Ліцей Пулюя: Як звичайну державну школу перетворити на креативний ліцей

текст і фото: Ольга Швед 

Львівський ліцей імені Івана Пулюя ще до минулого липня 40 років носив назву «школа № 83». Міська рада підтримала рішення про перейменування та зміну типу школи. Ліцей розташований у Франківському районі Львова на вулиці Івана Пулюя, 16. Іван Пулюй (1845–1918) — український фізик і електротехнік, публіцист, перекладач Біблії українською. Разом із назвою школа змінила свій імідж і наполовину оновила вчительський склад. У школу, де навчалося всього 400 учнів, за короткий час перевели з інших навчальних закладів більш ніж 200 дітей. Зараз тут 673 учні. Про результати швидких змін у ліцеї, де немає звичних учительських, а в їдальні дітей обслуговують офіціанти — у матеріалі Ольги Швед.

Курс на інновації

«Живіть у сучасному світі та використовуйте технології, в яких ховається майбутнє» — це гасло ліцею.

Ліцей на Пулюя — звичайна триповерхова будівля в радянському стилі в глибині спального густонаселеного львівського району. Лише кілька років тому цей район ожив — відкрили торговий центр з кінотеатром і розвагами. Сюди складно дістатися громадським транспортом, дорога з інших ділянок міста забирає годину. Раніше такі райони називали «робочими» або й «депресивними». Але жителям пощастило — у 2017-му він став пілотним у Львові, де реалізували експеримент «Розумний мікрорайон». Гроші на сучасне обладнання, оснащення технологіями smartcity в усьому районі та навчальних закладах дало місто.

Перше враження від холу ліцею — потрапляєш не в державну школу, а в кав’ярню чи приватну школу. Зліва — зона коворкінгу, облаштована велика територія з мультипроектором, м’якими меблями. На вході — маленький пункт охоронця. Справа — стійка кав’ярні з кавовими автоматами і прилавком з випічкою. Навпроти — дизайнерські стільці й лавки, стіна в ролі дошки для малювання крейдою. Поруч — столи, де дітям проводять майстер-класи, наприклад, із розмальовування медових пряників.

«У нас так було не завжди», — зустрічає директорка ліцею Ірина Хміль. Себе називає освітнім менеджером, а учні її — пані Іриною. На посаді вона півтора року. До цього 14 років успішно запроваджувала зміни в іншій школі.

«Я спеціально фото зберегла, як було. При вході в хол з двох боків були темні похмурі грати. Справа була гардеробна, зліва — щось типу підсобки. Ще була оббита пластиком капличка з іконками. Усе разом справляло на учня і гостя школи гнітюче враження. У красивому дворику всередині — стоянка вчительських автомобілів. Діти не хотіли ходити в їдальню — їжа несмачна. Багатьом вчителям було далеко за 60 років», — каже пані Ірина.

Що нового?

День знань у «Креативній школі», як називають тепер ліцей у Львові, відбувся без традиційних лінійок і квітів. Для першокласників влаштували казковий маршрут станціями — усіма шкільними зонами, де вони проводитимуть час. У мріях — замінити випускні вечори з пишними сукнями і святкуваннями в ресторані на групові поїздки всім класом за кордон.

У межах міської програми «Розумний район» біля школи облаштована зона вільного доступу до інтернету із сонячними батареями. Лавки тут — з підігрівом, можна сидіти навіть узимку. Часто проводять уроки для старшокласників. Вчителі дають завдання, пов’язані з доступом до мережі.

Замість двох на тиждень уроків англійської у старшокласників їх п’ять, у молодших школярів — три. Уроки інформатики викладає молодий вчитель кілька разів на тиждень.

Перерва в ліцеї триває годину. Мета — дати можливість дітям перезавантажитись. Для цього є тенісні столи, коворкінг, подвір’я, стадіон, екодворик, шаховий кабінет, wi-fi-зона, бібліотека, кімната партнерства, кав’ярня.

Для першокласників кабінети — не лише для навчання, а й для ігор. Адже клас поділений на дві зони — ігрову й навчальну. Усі парти зсунуті в «круглі» столи, щоб дітям було комфортно й цікаво. В ігровій зоні — м’який килим-пазл та набори Lego, книги і навіть іграшки.

На балансі школи — найкращий у місті спортивний майданчик для футболу та інших видів спорту зі штучним зеленим покриттям. Окремо є будівля роздягалень і душових. На все це місто витратило 2,5 млн грн. Утримує і слідкує за справністю громадська організація, яка має дозвіл використовувати майданчик для своїх потреб після уроків.

Кабінет директора — освітнє бюро, а учительські — менторські

«Бюро зробили на першому поверсі, щоб було доступне для всіх, хто приходить у школу, — розповідає пані директорка. — Раніше це були підсобки сторожа. Бюро — у дизайнерському «медовому» стилі. Полиці — у формі бджолиних сот, частина стін — прозорі — виходять на загальні кабінети і хол. Тут проводять зустрічі, майстер-класи, приймають батьків і дітей. Ми відкриті до світу. У директора немає окремого кабінету. Я працюю разом з усіма. Мені нічого приховувати».

Менторські обладнані сучасними принтерами і сканерами. Є кабінет партнерства — там працюють психолог, логопед.

У сучасному кабінеті-лабораторії є все необхідне для навчання: від реактивів і приладів до 3D-принтера та смарт-ТБ.

