EdCamp Ukraine увійшов до топ-10 фіналістів UNESCO-Hamdan Prize for Teacher Development
EdCamp Ukraine увійшов до топ-10 фіналістів UNESCO-Hamdan Prize for Teacher Development — міжнародної премії, що відзначає успішні практики професійного розвитку вчительства. До фіналу вийшла українська модель регіональних міні-EdCamp’ів — подій, які самі освітянки й освітяни створюють у своїх громадах відповідно до локальних професійних потреб.
Як працює модель міні-EdCamp’ів
Модель міні-EdCamp’ів розвивається в Україні з 2015 року. Її основний принцип — «від педагогів для педагогів»:
- освітянство самостійно визначає теми,
- формує програму,
- запрошує експерток і експертів,
- створює простір для професійного обміну.
За десять років в Україні відбулися 373 міні-EdCamp’и, що зафіксовав Національний реєстр рекордів України. Вони проходили у великих містах і невеликих громадах, об’єднували представниць і представників різних рівнів освіти та допомагали формувати сталі професійні зв’язки між освітянками й освітянами.
Важливою особливістю моделі є те, що ініціатива залишається в руках координаторського кола на місцях. Команди можуть адаптувати тематику й формат подій до власного контексту, водночас отримуючи організаційну, методичну та менторську підтримку EdCamp Ukraine.
Від першого EdCamp у Харкові — до семи міні-EdCamp’ів у Миколаєві
Одна з таких історій почалася ще у 2015 році. Лариса Грицюк працює в Миколаївській гімназії № 29 з 1983 року, а з 2003-го очолює заклад. На перший EdCamp у Харкові вона поїхала разом із заступницею, шукаючи нові можливості для професійного розвитку команди школи.
«Коли нам на пошту прийшло запрошення до участі в EdCamp у Харкові, ми спочатку подумали: що це і для чого це? Але нам було дуже важливо бути в русі, знаходити нові цікаві проєкти, щоб школа розвивалася, а педагоги й педагогині професійно зростали. Тому ми поїхали», — згадує Лариса Грицюк.
Після першої події команда повернулася до Миколаєва з рішенням провести власний міні-EdCamp. Почали зі сценарію, запросили вчительство міста й області, шукали партнерську підтримку, облаштовували простір школи. Згодом почали їздити на події в інші громади та запрошувати колег до Миколаєва. Так професійні знайомства поступово перетворювалися на мережу співпраці, яка зберігається роками.
«Те, що EdCamp Ukraine нам дав, — це поштовх розвиватися і переймати досвід одне одного. Мені дуже близькі слова: «Дай, якщо можеш; візьми, якщо хочеш». В освіті часто говорять про конкуренцію, а EdCamp говорить: діліться. Ми всі робимо одну справу — разом творимо майбутнє», — говорить Лариса.
Відтоді на базі гімназії № 29 провели вже сім міні-EdCamp’ів. До повномасштабної війни вони відбувалися наживо, пізніше частину подій перенесли в онлайн. Але навіть в умовах постійних повітряних тривог і обстрілів у Миколаєві команда не відмовилася від професійного обміну.
Цьогоріч міні-EdCamp у Миколаєві отримав назву «Тримаймо стрій: єднаймося, зростаймо, віримо». До обміну досвідом долучилися сім закладів освіти міста.
«Ми хотіли об’єднати освітянську спільноту Миколаєва, поділитися досвідом і ще раз відчути, що робимо спільну справу. Особливо тут, у Миколаєві, де є обстріли, сирени й вибухи, надзвичайно важливо підтримувати дітей і вчительство, дбати про ментальне здоров’я та бути поруч одне з одним. Наша сила — у єдності й взаємопідтримці», — розповідає Лариса Грицюк.
Для неї міні-EdCamp став значно більшим, ніж форматом підвищення кваліфікації. Сьогодні Лариса продовжує очолювати гімназію, займається професійним розвитком і є тренеркою із соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН).
«Міні-EdCamp’и — це відкритий доброзичливий простір для вчительства. Ми зустрічаємося, обмінюємося досвідом, професійно зростаємо. Для мене це впевненість у тому, що я не залишуся на місці, що мені є куди рухатися. І не лише мені — вчительству загалом», — говорить вона.
Як локальні події сформували мережу
Саме з таких локальних історій за десять років і сформувалася українська мережа міні-EdCamp’ів: модель поширюється не лише завдяки централізованій підтримці, а передусім через освітянок і освітян, які переймають досвід, адаптують його до потреб своїх громад і передають далі.
У UNESCO наголошують, що значення такої роботи особливо помітне зараз.
«В умовах війни вчительство по всій Україні демонструє надзвичайну відданість і стійкість, продовжуючи підтримувати одне одного та знаходити нові способи допомагати своїм ученицям і учням навчатися й розвиватися. EdCamp Ukraine робить свій внесок у ці зусилля, об’єднуючи освітянок і освітян для обміну досвідом, розвитку професійних навичок і зміцнення завдяки підтримці професійної спільноти.
UNESCO пишається співпрацею з EdCamp Ukraine у підтримці вчительства та його професійного розвитку. Місце організації серед фіналістів UNESCO-Hamdan Prize for Teacher Development є міжнародним визнанням цієї відданої роботи та самих учительок і вчителів, чия відданість своїм ученицям і учням надає цій роботі справжнього сенсу», — зазначила К’яра Децці Бардескі, голова Представництва ЮНЕСКО в Україні.
Що означає вихід до топ-10
Для EdCamp Ukraine вихід до топ-10 фіналістів є визнанням роботи сотень координаторок і координаторів, волонтерок і волонтерів, експертного кола та тисяч освітянок і освітян, які протягом десяти років створювали міні-EdCamp’и у своїх громадах.
За цей час локальні (не)конференції сформували мережу професійного обміну, у якій педагогині й педагоги можуть навчатися, ділитися власними практиками, знаходити однодумців і разом шукати відповіді на виклики, з якими стикається освіта.
Вихід до десятки фіналістів UNESCO-Hamdan Prize for Teacher Development став міжнародним визнанням української моделі професійного розвитку вчительства, що виросла з локальних ініціатив освітянських спільнот і за десять років охопила сотні подій по всій Україні.
Проєкт упроваджується у межах багаторічної програми стійкості 2024–2026 (MYRP) та фінансується Education Cannot Wait (ECW), глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерства освіти і науки України.
Джерело: EdCamp Ukraine.
Читайте також: EdCamp: чому та за чим вчителям варто їхати на (не)конференцію.
