Радіодиктант 2026 очима читця Артура Пройдакова: усе про правила, підготовку і навіть хейт
27 жовтня об 11:00 на Суспільному українці писатимуть Радіодиктант національної єдності 2026. Цьогоріч, за словами одного з найкращих учителів України і світу Артура Пройдакова, Радіодиктант став освітньо-популярним шоу, тож запрошуємо за лаштунки! Чим він нас здивує цьогоріч і чи будемо плакати під час написання? Як репетирують читці свій виступ і які поради їм дає Артур Дронь? Які правила варто повторити перед диктантом і чому це варто робити через читання прози автора? Чи актуальний у добу ШІ диктант як форма роботи на уроці? Чи зачіпає читців хейт у бік Даші Астаф’євої? Кому цьогоріч точно варто спробувати написати диктант? І, зрештою, як стати переможцем Радіодиктанту 2026? Про все це ексклюзивно для Освіторія.Медіа розповідає Артур Пройдаков.
Спікер
Артур Пройдаков
учитель української мови та літератури, входить до ТОП-10 світової премії Global Teacher Prize 2023, автор книги «Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитися», виконавчий директор освітньої фундації «МрійДій».
Чим нас здивує цьогорічний Радіодиктант?
Якими були ваші емоції після першого прочитання тексту?
Артур Дронь майстерно грається зі словом! Головна особливість тексту — для повного розуміння його треба прочитати кілька разів, як і малу прозу письменника. Добряче так вчитатися! Бо перший раз текст спрацює по-одному. А прочитав удруге і втретє — помічаєш нові й нові нюанси. Не хочу накручувати аудиторію — люди самі скажуть після Радіодиктанту.
Цей текст місцями простий у побудові, але за значенням і символізмом — глибокий. Тож коли ми з Дашею Астаф’євою прочитаємо його перший раз — це буде лише поверхневе знайомство з текстом. Далі писатимемо під диктування, і ніхто не буде занурюватися, замислюватися, бо тут інше завдання: писати швидко. Лише коли наприкінці будемо перечитувати текст, і він у всіх уже буде перед очима, а потім ще й коли диктант завершиться і текст залишиться з людьми (і, можливо, вони його ще раз перечитають) — фрази й вислови з Радіодиктанту точно підуть у Threads і соцмережі. І от тоді все заграє, усі барви диктанту виринуть на поверхню. Як це було свого часу з текстом Євгенії Кузнєцової: він зажив самостійно. Тож моя вам думка — текст Дроня у форматі есея (есей — самодостатній жанр, де є початок і фінал) також має право на окреме життя. І він, скоріш за все, заживе окремо. Хоча з першого разу текст може й не відкритися. Я сам прочитав його раз, удруге, утретє — і він щоразу відкривався мені по-новому.
Плакати будемо всі?
Не знаю (усміхається). Даша сказала, що «всі будемо плакати». Залежить від того, наскільки чутливо хто сприймає тексти. Цей текст — із тих, які можна максимально проєктувати на себе, на особистий рівень сприйняття. І дуже гармонійно сюди вплітається історія про двох читців. Знаєте, не всі плакатимуть. Але всі зможуть порефлексувати: кожен знайде в цьому тексті щось своє.
Драматургія і новації Радіодиктанту 2026
Чи чекати нам на «жіночу» й «чоловічу» лінію оповіді?
Не маю права розголошувати саме ці нюанси, тож доведеться трохи зачекати (усміхається). Що знаємо станом на зараз:
- є два читці і два голоси диктанту;
- ми точно читатимемо текст удвох.
Гадаю, такий формат максимально пасує цьому тексту! І це точно не якась штучно вигадана історія на кшталт: «А давайте поставимо двох читців». Що справді мене смішить — ось ті версії із соцмереж, що ми під час диктанту «заспіваємо з Дашею дуетом».
