Як кримська татарка складала казки для 12 онуків і стала письменницею

Аліме Куркчі хотіла читати своїм онукам казки кримськотатарською мовою. Проте таких не знайшла і почала складати свої. Один з її 12 онуків надіслав бабусину казку на конкурс «Кримський інжир», і вона перемогла в номінації «Дитяча література про Крим». 70-річна пані Аліме приїхала з Криму до Києва і особисто отримала свою нагороду — тарілку у формі інжиру, оздоблену кримськотатарським орнаментом.

Нагородження переможців другого літературного українсько-кримськотатарського фестивалю «Кримський інжир» проходило в Будинку звукозапису Українського радіо 13 грудня. Справжні рослини з плодами інжиру виставили вздовж сцени у скляних боксах. На них поставили ексклюзивні керамічні роботи Рустема Скибіна — головний приз для переможців у 9 номінаціях.

«Для нас було дуже важливо, щоб «Кримський інжир» став дійсно національним конкурсом. Щоб не тільки кримські татари чи українці з Криму писали про Крим, а щоб українці в принципі говорили про цю тему», — говорить Алім Алієв, програмний директор Кримського дому, який виступив ініціатором і організатором конкурсу й фестивалю разом із кураторкою Анастасією Левковою.

Переможниця «дитячої» номінації Аліме Куркчі отримала керамічну тарілку з рук Мар’яни Савки — засновниці та головної редакторки «Видавництва Старого Лева». Щоб привітати бабусю, яка аж ніяк не сподівалася перемогти, на сцену вийшли онуки з букетами тюльпанів і троянд. Усього їх у неї 12: молодшому хлопчику — 7, а найстаршій онучці — 25.

«Коли почали народжуватися онуки, просили розповідати казки, — згадує переможниця вже у вестибюлі. — Казок татарською мовою я не знайшла. А я хотіла, щоб вони рідною мовою перші казки почули. Тоді складала сама. Один раз так розкажу, другий раз інакше. А вони ж запам’ятовують: «Ні не так, а ось так». Тоді вже син запропонував: «А ти запиши, щоб вони з тобою не сперечалися». Я і записала».

Першим, хто прочитав казки пані Аліме, був відомий кримськотатарський поет і журналіст, нині покійний, Юнус Кандим. Він їх оцінив і сказав, щоб Куркчі обов’язково писала. Кримський журналіст Ервін Бекіров теж сказав: «Ні на що не дивіться, пишіть!» Так за роки в пані Аліме назбиралося зо два десятки казок, які й нині не втратили актуальності.

Бабусина казка

Казка, за яку нагородили пані Аліме, називається «Тылсымджы», або «Чарівник». За словами бабусі, вона про одного з її старших онуків, який прийшов на фестиваль.

За сюжетом, напередодні нового року хлопчик мріє про велосипед, а його сестра придумує подарунки для всіх членів великої родини: мамі — костюм, батькові — автомобіль, іншій сестрі — бальну сукню, ще одному братові — волейбольний м’яч. Його родина не може дозволити собі всі ці речі, тож хлопчик вирушає на пошуки чарівника, який міг би здійснити їхні мрії. Прийшовши до чарівника зимової ночі, йому стає шкода не себе, а заклопотаного старого. Хлопчик запрошує чарівника в гості, адже вдома вже печеться щось смачне, скоро прийде батько з роботи і всі святкуватимуть Новий рік. Врешті з’ясувалося, що малому вся ця пригода наснилася. Та от приходить батько і несе те, що передав йому чарівник: велосипед, бальну сукню, волейбольний м’яч. Лише костюм та автомобіль не передав. «Чарівники теж можуть не все», — міркує хлопчик.

Онук, про якого написана ця казка, підходить до бабусі попрощатися. Він цілує їй руку, схиляючись, і торкається чолом її руки. Таким чином свою повагу бабусі виказують і молодші онуки.

«Навіщо я їх пишу? Я ось сама думаю, навіщо мені це треба? — міркує пані Аліме. — А треба! Тому що діти добра навчаються в казках. Я у своїх казках виражаю самобутність мого народу, наші звичаї, звички і наше бажання, щоб мир був скрізь».

Кримчанка дуже хотіла, щоб одного дня її твори опублікували. Казку, яка перемогла в конкурсі, надрукують у збірці разом із творами інших учасників фестивалю «Кримський інжир» наступного року.

Пані Аліме також мріє, щоб за її казками зняли мультфільми.

«Мультики дивляться всі — і діти, і дорослі, — ділиться вона. — Я хотіла, щоб усі знали, який у мене народ добрий, трудолюбивий, чесний, сміливий, сильний. А якщо просто моя сім’я читатиме, цього замало».

«Кримський інжир» у цифрах і фактах

Цього року на конкурс надійшло вдвічі більше творів кримськотатарською мовою, ніж торік. А це вкрай важливо, зважаючи на те, що кримські татари намагаються відродити свою літературу, практично знищену за радянських часів. Тож не дивно, що в обов’язковій шкільній програмі з літератури зараз немає жодного твору кримських татар.

Цього року власні твори подали 125 авторів. Вони надсилали тексти українською (165 творів) та кримськотатарською (83) мовами. Також були ще 21 український переклад із кримськотатарської і 35 перекладів з української кримськотатарською. Учасники перекладали як класиків, так і сучасних авторів. Журі отримало навіть перекладені кримськотатарською мовою поезії Сергія Жадана та пісні гурту «Океан Ельзи». Географія учасників збільшилася до 20 регіонів України й включала авторів з Туреччини, Польщі, Болгарії та Йорданії.

Дипломи фіналістам та нагороди переможцям вручали відомі українці та кримські татари. Серед них перша заступниця міністра культури Ірина Подоляк, журналісти Віталій Портніков та Севгіль Мусаєва, телеведучий Ігор Кондратюк, колишня очільниця міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун.

Колишній політв’язень, кінорежисер та письменник Олег Сенцов піднявся на сцену, щоб оголосити імена переможців у спеціальній номінації «Слова свободи». Ними стали російські політв’язні Осман Аріфмеметов та Сервер Мустафаєв. Нагороди за них отримували адвокати. Аріфмеметов проходить примусове психіатричне обстеження у Сімферополі. Мустафаєв перебуває в ув’язненні в ростовському СІЗО. Всього російськими політв’язнями зараз є близько 60 кримських татар.