Учні активно користуються 3D-принтером. Разом виготовили макет свого ліцею і обладнали його сонячними батареями. Два мультиборди активно використовують на уроках фізики, хімії, гуманітарних і природничих наук. У ліцеї 25 гуртків і секцій — від гімнастики до робототехніки. Двері ліцею відчинені для всіх до 20:30.

Школа 3.0

Ліцей Пулюя — учасник всеукраїнської програми «Школа 3.0». Програма орієнтована на культурну трансформацію та зміну підходів школи. Мета участі — систематизувати, поглибити, поширити напрацювання та залучити весь колектив школи до впровадження інноваційних технологій.

«Застарілим методам викладання інформації — не місце в нашому ліцеї. Так дитину не зацікавиш і не поясниш тему. Або вчитель сам опановує нові форми викладання — із мультибордами, проектором, схемами і новітніми підходами, або ми дуже наполегливо просимо його це зробити. Найкращі вчителі з багаторічним досвідом у нас так і роблять. Проходять веб-курси, йдуть на семінари, їдуть у відрядження. У школу запрошуємо лекторів, коучів, фахівців із психології».

Звідки кошти на зміни?

Річний бюджет ліцею — майже 12 млн грн. Левову частку коштів дають держава і місто. Державні кошти — більш ніж 9 млн грн — йдуть на заробітну плату, податки, комунальні витрати, харчування дітей, ремонти. З міського бюджету розвитку виділили 2 млн грн. Решта коштів — спонсорські та батьківські добровільні внески. Батьківських надходжень, наприклад, усього 73 тис. грн.

Керівництво ліцею бере участь в усіх громадських проектах, конкурсах із голосуваннями і грантах.

«Я готую заявки, планую, розраховую кошторис, малюю дизайн, візуалізацію, планую, співпрацю з підрядниками, контактую. Стукаю у всі двері. Інколи грант передбачає співфінансування — щоб його отримати, треба певну суму додати самим. Спочатку звертаюся до меценатів, потім — до батьків. Приймаємо спільне рішення: брати в цьому участь чи ні.

Щоб підготувати заявку на один проект, треба місяці власного часу. Щоб реалізувати його — вдвічі більше. Тому в мене немає вчительських годин. Я — директор-менеджер. Так і має бути в сучасній системі освіти. Директор, який набирає години, щоб була вища зарплата, не має ні часу, ні енергії на зміни в школі».

Меценати

Школа — державна. Для залучення коштів активно запрошують меценатів. Уся звітність є на сайті школи та сайтах громадських закупівель: https://spending.gov.ua/web/guest та https://prozorro.gov.ua/. Пошук за ЄДРПОУ (ЗКПО) платника — 20834411.

Готівка в обігу не використовується

«У нас сучасний спортзал. Після занять і гуртків здаємо його спортсменам і любителям волейболу. Вони повністю за свій кошт оновили сітки, придбали інвентар», — каже директорка. Територію в холі, де зараз кав’ярня, відремонтувала, оновила і завезла свої меблі львівська фірма-хлібопекарня. За це отримали дозвіл реалізовувати свою продукцію за доступними цінами. Вони витратили сотні тисяч гривень на це. Ще одне джерело допомоги — випускники школи та підприємці, іноземні фонди.

Батьки — не для поборів

У державній школі батьківські комітети мають бути, але не для поборів, а заради спілкування і взаємодії.

«Батьки спочатку боялися йти на зустрічі з новим керівництвом. Адже звикли, що ці зустрічі проходять у форматі поборів. Але благодійність важлива, коли вона не примусова. Класний керівник не має стосунку до готівки і зборів. Є розрахунковий рахунок школи, на який надходять усі благодійні внески. На зборах батьки озвучують свої питання сміливіше, коли бачать на них реакцію. Ми творимо культуру школи разом, ми союзники, а не суперники. На їхнє прохання ми звільнили, перевели на гурткову чи позакласну роботу вчителів, на яких нарікали діти. Звісно, після детального вивчення проблеми. Ці вчителі ображали дітей, у них була невідповідна кваліфікація, неприпустима поведінка. Загалом у ліцеї 56 вчителів, з них 18 нових».

Шкільна їдальня з офіціантами

Формат харчування змінили. Діти 1–4-х класів харчуються безкоштовно — за них платить місто. Інші обирають з десяти позицій меню. Пообідати можна за 12–30 грн. Зони не поділені на вчительські й учнівські, лише найменші сидять за низькими столиками. На столах — білі скатертини і прибори, серветки. Обслуговують офіціанти в метеликах. У їдальні «Смаколик» працюють і проходять практику студенти коледжу ресторанного і туристичного сервісу. З ними уклали договір. Перерви на харчування у класів — у різний час, щоб не було забагато людей.

«Наше завдання — навчити дітей ввічливо замовляти страви, дякувати та отримувати задоволення від їжі. А прибирати самим — непотрібно», — каже директорка Ірина Хміль.

Екопідхід

Екодворик у школі — зовсім новий. На ньому лише бруківка, трава і кілька дерев. Цього року діти в спеціальних ящиках висадять перші рослини — у рамках навчання біології. Одна стіна дворика буде для скелелазіння.

В усіх класах є окремі відра для сортування різних видів сміття. Цього року класи змагалися за найекологічнішу ялинку. Першокласники наклеїли зелений папір у формі ялинки просто на стіну. Інші — збирали пластикові зелені пляшки і вирізали з них гілки дерева.

У планах школи — змінити решту застарілих вікон, доробити бібліотеку, озеленити екодворик, відремонтувати класні кімнати, зробити стоянку для велосипедів. А ще —запросити до ліцею міську мобільну наукову лабораторію.

Поділитися цією статтею
Автор: