Навички XXI століття в епоху ШІ: чи не час переглянути підхід до освіти

Освіта має давати учням не тільки знання та практичні навички, а й здатність осмислювати власне навчання, адаптуватися та постійно здобувати нові компетентності. Таку думку обговорили автор освітнього блогу Rick Hess Straight Up Рік Гесс і Чарльз Фадель — один із розробників концепції навичок XXI століття. У розмові для американського видання Education Week вони пояснили, чому початкова концепція потребувала доповнення і як її варто переосмислити в умовах поширення штучного інтелекту.

Що це за публікація і хто її автори

3 листопада 2026 року американське видання Education Week опублікувало матеріал «21st-Century Skills Were All the Rage. Are They Still Relevant?» («Навички XXI століття були надзвичайно популярними. Чи залишаються вони актуальними?»).

Це інтерв’ю у форматі запитань і відповідей, підготовлене Ріком Гессом (Rick Hess), автором авторського блогу Rick Hess Straight Up та директором досліджень освітньої політики в American Enterprise Institute. Гесс спеціалізується на питаннях освітньої політики США і є автором книжок про освіту.

Його співрозмовник — Чарльз Фадель (Charles Fadel), засновник і голова Center for Curriculum Redesign, запрошений дослідник Гарвардської вищої школи освіти та голова освітнього комітету Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Раніше він працював інженером-електриком, а згодом відповідав за глобальний освітній напрям у Cisco Systems.

Фадель — співавтор книжки 21st Century Skills, а також автор праць про трансформацію освіти, зокрема Four-Dimensional Education та Education for the Age of AI.

Ця стаття в Education Week — це дискусія про те, якими мають бути пріоритети школи в умовах розвитку генеративного штучного інтелекту. Один із поширених підходів передбачає, що навчальним закладам варто менше зосереджуватися на засвоєнні фактичних знань і більше розвивати комунікацію, співпрацю, критичне мислення та інші компетентності.

Рік Гесс ставиться до такого підходу скептично, особливо коли ним обґрунтовують необхідність зменшити увагу до традиційних академічних дисциплін. Тому він звернувся до Фаделя, щоб з’ясувати, що саме розробники концепції вкладали в поняття навичок XXI століття і як воно має змінитися в епоху ШІ.

Як виникла концепція навичок XXI століття

Фадель розповідає, що його участь у розробленні цієї концепції почалася 2002 року. Тоді він став одним із засновників ради Partnership for 21st Century Skills (P21) — неприбуткової коаліції представників бізнесу, освіти та державного сектору.

У 2009 році організація опублікувала рамкову модель навичок XXI століття. Фадель разом із Берні Тріллінгом, який також працював над цією моделлю, вирішили написати книжку для вчителів і керівників освітніх закладів, щоб пояснити її практичне застосування. Так з’явилася книжка 21st Century Skills.

Однак згодом автори побачили, що початкова концепція має суттєві недоліки.

За словами Фаделя, вона була орієнтована передусім на підготовку учнів до майбутнього працевлаштування, але недостатньо пояснювала роль знань. Через це виникло хибне враження, ніби прихильники нової освітньої моделі вважають знання неважливими.

Крім того, у початковій моделі недостатньо уваги приділили характеру особистості та метанавчанню (meta-learning). Перше, як пояснює Фадель, було пов’язане з побоюваннями політичної реакції, друге — з відсутністю чіткого концептуального розуміння цього поняття.

У 2015 році Фадель і Тріллінг вирішили розвинути початкову ідею та видали книжку Four-Dimensional Education («Чотиривимірна освіта»).

Чотири складники освіти: знання, навички, характер і метанавчання

У новій моделі автори виділили чотири взаємопов’язані виміри освіти:

• Знання (knowledge) — основа, на якій будуються інші складники навчання.
• Навички (skills) — здатність застосовувати знання.
• Характер (character) — те, як людина поводиться у світі.
• Метанавчання (meta-learning) — здатність аналізувати власне навчання, адаптуватися та вчитися вчитися.

Фадель наголошує: знання, які історично були головним фокусом освіти, не втратили значення. Однак їх потрібно осучаснити й доповнити трьома іншими вимірами.

Він наводить приклад із вивченням ділення дробів. Учень має не просто запам’ятати алгоритм і навчитися механічно його виконувати, а й осмислити процес: зрозуміти, що саме він робить і чому.

При цьому йдеться не про те, щоб дитина самостійно відкривала математичні правила. Фадель зауважує, що такий підхід був би нереалістичним і потребував би надзвичайно багато часу. Важливо, щоб учень не тільки засвоював процедуру, а й розмірковував над нею.

Чому знання не можна відсувати на другий план

Рік Гесс запитує співрозмовника, чи не підтверджує історія концепції його побоювання щодо знецінення академічних знань.

Фадель погоджується, що навички XXI століття нерідко представляли як альтернативу знанням, але називає таке трактування абсурдним. За його словами, розробники концепції ніколи не стверджували, що знання більше не потрібні. Просто згодом їхні ідеї почали використовувати для обґрунтування інших освітніх підходів.

