І додайте про те, що коли люди розлучаються, їм так само, як і дитині, важко. Вони навіть сумують за тим, що не можна повернути (підкресліть це, щоб син чи донька не намагалися помирити вас). А відтак люди намагаються бачити все в чорному кольорі і навіть вигадують те, чого не було, щоб обдурити насамперед себе. Це як байка «Лисиця і Виноград». Тож скажіть дитині, що не треба вірити в погане. Не треба намагатися заочно захищати вас. Мине час, тоді тато і мама зможуть поговорити без емоцій. І тоді ти зрозумієш, що було насправді.
Навіть якщо колишній партнер каже правду, не спішіть каятися. Якщо поясните мотиви (а вони скоріше за все такі самі, як у першому випадку), цього досить дитині.
Слідкуйте, аби гнів не змусив вас так само поливати брудом «екса» при дитині. Пам’ятайте, що це ви свідомо обрали партнера. А в дитини вибору немає: ця людина назавжди залишиться її татом чи мамою.
2. Намагається «підкупити»
Проблема: Якщо кожному з батьків хочеться, щоб дитина пішла жити до нього, або більше любила, починається «гонитва озброєння» подарунками та розвагами: «— Ти сину машинку подарувала? А я робота. — А я Фербі, ось тобі. — А я, а я — найдорожчу інтерактивну собаку. — А я живе цуценя!»
Здається, дитина у виграші. Але насправді навіть ще зовсім малюк відчуває, що ним намагаються маніпулювати. І вчиться маніпулювати сам, щось просити та вимагати в тата і мами, порівнювати «А ось тато мені…» Коли стільки «солодкого» без жодного приводу — це страшно: у будь-яку мить це може так само незрозуміло скінчитися.
Рішення: Просто зупиніть «гонитву». Не коментуйте вчинки іншої сторони. Купуйте і робіть лише те, що й до розлучення. Не бійтеся, що це віддалить дитину, навіть якщо вона вередуватиме. Адже батьків люблять не за іграшки та цукерки.
3. Дозволяє те, що ви забороняєте
Проблема: Часто тому, з ким діти більше не живуть, важче. Здається неможливим зробити справедливе зауваження, доручити хатню справу, перевірити щоденник — раптом образиться? А інколи хочеться ще позлити «екса». Доходить до дикого: татусі дозволяють підліткам палити чи пити пиво. Мами, які пішли з дому, пропонують косметику та дуже відкриті сукні дівчаткам, яким тата і бабусі-дідусі це забороняють. Що вже казати про безліч дрібніших варіантів: стрибати на ліжку, не робити домашні завдання, не мити руки.
Рішення: Випадок, коли треба поговорити з колишнім (колишньою). Якщо йдеться про безпеку, поясніть, що ви змушені будете проінформувати органи опіки та обмежити спілкування з дитиною, якщо це не припиниться. Якщо це дрібні порушення, спробуйте домовитися без погроз — заради дитини, яку такі перепади вганяють у стрес. Не допомагає? Поясніть сину чи доньці, що ці правила у вашому домі продовжують діяти. Як дорослому розкажіть, чому вони необхідні. Попросіть (але не вимагайте), щоб і вдома в «екса» дитина дотримувалася їх. Адже без цього саме їй буде важко: звичка зникне. Інколи з дітьми легше порозумітися, ніж з колишнім (колишньою).
4. Змушує любити «нову маму/тата»
Проблема: Коли хтось іде до нового партнера, дитина може відчувати себе зрадженою. Справа ускладнюється природним бажанням «екса», щоб обранець та син чи донька потоваришували. Не завжди ще й «мачуха» чи «вітчим» раді цьому. Хтось делікатно підштовхує близьких одне до одного. А хтось «у лоба» вимагає називати малознайому людину «мамою» чи «татом». Якщо дитина приїздить у будинок до, наприклад, тата і його нової дружини, у дорослих є спокуса «пограти» в одну велику родину.
Рішення: Не змушуйте дитину обирати: «або вони, або я», підбурювати проти людей, з якими вона проводитиме час, критикувати, просити слідкувати за ними і детально описувати. Здавалося б, зрозумілі речі, але батьківські ревнощі творять сумні дива. Навіть якщо не залишилося ревнощів до колишнього партнера. Але коли, приміром, мама проводить самотні вихідні, а дитина після вікенду з батьком у захваті від ігор з «новою мамою», нерви можуть не витримати.
Нагадайте «ексу», що ви — єдина мама чи тато дитини, і вам неприємно. Почуйте у словах дитини, чого саме їй бракує з вами — і дайте це. Не ревнуйте. Повторюйте собі: чи було б вам краще, якби дитина ці дні страждала та конфліктувала? Запевніть, що ви не образитеся, дитина ні в чому не винна.
А ось якщо дитина сама протестує, їй не подобається ця людина, її примушують, кривдять, вислухайте, а потім вирішуйте з колишнім, як бути. Аж до отриманої від служби опіки настанови спілкуватися мамі чи батькові з дитиною без сторонніх осіб.
5. Не хоче спілкуватися з дитиною
Проблема: Найважче і найпоширеніше — один з батьків зникає з життя дитини, не приходить на зустрічі, не телефонує.
Рішення: Важко дати універсальну пораду. Якщо діти ще маленькі та прив’язані до «зниклих», чимало людей ідуть на обман, щоб не травмувати їх. Наприклад, пишуть листівки чи смски — нібито від них, купують дарунки на День народження. Якщо йдеться про підлітків, краще розповісти як є, адже брехню та фальш вони добре відчувають та можуть образитися ще й на вас. Не зупиняйте, якщо дитина відчуває негативні емоції. Не шукайте неправдивих виправдань. Але не намагайтеся виказати все, що думаєте про «екса». Краще підкресліть, що один з батьків зараз не може спілкуватися, бо його захопило нове життя, він ображений на вас і не розуміє, що дитина ні до чого, або ж сумує за минулим, тож хоче разом «спалити кораблі». Але час мине, і він зможе по-іншому глянути на ситуацію. Наведіть такі приклади. Підкресліть, що в жодному разі, як би дитина не вчилася/виглядала/тішила успіхами/поводилася, вона б не могла це змінити. Це проблема не малюка чи тинейджера, а дорослих.