Чув думки і про те, що це не методично для диктанту — читати вдвох. І ось тут я хочу обережно сказати (і, будь ласка, не виносьте це в «клікбейт»): люди, ми не ставимо оцінок за написання диктанту! Це не завдання для учнів п’ятих, сьомих чи одинадцятих класів, а флешмоб і спільна ініціатива на підтримку й популяризацію української мови — для якомога більшої кількості українців і людей, які вивчають українську в усьому світі. Разом із тим, хочу вас трохи заспокоїти: методику декламації диктанту буде дотримано. Ми вже проводимо репетиції й намагаємося зберегти формат:
читаємо весь текст ⮕ читаємо окремо речення
Артур Дронь брав участь в обговоренні формату начитування Радіодиктанту?
Авжеж! І саме він підтримав ідею про двох читців у цьогорічному диктанті. Якби автор сказав: «Вибачте, товариство, що це ви мудруєте?» — усе було б інакше, цього ніхто не нав’язував би. Автор прочитав пропозицію й погодився: клас, нехай буде два читці. Також ми зустрічалися втрьох — Артур, я і Даша, спілкувалися. Він прочитав нам текст і пояснив, як його задумував, як інтонує, що хотів передати. А потім сказав: «Усе, далі відпускаю свій текст — читайте так, як хочете самі. Хочете — дотримуйтеся моїх порад, не хочете — не дотримуйтеся». Днями під час репетиції Даша зауважила, що деякі речення я читаю максимально схоже до того, як читав Артур Дронь. Не знаю, комплімент це чи ні, але оскільки текст не мій, намагаюся таким чином зберегти його автентику.
Ще можу сказати напевно: ми стараємося не зіпсувати враження від тексту, зберегти його основну ідею та символіку. А ще ми шалено зацікавлені в тому, щоб після диктанту він зажив власним життям, і щоб усі писали постфактум про Артура Дроня, а не про нас, як ми незграбно його прочитали. Хочеться, щоб чільним став саме текст.
Що особливо зачепило в інтонуванні тексту від Артура Дроня?
Можу обережно сказати: на тих, хто пише диктант, чекає певний контраст. Десь ви почуєте максимально прості речення, і тут же на контрасті поруч — розгорнуті, складніші за будовою. Це протистояння теж працює на емоцію. Раджу читачам звернути увагу на особливості письма автора в його книгах: там теж є речення з одного слова, із двох, із чотирьох. І таких коротких речень може бути два-три поспіль. А потім — довге речення в стилі Оксани Забужко, яке розгортається на кілька рядків. Коротке речення ніби заспокоює і стабілізує. А потім з’являється довге — і динаміка проривається. Ми намагаємося передати це інтонацією, водночас зберігаючи автентику тексту.
А що за лаштунками підготовки до Радіодиктанту?
Готуватися ми почали ще у вересні, щойно дізнавшись, що Артур буде автором. Репетицій багато, у тому числі зустрічаємося з Дашею онлайн і офлайн, от як учора на Арсенальній. Буде й генеральна репетиція за день до Радіодиктанту: ми прийдемо в студію, де відбуватиметься читання, і прочитаємо текст безпосередньо там. Бо буває, що на репетиції все виходить упевнено, а перед камерою, у студії може й «злякаємось». Навіть плануємо спробувати відтворити самі умови диктанту: щоб хтось сидів і писав, поки ми читаємо, — у звичайному темпі. Хочемо перестрахуватися і зняти більшість ризиків.
Які помилки ваших попередників — читців Радіодиктанту ви обов’язково врахуєте, перебуваючи цього року на іншому боці барикад?
Усі, хто читав диктант у попередні роки, — великі молодці. Це чудово, що Радіодиктант існує так довго. Кожен додавав щось своє з року в рік, і це заслуговує на повагу. Так, із 2020 року диктант не читали професійні педагоги, але це не означає, що хтось робив щось неправильно. Кожен читець має унікальні риси, які формують репутацію Радіодиктанту. Під час прочитання ми з Дашею намагаємося не поспішати. Хочемо, щоб люди встигали записувати текст. А ще прагнемо чіткіше інтонувати розділові знаки.
Якщо є розділовий знак — має бути відповідна пауза. Зазвичай після коми пауза коротша, а після тире, двокрапки чи трикрапки — трохи довша. До речі, консультуємось із мовознавцями щодо наголосів та інших моментів.