Водночас Фадель вважає, що й самих знань недостатньо. Без додаткових компетентностей вони залишаються інертними й не можуть повноцінно застосовуватися в реальному житті.

Він пояснює це на прикладі викладання історії. Учитель може організувати навчання так, щоб учні просто запам’ятовували дати та події. А може використовувати той самий навчальний матеріал для розвитку критичного мислення.

Подібний принцип Фадель демонструє на прикладі математики. Під час вивчення додавання учні мають засвоїти стандартні правила: розташовувати числа відповідно до розрядів, додавати цифри в кожному стовпчику справа наліво та переносити одиниці до наступного розряду, якщо сума перевищує дев’ять.

Це і є предметні знання. Але водночас учитель може пояснювати учням ширше поняття обчислюваності — властивості задач, які можна розв’язати за допомогою послідовності визначених кроків. А робота над математичними задачами допомагає розвивати здатність розв’язувати проблеми та критично мислити.

Отже, у запропонованій моделі предметний зміст не замінюють розвитком компетентностей. Навпаки, компетентності формуються через роботу з конкретними знаннями.

Як штучний інтелект змінює вимоги до навчання

Окрему частину розмови присвячено впливу великих мовних моделей (LLM) та агентного штучного інтелекту на освіту.

Фадель розповідає, що у 2024 році він разом із колегами з Center for Curriculum Redesign підготував дослідження Education for the Age of AI. Під час роботи команда проаналізувала 111 навчальних рамок і 861 наукову публікацію.

За словами Фаделя, результати засвідчили, що всі три додаткові до знань виміри — навички, характер і метанавчання — стають ще важливішими. Особливого значення набуває саме метанавчання, тобто здатність людини безперервно навчатися впродовж життя.

Водночас штучний інтелект уже може автоматизувати два типи знань:

• Декларативні знання — факти та поняття, які людина має запам’ятати.
• Процедурні знання — розуміння того, як виконувати певні дії, наприклад множити чи ділити.

Фадель звертає увагу на суперечність: саме на цих типах знань традиційно значною мірою зосереджується шкільна освіта.

Тому, на його думку, потрібно переглядати сам зміст навчальних програм. Зокрема, він пропонує оновлювати традиційні дисципліни — приділяти більше уваги аналізу даних і менше, наприклад, тригонометрії. Також, вважає дослідник, до навчальних програм варто додавати нові напрями, зокрема інженерію та підприємництво.

Чому зміни навчальних програм недостатньо

Ще одна важлива тема інтерв’ю — розрив між проголошеними освітніми цілями та тим, що реально відбувається в класах.

Фадель критикує підхід, за якого освітні системи просто додають до навчальних програм популярні терміни на кшталт «критичне мислення», «креативність» чи «співпраця», очікуючи, що це автоматично змінить практику викладання.

На його думку, цього недостатньо. Якщо не змінюються вимоги до вступу в університети та стандартизовані тести, учителі не мають достатніх стимулів і підготовки, щоб системно розвивати ці компетентності на належному рівні.

Фадель формулює це так: навчальна програма залежить від системи оцінювання. Інакше кажучи, якщо під час вступних випробувань перевіряють переважно запам’ятовування фактів і виконання стандартних завдань, саме на ці результати орієнтуватиметься школа.

Він також звертає увагу на фрагментарність освітніх реформ. Різні юрисдикції створюють власні моделі випускника — так звані learner profile або portrait of a graduate, хоча потреби учнів, на його думку, не повинні кардинально відрізнятися залежно від міста чи регіону.

Саме тому Center for Curriculum Redesign прагне створити спільну основу, яку можна було б узгоджувати з різними наявними освітніми рамками, зокрема CASEL, ACARA та Jubilee.

Який головний висновок розмови

Наприкінці інтерв’ю Рік Гесс просить Фаделя дати одну пораду керівникам шкіл та освітніх систем, які прагнуть правильно інтегрувати навички XXI століття в освіту доби штучного інтелекту.

Відповідь Фаделя складається з трьох частин: не піддаватися модним тенденціям і гучним обіцянкам, але й не відкидати зміни через надмірний консерватизм. А також — перестати використовувати термін «навички XXI століття», адже вже настав 2026 рік, і натомість говорити про «чотиривимірну освіту» (4D education).

Таким чином, співрозмовники доходять висновку, що розвиток штучного інтелекту не скасовує потреби в предметних знаннях. Проте змінює вимоги до того, як ці знання мають викладатися, осмислюватися та застосовуватися.

У моделі Фаделя освіта майбутнього має поєднувати предметну основу, практичні навички, формування характеру та здатність людини самостійно керувати власним навчанням. А для того, щоб ці цілі стали реальністю, недостатньо переписати навчальні програми: необхідно також переглянути систему оцінювання, вступні вимоги та підготовку вчителів.

Джерело: Education Week.

Читайте також: Диплом є, а навичок немає: чи справді у світі криза вищої освіти?