Як метод дизайн-мислення змінює навчання у школі

Олександра Пєтушкова координує освітні проекти платформи спільнокошту GoFundEd. Вона розповідає, як метод дизайн-мислення допомагає вчителям та учням знаходити та розв’язувати найболісніші проблеми навчання у школі.

Чому дизайн-мислення?

Другий рік поспіль ми проводимо EduHack Challenge (від англ. educate — навчати і challenge — виклик) — 6-тижневе онлайн-навчання, у якому можуть брати участь небайдужі до освіти українці. Від школи на челендж реєструється команда, куди входять вчителі, активні учні і батьки, якщо це молодші класи. Працюємо за методикою дизайн-мислення. Цей метод часто використовують у бізнесі, щоб зрозуміти потребу клієнта: не нав’язувати клієнту своє бачення, а запропонувати йому те, чого він потребує. Освіта — це теж послуга, яку надає держава. Але часто ми зовсім не питаємо в користувача — учня, що йому дійсно потрібно.

Перший етап навчання — вчителям і учням треба почати спілкуватися. Вони діляться тим, що їм не подобається в навчальному процесі, що вони хотіли б змінити. Учні заповнюють анонімну анкету, тому не бояться писати свої скарги, адже знають, що за негативні відгуки їх ніхто не покарає. Неформальне спілкування учнів і вчителів робить магію — вмикається емпатія. Я часто чула від учителів таку фразу: «А виявляється, треба було просто з ними поговорити».

Коли команда виявила проблеми, вона переходить до генерування ідей і випрацювання рішень.

Щотижня команда отримує доступ до заздалегідь підготовлених матеріалів: щось треба прочитати, певні теми обговорити. Кожен етап передбачає зворотний зв’язок від користувача, тобто учня, щоб зрозуміти, чи працює те чи те рішення.

Які проблеми і рішення знайшли?

Часто команди виявляють дуже точкові конкретні проблеми, які зазвичай не потребують величезних фінансів чи революційних змін. Минулого року темою челенджу було викладання мов — як ефективно навчати іноземних мов, рідної мови, а також працювати з дітьми з національних меншин.

Одна з проблем, що ми спільно виявили — діти переживають стрес, коли мають відповідати біля дошки. Щоб зняти цю напругу, вчителька синхронізує смартфони дітей, тестує кожного і дає персональні завдання і відгуки про роботу. А щоб не втрачати можливості кожному учневі виступити, тепер це роблять не біля дошки, а у форматі дискусії за столом.

Інша поширена скарга від дітей — їм нецікаво просто читати параграф чи слухати інформацію. Учні хочуть скоротити цю частину уроку до 20 хвилин. Тобто, ми розуміємо, що на двадцятій хвилині лекції діти стомлюються, їм стає нецікаво, інформацію вони вже не сприймають. Обговорюючи можливі моделі роботи на уроці, діти сказали, що хочуть більше візуальних матеріалів, і тоді вони готові будуть включатися. Рішення проблеми виявилося дуже простим — вчителі почали разом з дітьми створювати mind-maps: на уроках мови і літератури діти розробляли мапу життя письменника. Це цікаво, залучає всіх учнів, і така карта допоможе далі підготуватися до ЗНО.

Цього року тема челенджу — STEM і як ефективно викладати ці предмети. До курсу долучаємо американських фахівців із викладання цих дисциплін. Вони розвінчують міфи про те, що STEM — це дуже дорого і складно. Насправді, STEM — це, у першу чергу, фокус на практиці, поєднанні предметів, а не на техніці чи гаджетах. Вони також розповідають, що і в Штатах освіта недофінансовується, вчителі також часто купують додаткові матеріали і збирають кошти на краудфандингу, щоб втілити в життя свої ідеї — і це нормально.

Наступний наш челендж буде присвячений критичному мисленню. Вчителі історії, літератури і мистецтва подивляться на потреби і проблеми учнів і спільно знайдуть рішення для розвитку критичного мислення на цих уроках.

Як відповідальність веде до синергії?

У сучасній українській школі ще існує патерналізм: вчителі часто думають, що хтось там нагорі має щось вирішити, і тоді в нас буде краща освіта. Чекають, що хтось прийде в школу проведе інтернет, видасть усім ноутбуки, і тоді вони запрацюють інакше. Часто ми відчуваємо супротив вчителів до наших програм, бо вони чекають готових інструкцій: які запитання ставити учням, як створити прототип тощо.

Перший тиждень челенджу завжди такий штормовий — вчителі ще не розуміють, чого від них хочуть. Але потім включаються всі їхні знання і творчість, і виходить щось дуже круте. Протягом програми вчителі спілкуються з учнями в різних форматах — проводять бесіди в довірливій формі, розробляють анкети і Google-форми, хтось просить учнів побудувати асоціативний ряд.

Головне — включити учнів у процес прийняття рішень щодо їхнього навчання. Якщо діти відчувають себе співтворцями процесу, то готові самі пропонувати рішення і нести за них відповідальність. Я вірю в те, що не хтось старший знає краще, а всі разом здатні обмінюватися знаннями: учні можуть показати вчителю, як працює якась програма чи гаджет, а вчитель може це поєднати зі своїм предметом — тоді відбувається синергія.

  • У двох EduHack Challenge узяли участь 600 учасників з усієї України і одна школа з Нідерландів.
  • Реєстрація на третій EduHack Challenge відкриється у березні на Facebook-сторінці GoFundEd.
  • За 2,5 роки на освітньому спільнокошті GoFundEd було профінансовано 95 проектів (із 135 поданих).

Залишити відповідь