Зазвичай після Радіодиктанту хтось відкриває для себе нові слова, якісь мовні нюанси. Хтось критикує читців, хтось — автора чи авторку. Мені здається, цього року також можуть виникнути питання щодо лексики, слововживання. У тексті є певні фрагменти, які можуть викликати дискусію з лексичного погляду (але вчителі зрозуміють!). Можливо, це стане окремою темою для обговорення, і Артур пояснюватиме, що саме мав на увазі, використовуючи те чи те слово.
Чи зачіпають коментарі хейтерів, які говорять про недоречність участі Даші Астаф’євої в начитуванні через її кар’єру моделі й співачки?
Ми це обговорювали з Дашею, і ми розуміємо: коментарі в соцмережах будуть. Зараз просто хочемо довести цю справу до кінця та зробити все максимально якісно. Те, що коментарі хейтерів трохи дратують, — так. Мені хочеться заступитися за Дашу, адже знаю її старанність і мету прочитати текст максимально якісно та правильно. Подобається і те, як багато колег підтримують Дашу. Вони пишуть коментарі, аргументують свою позицію, розкладають усе по поличках. Навіть коли сама Даша не заходить у коментарі, інші люди висловлюють підтримку.
До того ж це не історія про те, що вона сама напросилася читати диктант, а результат пропозицій і перемовин від Суспільного. Багато людей мріють читати Радіодиктант, але їм не пропонують. Дашу не просто так запросили! Так склалося — і це добре. Знаю, що Даша реагує здебільшого спокійно, хоча деякі коментарі її зачіпають, — краще уточнити це безпосередньо в неї. Я її підтримую і сподіваюся, що після 27 жовтня, ближче до обіду, цих розмов стане менше. Точно зараз немає сумнівів у її громадянській та суспільній позиції. А читає вона текст, здається, навіть краще за мене. Бо я читаю диктанти так, як мене привчили, а вона робить це емоційніше, з мистецького погляду. Тому все добре, ми одне одного врівноважуємо.
Якщо озирнутися назад — хейт навколо Радіодиктанту є щороку. Це частина дискусії! Але мені здається, що цього разу все почалося особливо швидко. Ми ще нічого не прочитали, тільки оголосили читців, а обговорення вже запалали. Радіодиктант стає освітньо-популярним шоу, це вже якийсь новий «вид спорту», як Євробачення. Чудово, що українці стільки уваги приділяють мові.
Чи запитують ваші учні щось «підступне» про цьогорічний Радіодиктант?
Загалом, ні. Найчастіше просять «передати їм привіт», бо очікують, що камера буде спрямована на мене і я скажу щось на кшталт: «Привіт, одинадцятий клас! Успіхів на НМТ». Мені дуже хочеться, щоб зі мною в студії були мої учні — було б класно їх залучити! До речі, далеко не всі учні моєї школи чи інших шкіл України знають про Радіодиктант. Це ми живемо у своїй бульбашці й думаємо, що знають всі-всі. Скажу непопулярну річ: якби я не був одним із читців цьогорічного Радіодиктанту, мої учні, можливо, і не знали б, що він відбудеться 27 жовтня. Насправді для багатьох із них це просто одна з ініціатив, до яких їх колись запрошували. Але тепер, коли я став «голосом Радіодиктанту», мої одинадцятикласники щиро цікавляться цією подією. Надсилають мені меми в окремий чат і обіцяють долучитися до написання — навіть на канікулах. Вони, до речі, не встигають стежити за всіма скандалами навколо Радіодиктанту, бо не скролять ані фейсбук, ані інстаграм: сучасна молодь віком 14–16 років обирає короткі формати в TikTok, і там цього просто немає.
Чи актуальний у добу ШІ диктант як форма роботи на уроці?
Диктант — це один із форматів оцінювання навчальних досягнень. Коли я був школярем — писав диктант на іспиті в дев’ятому класі. Потім працював у педколеджі в Стаханові, де на першому курсі вступники також писали диктант. До речі, маю такий досвід і сам: приблизно у 2013 році, коли мені було 23, мені доручили провести вступний диктант на одну зі спеціальностей у коледжі. Тоді це був один з найактуальніших форматів оцінювання, а зараз це просто один з його видів, поряд з переказом і твором.
