Ось уже більш ніж 25 місяців як я відвідую з донькою басейн. На момент першого нашого спільного заняття Даринці було всього два з половиною. Місяці. Це саме той рідкісний випадок, коли рекламна листівка виконала своє призначення на 100 %. У ній ішлося про малючкове плавання практично з народження, бо що таке ці два з половиною місяці. Вийшли з пологового, навчилися дитину тримати на руках, одягати, мити, вкладати спати, налагодили грудне вигодовування — ось вам і 75 днів.
Поштовхом до першого візиту в басейн став наступний випадок. Я купала місячну (ага, це таки знову про 30 днів, а не про небесне тіло, хоча…) малечу у ванній і крапелька води потрапила їй до рота. Вона спочатку затримала дихання і почервоніла, а тоді закашлялась і закричала. Сказати, що я перелякалась — це все одно що назвати літак трохи швидшим за авто. Я ледь не посивіла. І твердо вирішила, що раз вроджений інстинкт до плавання тримається перші чотири місяці, то треба ним скористатися — приводів сивіти буде на один менше. До речі, малюку з обкладинки топового альбому Nevermind від Nirvana, отого, що з доларовою банкнотою, на момент зйомок якраз і було чотири місяці.
Трошки цікавої та корисної анатомії по темі. Вода — природне середовище для немовляти під час вагітності. Вона добре впливає на всі системи і органи дитячого організму після народження: опорно-руховий апарат, систему кровообігу, дихальну систему та розвиток ментальних здібностей. Регулярні заняття у воді сприяють одночасному зміцненню всіх м’язів, а відтак дитина починає раніше сидіти та ходити самостійно. Під час плавання поліпшується кровообіг, затримка дихання під водою сприяє профілактиці захворювань органів дихання. Активна робота м’язів збагачує всі тканини киснем, а відтак покращує розумову діяльність, а розвиток психічних функцій малюка відбувається завдяки просторовій орієнтації у воді в трьох напрямках. Крім того, заняття розвивають дисциплінованість, рішучість, сміливість та самостійність за умови тісної довіри між мамою і малюком, яка, у свою чергу теж апріорі зростає з кожним новим запливом.
Перше наше спільне заняття пройшло без якихось неочікуваних особливостей — вода, вказівки тренера, трохи хвилювань. Веселощі почались у роздягальні опісля — малеча зовсім не хотіла лежати спокійно в манежі, поки я переодягаюсь, і голосила значно поважніше як на свій зовсім молодий вік. Сюрпризом було моментальне засинання після того як я її одягнула, настільки її виснажило 20-хвилинне борсання у воді. І надалі щоразу так і відбувалося — заняття, трохи репету в роздягальні у стилі «ма, візьми мене на руки вже і зараз» і занурення в сон ще під час мотання у слінг.
До слова, про слінг — навряд я би починала ходити в басейн з дитиною без цього девайса, адже заняття проходили за 3,5 км від дому. З візочком у тролейбусі через ряд причин мені ніколи не було комфортно, до року таких поїздок було максимум п’ять за дуже великої необхідності (причому в басейн — ніколи). Власного авто у нас немає, а щоразу їздити на таксі — надто лакшері. Інша справа слінг — примотав дитину вдома, одягнув слінгокуртку, і вже зі сплячим малюком спокійно доїхав у маршрутці майже до місця призначення.
Як проходили заняття? Двічі на тиждень вони були плавально-розважального характеру — з віршиками та пісеньками я та інші мами робили з дітьми пірнання та прості гімнастичні вправи у воді з м’ячиками, дощечками, ластами та іншими штуками для приємного часопроведення. Температура води була 30 градусів, більше — не можна через велике навантаження на дитяче серце під час активних рухів. Третє тижневе заняття, по суботах, відбувалося в непрогрітій воді (28 градусів) з елементами динамічної гімнастики — швидко, активно, дуже корисно (особливо для діток, які ще не сидять). Хоч і не завжди подобалося дітям, бо задіювало всі кінцівки, шийний відділ хребта та спину, а це не завжди комфортно, коли тобі всього лише кілька місяців від народження.
Із часом минув страх зробити щось не так, і я стала значно впевненіше почуватися у воді з Даринкою. Був період — трохи більше місяця — коли вона навідріз відмовилася виконувати будь-які вправи у воді, і ми просто намотували з нею в обіймах круги по периметру неглибокої частини басейну. Настирність та ігнорування бажань дитини в таких випадках тільки погіршили б ситуацію, тому завжди краще перечекати.
До слова, про гендерний аспект та наполегливість — на кожну групу до 10 дорослих, де, звісно, більшість жінок, припадало 1–2 чоловіки, які прекрасно справлялися з малечею. Загалом у тат виходило навіть краще знайти спільну мову з дітлахами, бо чоловіки частіше роблять ставку на приємне часопроведення, ніж на результат. Малюк не хоче плавати в надувному кругу чи робити сальто? Тю, зробимо те, що подобається більше.
Через рік я змінила басейн — у моєму місті для таких маленьких дітей їх є два. Цьому сприяли і незручне розташування (від маршрутки ще йти пішки), і незадоволення тренером через одноманітну програму (півроку одне й те саме). Мої сподівання щодо поліпшення умов виправдалися, ми досі відвідуємо той самий заклад.
У Рівному раз на рік проводять Міжнародні змагання з малючкового плавання «Діти води». Кожен маленький учасник отримує медаль та грамоту за участь, а найкращі результати винагороджуються окремо — за тривалість перебування під водою та за відстань, яку малюк пропливає як з мамою, так і самостійно. У нашому сімейному арсеналі є вже по дві медалі за участь та один кубок у номінації «Улюбленець публіки». Приємним бонусом до занять є періодичні фотосесії — нетипові яскраві знімки під водою чи загалом зі змагань завжди приємно переглядати.
