Чим британська шкільна освіта відрізняється від української, як там виглядають батьківські збори і чому дітям потрібно вчитися цілий рік, щоб добре скласти іспити? Про це нам розповіли Олена Ігнатьєва та двоє її дітей Олександр і Марія, які навчаються в школах Великої Британії.
Як шукали школу в Лондоні
У Києві ми вчилися у двох школах: спочатку у №57, а потім перейшли до Новопечерської. Але чоловіку запропонували роботу в Лондоні, і ми переїхали туди родиною — живемо зараз у місті Бішопс-Стортфорд.
Син вступив до місцевої школи, склав для цього внутрішнє тестування. У доньки дислексія, і для неї було проблемою складати тести письмово, тому вона їх не пройшла. Але в Британії діти з дислексією не вважаються проблемними, і ми легко знайшли для неї іншу школу. Зараз вона навчається у Saint Mary’s School Cambridge — це школа для дівчаток.
Майже як у «Гаррі Поттері»
На початку навчання дітей у школі ділять на різні хауси (групи), як це було в «Гаррі Поттері» з Гріффіндором, Слизерином та ін. Щомісяця проводять різні змагання між хаусами — у спорті, музиці, співах тощо. За кожну перемогу нараховують бали, а наприкінці навчального року їх підсумовують і визначають переможців.
Щоранку перед заняттями всі учні та вчителі збираються в холі і проводять невеличкі збори. Розповідають про плани на день, обов’язково вітають когось з успіхами, діляться досягненнями учнів.
На вихідних учнів возять грати в гольф або кататися на ковзанах. Є можливість поїхати в освітню подорож. Наприклад, учні, які вивчають економіку, їздили до Нью-Йорка. А ті, хто любить мистецтво, — на екскурсії до європейських музеїв.
Щотижня хауси займаються благодійністю — збирають гроші для однієї з благодійних організацій, яку діти обирають самі. Вони продають печиво, торти, речі, можуть влаштувати забіг. Діти також здають гроші на благодійність, але не більше 1 фунта.
Спорт
У британських школах спорт є щодня як активність, коли діти просто грають, а також як окремий предмет. Кожен семестр змінюється вид спорту: наприклад, спочатку це регбі, потім хокей на траві.
Якщо діти не хочуть займатися регбі в цей семестр, можна вибрати паралельні види спорту: плавання, теніс чи футбол. Регулярно проходять різні спортивні змагання та прості виїзні ігри з іншими школами.
Бібліотеки
Бібліотека нашої школа — старовинна, тому окрім новинок (фонди оновлюються кожного літа), тут можна знайти старі цікаві книги. До того ж це ще й невеличкий музей історії школи. У Британії немає такого, як у нас, коли тебе за похід до бібліотеки вважатимуть «ботаном», для них це звичайна річ: там можна попрацювати, повчитися, взяти із собою необхідні книги.
Інклюзивність
Машу записали на спецурок, де допомагають дітям з дислексією. На ньому використовують спеціальну методику тренувань і пояснюють, як правильно писати слова. Спочатку дають десять маленьких карток, куди діти записують прості слова: cat, dog, mom тощо. Якщо написав усе правильно — отримуєш три бали, які можна обміняти на три слова, які учню подобаються. Уроки відбуваються у веселій і цікавій формі, усі сміються, а потім п’ють чай з печивом. Усім дітям, які мають проблеми, допомагають і ставляться до них з розумінням.
Інтерактивність та індивідуальний підхід
Навчання в Британії дуже практичне: уроки біології часто відбуваються на вулиці, а на фізиці та хімії майже кожного разу учні проводять експерименти. Наприклад, одного разу на фізиці діти запускали ракети. Заповнювали водою пляшки, підключали до них насос, збільшували всередині тиск, і ракета злітала.
Але найбільше нас здивував предмет Art. В Україні «Образотворче мистецтво» проходить просто: учень сідає, йому показують предмет, він його малює. Тут на першому уроці дитині дають звичайну ручку і кажуть, щоб вона намалювала будь що правою, а потім лівою рукою. Далі вони штрихують і займаються графікою двома руками. Завдяки цьому розвиваються обидві півкулі мозку.
У класі 20 учнів, і всі виконують різну роботу. Учитель побачив, що в Сашка добре виходить графіка, і дає йому домашнє завдання намалювати ручкою фрагмент вивернутих джинсів. Син це малює, і в нього добре виходить, хоча раніше він ніколи не цікавився малюванням.
Учням дають дуже індивідуальні завдання. Наприклад, у Сашка було — знайти цікаві предмети. Він знайшов шишки та мушлі, намалював їх ручкою в графічному стилі, сфотографував на телефон та наклав спеціальні фільтри. Вчитель каже, що вийшло в стилі англійського фотографа Річарда Дікона. Він попросив Сашка зробити цілий власний алфавіт у такому стилі: засушені плоди гороху, листочки паперу різних кольорів. Усе це виглядає просто фантастично.
Але найголовніше, що це роблять не всі діти, — у кожного своє завдання. Учитель у кожному знаходить те, що добре виходить, і розвиває. Він показує дітям, що вони щось можуть. Немає такого, що тобі бракує хисту до малювання.
Домашня робота
Діти розуміють, що навчання потрібно їм, а не батькам. Можна не пояснювати, що треба сідати і робити уроки. В Україні в нас були із цим проблеми: багато уроків, різні секції, додаткові заняття — ми не встигали все поєднувати. Тут із цим простіше.
Домашнє завдання задають не кожного дня. Найчастіше — на наступний тиждень. Це допомагає дітям самостійно формувати розклад: коли і які уроки робити, а коли можна й відпочити.
Батьківські збори
Вони проходять індивідуально двічі на рік. Батькам надсилають повідомлення на електрону пошту, де зазначено час та місце зборів. Усі приходять з дітьми в актову залу, де розташовано багато столів, за кожним з яких сидить вчитель певного предмета.
Батьки підходять до кожного по черзі і спілкуються. Учитель розповідає про плюси і хороші якості дитини та зазначає, що їй потрібно підтягнути. Батькам стає зрозуміло над чим дитині потрібно ще попрацювати. Важливо, що при цій розмові присутня дитина.