Мені здається, що вчителі на уроках мови все-таки частіше використовують тестовий формат і перевіряють знання за допомогою тестів, ніж пропонують відкриті завдання, есеї чи диктанти. Тож диктант хоч і залишається актуальним, але його значення, можливо, поступово зводиться нанівець… І це може бути пов’язано не лише зі зміною підходів до оцінювання, а й із навичкою письма від руки. У наших нинішніх реаліях ця проблема може загострюватися: десь урок переривається, десь триває в укритті, десь навчання переходить в онлайн. У результаті стає менше письмової роботи й безпосередньої взаємодії.
ТОП-3 форм роботи на уроці від Артура Пройдакова і чи входить туди диктант
Ми з учнями пишемо близько 5 класичних диктантів за рік. Якби мене запитали, чи входить диктант у мої ТОП-3 улюблених форм роботи на уроці, я б чесно сказав, що він посідає нижчі позиції. Бо на перше місце я поставив би написання есеїв: і коротких, і довших. Це той формат, у якому учні мають самостійно формулювати думки, а не просто отримувати готовий результат від ChatGPT.
Друге місце — читання текстів мовчки з подальшими відповідями на запитання. Дуже класними були завдання, які з’являлися в останні роки перед повномасштабним вторгненням: є текст А, текст Б, текст В, а ти маєш зібрати відповіді, спираючись на всі три тексти, зіставити інформацію та поєднати її. Третє місце — актуальні завдання в стилі PISA, спрямовані на розвиток читацької грамотності, коли учні працюють із різними видами текстів.
Диктант у ТОП-10 також був би, але в ТОП-5, мабуть, не потрапив би. Натомість нам важливо розвивати навичку зосередженого слухання. Адже людина не може просто фоном прослухати подкаст, а потім почухати потилицю: «То про що ж там ішлося?» Не зайвими були б і завдання на аудіювання. Так, як учні це роблять на уроках англійської: слухають текст у навушниках, а потім відповідають на запитання за його змістом.
Що прокачує диктант із точки зору вчителя української мови?
Диктант прокачує концентрацію, зосередженість і увагу. Ну і знання правил. Тобі потрібно 30 хвилин сидіти, дуже уважно слухати й не відволікатися. Цікавий момент: під час диктанту ти майже не демонструєш власної індивідуальності. Тут менше простору для креативності, але більше відповідальності й вимог до виконавської майстерності.
Радіодиктант я б радив писати і учням, і дорослим. Це було б дуже актуально для родин, коли ініціатива може йти від батьків: діти, можливо, самі ще не знають про диктант, а батьки кажуть: «Сідаємо і напишемо»? Якщо цього дня є можливість зібратися разом — бабусі, дідусі, батьки, діти, — чому б не спробувати? На роботі це теж стане гарним флешмобом. Це привід відкласти всі справи на годину (якщо це не критична інфраструктура) і провести такий командотворчий захід. Ця спільна активність може стати частиною корпоративної культури!
Як стати переможцем Радіодиктанту 2026: хитрики від Артура Пройдакова
1
Уважно слухайте читців і ЧУЙТЕ їхню інтонацію.
2
Повторіть тему «Розділові знаки в простому та складному реченнях». Зокрема, варто пригадати теми «Просте і ускладнене речення», «Однорідні члени речення», «Відокремлені члени речення», «Вставні слова й конструкції».
Чому це важливо? Ви можете почути паузу й інтонаційно відчути, що в цьому місці потрібно поставити розділовий знак. Але є золоте правило: не кожна пауза — це кома. На місці паузи можуть бути й інші розділові знаки!
3
Особливу увагу зверніть на складне безсполучникове речення.
Звісно, усі можливі мовні нюанси заздалегідь не передбачиш. У диктанті можуть траплятися певні пастки, але загалом те, як ми диктуємо текст, плюс-мінус і визначає те, як його можна записати.
Теги
Підписуйтесь на щомісячний дайджест від Освіторії
Статті, новини, можливості щомісяця та без спаму.
Натискаючи кнопку «Підписатися», ви підтверджуєте, що погоджуєтеся з нашими Умовами використання.
